Соціалістичне місто ID: 4

Пам'ятник першодрукареві встановили 1977 року, насамперед для підкреслення культурних зв'язків Москви та Львова. Сьогодні місце довкола монументу відоме тим, що тут відбувається торгівля користованими книгами та іншими, часто раритетними, предметами.

Пам'ятник встановлений 1975 року посеред фонтану, розміщеного між трьома корпусами медичного університету. Початково покликаний вшанувати медиків, загиблих у Великій Вітчизняній війні: на його п'єдесталі містився напис російською "Бессмертной доблести врачей 1941-1945". Автори — скульптор Петро Кушнір та архітектор Аполон Огранович.

Дипломна робота львівського скульптора Анатолія Галяна, випускника Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (тепер Академія мистецтва, 2009 p.), була встановлена у 1971 р. подвір'ї церкви Св. Онуфрія на вул. Б.Хмельницького. Цe тематичнa трифігурнa композиція – друкар та підмайстри. В той час в церкві, де у 1583 р. був похований першодрукар Іван Федоров, був розташований Музей історії української книги та книгодрукування, філія Львівської картинної галереї. Після розпаду Радянського союзу комплекс монастиря та церкви св. Онуфрія було віддано його кoл. власникам – василіанам. Музей книгодрукування, що тепер (2009 p.) має назву Музей давньої української рукописної книги, розташовано у прибудові в парку, що оточує Палац Потоцьких на вул. Коперника, 15. Разом із музеєм перемістили і скульптурну композицію "Першодрукарі", яка установлена перед входом до музею.

Пам'ятник встановлений на місці зруйнованої греко-католицької семінарії, в якій навчався Шашкевич, поруч із дзвіницею церкви святого Духа (сьогодні — Музей "Русалки Дністрової"). Монумент відкрили 15 вересня 1990 року. Його авторами були львівські скульптори Дмитро Крвавич та Микола Посікіра.

Пам'ятник козацькому кошовому отаманові виконав скульптор Петро Кулик. Його встановили тут 1982 року.

Монументальний чотириповерховий будинок – сьогодні головний корпус Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. Ґжицького – споруджений у 1954–1961 рр. за проектом арх. Миколи Сукояна, за участі Віктора Анікіна. Зразок архітектури радянського ретроспективного академізму, виразниками якого були учні дійсного члена Академії наук СРСР Івана Жолтовського. Пам'ятка історії, Ох.№261.

Фонтан на площі Галицькій діє на місці давньої криниці. З 1970-х років тут встановлена скульптурна композиція авторства Олега Микити. У 2008 році фонтан відремонтували після тривалого періоду, коли він не діяв.

У 1939 році біля перетину сучасних проспекту Свободи, вулиці Гнатюка, та площі Підкови встановили масштабний пам'ятник "сталінській конституції". Авторами проекту були скульптори Сергій Литвиненко та Михайло Дмитренко, а виконавцями — Євген Дзиндра і Андрій Коверко. Вже 1941 року він був знищений після вступу до Львова нацистських військ.

Розміщений над Личаківським парком при вул. Пасічній Пагорб Слави – це військовий цвинтар, заснований російською владою у 1914–1915 рр. Цвинтар є пам’яткою історії, археології та мистецтва місцевого значення. Тут поховані солдати, загиблі у Галицькій битві 1914 р. У 1952 р. тут споруджено Меморіал воїнів Червоної Армії (арх. А. В. Натальченко, Г. А. Швецько-Вінецький та І. О. Персиковий).

Кінотеатр “Октябрь” збудований у 1980 р. на вул. Любінській, 93 за проектом арх. Людмили Нівіної. Наприкінці 1980-х його перейменовано на “Жовтень”, а згодом на “Галичину”. Кінотеатр не виконує своїх функцій з 2000-х рр., деякий час у його фойє діяв радіо-ринок. Будинок демонтований у 2013 р.

Кінотеатр “Дружба” збудований у 1952 р. за типовим проектом у стилі т.зв. сталінського ампіру. Глядацький зал був розрахований на 300 місць. Кінотеатр був розташований у Парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького на вул. Дзержинського, 4 (тепер вул. Вітовського).

Кінотеатр “Орлятко” був відкритий у 1978 р. у будинку спорудженому посеред парку “Горіховий гай”. Цей кінотеатр був розрахований на дитячу публіку. У часи Незалежності його перейменовано на “Сокіл”. У середині 1990-х рр. він припинив свою діяльність, проте відновив її у 2003 р. і тут проводилися нерегулярні кінопокази. У 2015 р. тут відкрився Львівський кіноцентр – кінотеатр незалежного, авторського кіно та освітній центр.

Будинок був споруджений у 1965 р. за типовим проектом, проект прив'язки виконав арх. Станіслав Соколов.

У цьому будинку діяв нічний клуб "Міленіум". У проекті адаптації кінотеатру під розважальний комплекс приймала участь Науково-дослідна лабораторія експлуатаційної надійності будівель і споруд Національного університету водного господарства та природокористування у м. Рівне.

Кінотеатр "Львів" на 760 місць існує з 1960 року. Це був перший широкоформатний кінотеатр України зі стереозвуком. Після спаду виробництва широкоформатних фільмів, його було переобладнано системою "Mono". 

Комплекс поліграфічного комбінату видавництва "Вільна Україна" збудований в 1974 р. Архітектор проекту – Володимир Дорошенко. Стиль будівлі – промисловий радянський модернізм. Станом на 2012 р. тут розміщуються офіси видавництв "Вільна Україна", "Укрвидавполіграфія", редакції газет "Високий Замок", "Український Шлях", "Aviso", журналу "Прейскурант". Крім того, складські та офісні приміщення будівлі на комерційній основі використовуються автосалоном, відділенням банку, більярд-клубом, а також поліграфічними підприємствами.

Будівля навчального корпусу № 2 Національного університету “Львівська політехніка” зведена у 1976 р. Проектна організація – Студентське проектне конструкторське бюро (СПКБ) Львівського політехнічного інституту. Архітектор проекту – Ірина Русанова, головний інженер – Віктор Кваша. Стиль – модернізм. Будівля з навчальними аудиторіями та лабораторіями. Станом на 2013 р. використовується як навчальний корпус, де знаходиться Інститут будівництва та інженерії довкілля.

Будівля студентської їдальні Національного університету “Львівська політехніка” збудована у 1972–78 рр. Архітектори проекту – Іван Петришин та Віктор Кравцов. Стиль будівлі – модернізм. Будівля з кафетеріями, студентською їдальнею на 850 місць та складом сировини. Станом на 2013 р. використовується за своїм первинним призначенням.

Будівля навчального корпусу №1 Національного університету “Львівська політехніка” збудована у 1965–66 рр. Керівник проекту – Іван Багенський. Архітектори проекту – Роман Липка, Андрій Рудницький та Микола Микула. Стиль будівлі – модернізм. Будівля з лекційними та навчальними авдиторіями, актовим залом та студентською їдальнею. Станом на 2013 р. використовується як навчальний корпус Львівської політехніки.

Будівля підприємства Державний інститут проектування міст “Містопроект” зведена як Виробничо-лабораторний корпус інституту “Діпроміст” у 1980–1987 рр. за проектом архітекторів Миколи Столярова, Зіновія Підлісного, Василя Каменщика та інженера Василя Бойківа. Стиль будівлі – радянський постмодернізм. Станом на 2012 р. приміщення будинку, окрім “Містопроекту”, використовується різноманітними державними та приватними організаціями на комерційній основі.