Площа Ринок у Львові ID: 69

Будівлю зводили у 1827–1835 рр. архітектори Алоїз Вондрашка, Єжи Ґлоґовський, Йозеф Маркль і Франц Трешер. У 1849–1851 рр., після пожежі, проведено відбудову за проектом Йогана Зальцмана. Її вежа належить до найпомітніших акцентів панорами Львова, є візуальним символом міста. Стиль — типовий для австрійських адмінбудівель 1830–1840-х рр. Сьогодні тут розміщена Львівська міська рада.

Львівський історичний музей (охор. №326/2, конскрипційний номер 171). Будинок зведений на східній стороні площі Ринок, займає наріжну ділянку. Будинок відноситься до кращих зразків архітектури пізнього ренесансу у Львові. Його будівництво датується кінцем XVI ст. Його традиційна назва, "палаццо Бандінеллі", походить від від прізвища давнього власника Роберто Бандінеллі.

Будинок на пл. Ринок, 3 (охор. №326/2) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Це типова ринкова кам'яниця, яка у другій половині ХVІ ст.  належала патриціям Вільчкам (Wilczkowie). У ХVІІІ ст. перебудована у стилі бароко за проектом відомого львівського архітектора Петра Полейовського (Piotr Polejowski) для магнатської родини Жевуських (Rzewuscy).

Будинок є пам'яткою житлової архітектури пізнього ренесансу. Його будівництво датується 1588–1589 рр. Є припущення, що кам'яницю будували архітектори Петро Барбон, Павло Римлянин. Тоді кам'яниця була двоповерховою. З 1596 р. будівля стала власністю купця та аптекаря Яна Лоренцовича, який відкрив тут одну з перших аптек у Львові. Тоді ж був добудований третій поверх за проектом архітектора Петра Красовського.

Будинок на пл. Ринок, 5 (охор. №326/4) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Будинок відбудований після пожежі 1571 р. на місці давньої "кам'яниці Лукашевичів" у 1571–1577 рр. на замовлення львівської міщанки Софії Ганльової (Ганль) за проектом архітектора Петра Красовського з Лугано.

Будинок на пл. Ринок, 6 (охор. №326/5) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Будівля побудована у 1580 р. для багатого грецького купця Костянтина Корнякта на фундаментах двох давніх ґотичних кам'яниць.

Будинок на пл. Ринок, 7 (охор. №326/6) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Кам'яниця побудована у ХVІІ ст., перебудована у ХІХ ст. Це колишня Кравзівська, а згодом Шембеківська кам'яниця.

Будинок на пл. Ринок, 8 (охор. №326/7) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Побудований в кінці ХVІ ст. У ХVІІ ст. кам'яниця належала до багатої вірменської родини Бернатовичів. У ХІХ ст. капітально перебудований.

Будинок на пл. Ринок, 9 (охор. №326/8, конскрипційний номер 178) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. До 1844 р. кам'яниця була резиденцією римо-католицьких архієпископів. У 1844–1845 рр. будинок був частково перебудований, зокрема, надбудований четвертий поверх.

Будинок на пл. Ринок, 10 (охор. №326/9) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку площі Ринок. Будівля палацу Любомирських, побудована на місці кількох давніх кам'яниць, є зразком архітектури магнатського палацу доби бароко, інкорпорованої в масив забудови площі Ринок.

Будинок на пл. Ринок, 11 (охор. №326/10) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Будинок побудований у 1900 р. на кошти власника Леона Дікера за проектом архітектора Міхала Фехтера на місці колишньої Гайзлерівської кам'яниці.

Будинок на пл. Ринок, 12 (охор. №326/11) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Кам'яниця побудована у ХVІ ст. Тоді власником кам'яниці був радник Йодок Ґляч. Звідси походить назва "Ґлячівська кам'яниця".

Будинок на пл. Ринок, 13 (охор. №326/12) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Будинок побудований на місці попередньої ґотичної кам'яниці ХVІ ст. Першим її власником був Ян Алембек, автор першого опису Львова (1618 р.). Тоді відповідно будівля називалася "Алембеківська кам'яниця".

Будинок на пл. Ринок, 14 (охор. №326/13) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Це типова ринкова кам'яниця, перебудована у 1589 р. у стилі ренесансу з ґотичної будівлі на замовлення венеційського консула та купця Антоніо Массарі (Antonio Massari). З іменем власника пов'язана назва кам'яниці – Массарівська або Венеційська.

Будинок на пл. Ринок, 15 (охор. №326/14) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Давня садиба майстра Шимона Сімонідеса (Шимоновича). Перебудована у ХІХ ст.

Будинок на пл. Ринок, 16 (охор. №326/15) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Це типова ринкова кам'яниця, побудована у ХVІ ст. Протягом ХVІІ – ХVІІІ ст. будинок перебудовувався.

Будинок на пл. Ринок, 17 (охор. №326/16) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі, навпроти ратуші. Кам'яниця побудована Францом Венінґом у другій половині ХVІІ ст. Від імені власника будинок називався Францвенігівською кам'яницею.

Будинок на пл. Ринок, 18 (охор. №326/17) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Колишня шестивіконна Ґуттетерівська кам'яниця побудована близько 1553 р. для краківського купця Єжи Ґуттетера як палацова. Вважається найстаршою кам'яницею на пл. Ринок.

Будинок на пл. Ринок, 19 (охор. №326/18) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. У ХVІ ст. кам'яниця була власністю заможної львівської родини Пелків і відповідно мала назву "Пелчинська".

Будинок на пл. Ринок, 20 (охор. №326/19) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Будинок побудований у ХVІ ст. Назва будинку Крайзерівська (Кайзерівська або Кралівська) походить від прізвища львівського війта Станіслава Крайзера.

Будинок на пл. Ринок, 21 (охор. №326/20) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Це колишня Домбровська кам'яниця побудована для Андрія Самбора Домбровського у XVII ст.

Будинок на вул. Галицькій, 1 (конскр. № 227 старий, 239 новий) — наріжний, головним фасадом виходить на пл. Ринок, 22, бічним видовженим — на вул. Галицьку. Збудований 1893 року на місці середньовічної кам’яниці Єльонківської, включивши її пивниці. Вирізняється архітектурою в стилі історизму. Рішенням Львівського облвиконкому № 130 від 26. 02. 1980 р. будинок включено до місцевого реєстру пам’яток під Ох. № М-256.

Будинок на пл. Ринок, 23 (охор. №326/21) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, на південно-західному наріжнику ринкової площі. Це колишня Шольцвольфовичівська кам'яниця збудована у стилі пізнього ренесансу з яскраво вираженими фламандськими впливами 1630 р.

Будинок Львівського історичного музею (колишній житловий будинок). Житловий будинок, основний блок якого споруджено в XV ст. і в першій половині XVI ст. – типовий зразок житлової забудови площі Ринок доби пізнього середньовіччя, адаптований згодом під функції музeйного будинку (реконструкція 1920 р.).

Будинок на пл. Ринок, 26 (oх. № 326/24.) розташований в лінійній забудові західного боку ринкової площі. Кам’яницю спорудили в XVI ст., очевидно, на фундаментах готичної попередниці. У джерелах будинок вперше згадується у 1648 р. як кам’яниця покійного Яна Шольца (Szolc).

Будинок на пл. Ринок, 27 збудовано у другій половині XVI століття, сучасного вигляду набув у XIX столітті.. Назва походить від прізвища власника Адама Фаурбаха. 

Кам’яниця є однією з визначних пам’яток житлової ренесансної архітектури у Львові. Найбільш відома під назвою Гепнерівська кам’яниця. Її фундаменти були закладені ще у XIV ст. В останній третині ХVI ст. кам'яниця була перебудована та збереглася дотепер у мало зміненому вигляді. Будинок є пам’яткою архітектури національного значення, ох.№326/26. Сьогодні використовується як житловий, а на 1-ому поверсі розміщені ресторан та кафе.

Кам’яниця будувалася протягом 1766-1778 рр., архітектори – Х. Мурадович, Ф. Кульчицький. Архітектура цього будинку, вписаного в ансамбль середньовічної ринкової площі, є прикладом класицизму останньої третини XVIII ст. По осі будівлі влаштовано наскрізний прохід до вул. Театральної (колишній пасаж Андріоллі). Сьогодні (2009 p.) використовується як житловий будинок.

Будинок на пл. Ринок, 30 звели у XVI столітті. Назва походить від імені власника Якуба Реґула.

Кам’яницю споруджено у XVII ст. Її планувальна структура зберегла риси, типові для ранньомодерної доби. Згодом фасад був підданий грунтовному оновленню в стилі арт деко (1923, архітектор Броніслав Віктор, скульптор Зиґмунт Курчинський). Сьогодні (2008 p.) використовується як житловий будинок.

Історична назва будівлі походить від прізвища власника ювеліра та годинникаря Абрагама Ціппера. Збудований у 1911-1912, пам'ятка архітектури (ох. №257-М). "Холдинг емоцій !Фест" влаштував тут Театр пива "Правда" (2014) значно перебудувавши будівлю.

Історична кам’яниця, відома як “Кілящинська” чи “Кілінящинська”, фіксує лівий наріжник північного тракту забудови пл. Ринок. Має чільний фасад на три вікна з боку Ринку і витягнутий бічний з боку вул. Краківської. Будинок заповнює ділянку, розмічену і забудовану ще за пізнього середньовіччя. Проте корпус наріжної будівлі, яку бачимо сьогодні, датується часом пізнішої повної відбудови, здійсненої арх. Бернардом Меретином у 1743–1744 рр. Пізньобарокові форми декору мають виразні риси стилю Меретина. Наступна реконструкція проводилася 1776 р. буд. Францішеком Кульчицьким. Надбудова 4-го поверху датується 1860 р. Є пам’яткою архітектури, ох.№326/28. У партері з боку вул. Краківської нині розташований “Fidobank”.

Перші згадки про Авенштоківську (Ганушівську) кам’яницю на пл. Ринок, 34 датуються поч. XVIII ст. Будівлю ґрунтовно перебудували у 1767 р. (будівничий Антоній Косинський). Сучасного вигляду набула після реконструкцій, здійснених у ХІХ ст. Поєднує елементи класицизму та неоренесансу, зберігаючи об’ємно-просторову структуру, типову для будівель ранньомодерного Львова.

Будинок на пл. Ринок, 35 відомий під історичною назвою “кам’яниця Майдашевичівська”. Займає ділянку, яку забудовували ще з локаційного періоду. У 1785 р. була проведена повна реконструкція будівлі (фактично, відбудова). У 1885–1887 рр. арх.-буд. Іґнатій Віняж провів ще одну перебудову. Кам’яниця має тривіконний класицистичний фасад. Є пам’яткою архітектури, ох.№326/32. Сьогодні приміщеннями 2-го поверху користується Товариство культури львівських угорців.

Колишня "кам'яниця Ґєлязиновська" стоїть на давній приринковій парцелі, однак характер її архітектури зазнав кардинальних змін внаслідок перебудови, проведеної у 1778–1781 рр. інспектором міського будівництва П'єром-Дені Ґібо. Опорядження фасаду кам'яниці, фланкованого смугами русту, відзначається стриманістю простих геометризованих форм, типових для класицизму. Консолі балкону привертають увагу зображеннями фантастичних істот, вирізьбленими у камені. Є пам'яткою архітектури і містобудування національного значення, ох. №326/36. Нині її приміщення використовуються різними установами.

Будівельна хроніка кам’яниці, яка фігурує в давніх міських документах як “Ґросваєрська”, може бути означена лише приблизними датами – на основі огляду збережених форм. Будинок стоїть на видовженій ділянці приринкового кварталу, яка забудовувалася з XIV–XV ст. План нижнього поверху зберіг тритрактове компонування приміщень, типове для ранньомодерної доби. У XVIII і XIX ст. мали відбутися подальші капітальні реконструкції, результат яких – симетрична композиція і класицистично-неоренесансні форми чотиривіконного фасаду, а також надбудований 4-й поверх. Пам’ятка архітектури, ох.№326/34. Упродовж останніх років на 1-му поверсі кам’яниці функціонує галерея “Арт-11”.

Будівля під №38, т.зв. Вільчківська кам’яниця, побудована у ХVII ст. на місці попереднього міщанського будинку. Була реставрована 1718 р., однак сучасна основа корпусу мурувалася у період капітальної перебудови (1884–1885 рр., буд. Ян і Кароль Шульци). Має асиметричний неоренесансний фасад на 3 вікна, адаптований до історичних форм оточення. Пам’ятка архітектури, ох.№326/35. Зараз на партері будинку міститься галерея і магазин сувенірів “Арт-11”.

Будинок №39 стоїть на вузькій парцелі львівського Ринку, абрис якої визначився у ХІV–ХV ст. Проте будівля, яку ми бачимо сьогодні на місці давньої “Толочківської кам’яниці”, є пам’яткою архітектури модерної доби: вона датується (повністю, включно з фундаментами) 1895–1896 рр. Ця нова триповерхова кам’яниця будувалася за проектом арх.-буд. Вінцента Кузнєвича. Є пам’яткою архітектури, ох.№326/36.

Кам’яниця, відома з податкових реєстрів як “Зухоровичовська”, будувалася на північній стороні Ринку, на ділянці, межа якої принципово не мінялася з локаційного періоду. Між старими граничними стінами компонуються головний будинок з тритрактовою структурою плану, внутрішнє подвір’я і тильна офіцина. Підвали зберігають залишки готичного мурування, проте основу корпусу складають мури, датовані бл. 1772 р. Симетричний фасад на 4 вікна свідчить про вплив йозефінської архітектури. Експресивні пізньобарокові атланти під балконом виконані у традиції скульптури Йогана Пінзеля. Є пам’яткою архітектури і містобудування національного значення, ох.№326/40. Функціонує як житловий, а на партері влаштовано галерею історичного військового однострою і крамницю сувенірів.

Архітектура кам’яниці на пл. Ринок, 41 – колишньої “Ґрендзовської” – зафіксувала нашарування різних будівельних періодів. Стиль симетричного фасаду на 3 вікна, перехідний від рококо до класицизму, можна вважати типовим для доби Йосифа ІІ. Виразний гротесковий маскарон над вхідним порталом, швидше за все, є пам’яткою пізнього бароко. Є пам’яткою архітектури, ох.№326/38. Сьогодні функціонує як житловий будинок з антикварною крамницею на партері.

Будинок стоїть на видовженій ділянці, межі якої визначалися з ІІ пол. ХІV ст., і мав за давніших часів традиційну назву “кам’яниця Седмирацька”. Фронтальна частина кам’яниці зберегла на рівні 1-го поверху трирядну структуру плану, характерну для ранньомодерної доби. 1770 р. об’єкт перебудовували. Симетричний фасад на три вікна з аттиковим парапетом у завершенні, класицистичний за характером, може датуватися кін. ХVІІІ – І пол. ХІХ ст. Обмеженість історичної інформації, пов’язаної з цим будинком, змушує оперувати приблизними датами, виведеними на основі зовнішнього огляду. Є пам’яткою архітектури, ох.№326/39.

Будинок на пл. Ринок, 43, згадуваний у давніх актах під традиційною назвою “кам’яниця Роттендорфівська”, займає стандартну середньовічну парцелю приринкового кварталу на північній стороні площі. У плані зберіг структуру, типову для ХVІІ ст. Піддавався реконструкціям у 1768 та 1781 рр. Перебудована чотириповерхова кам’яниця має симетричний фасад на три вікна з ознаками архітектурного стилю доби Йосифа ІІ. В опорядженні відобразився вплив рококо (балкон 2-го поверху). Є пам’яткою архітектури, ох.№326/40. Сьогодні приміщеннями 1-го поверху користується відділення Укрпошти.

Триповерхова “Боцкєвичовська” кам’яниця на північній стороні Ринку має тривалу історію будівництва і складне датування. Історичний будинок стоїть на парцелі, розміченій ще за локаційної доби. У деталях простежуються сліди готики і ренесансу. Планування – типове для ХVІІ ст. У 1771 р. проведено перебудову. У 1889-му – реконструйовано офіцину за проектом арх.-буд. Альфреда Каменобродського. Кам’яниця традиційно має 3 асиметрично розташовані вікна на чільному фасаді (ознака дводільного плану) і смугу внутрішнього подвір’я у глибині видовженого корпусу. Є пам’яткою архітектури і містобудування національного значення, ох.№326/44. Будинок житловий, на 1-му поверсі – ресторан грецької кухні.

Будинок під №45 сформований з двох старих тривіконних кам’яниць (колишніх “Кудлічовської” і “Галяровичовської”), об’єднаних в одне ціле у період перебудови, завершеної бл. 1803 р. Внаслідок згаданої реконструкції з’являється нова чотириповерхова кам’яниця з малим внутрішнім подвір’ям у глибині ділянки, зовнішній вистрій якої набув стильових рис ампіру. При цьому на нижніх ярусах збереглися фрагменти старого мурування з готичною аркою, відкритою реставраторами у 1930-ті рр., та підвалами ХV–ХVІ ст. Наслідком подальших реконструкції кін. ХІХ – поч. ХХ ст. стали зміни розташування входів та сходових кліток.

Фонтан зі статуєю римського бога вод Нептуна розміщений у південно-західному куті площі Ринок.  Це — одна із чотирьох білокам'яних фігур виконаних скульптором Гартманом Вітвером на поч. ХІХ ст. Зображений із тризубцем та морською рибиною, Нептуп разом із скульптурою Амфітріти є уособленням води.

Фонтан з фігурою Амфітрити розміщений у північно-західному куті площі Ринок. Це — одна із чотирьох білокам'яних фігур виконаних скульптором Гартманом Вітвером на поч. ХІХ ст. Зображена із тризубцем (не зберігся) та морською рибиною, разом із скульптурою Нептуна є уособленням води.

Фонтан з фігурою Адоніса розміщений у північно-східному куті площі Ринок. Це — одна із чотирьох білокам'яних фігур виконаних скульптором Гартманом Вітвером на поч. ХІХ ст. Зображений зі списом, мисливською собакою та головою кабана, Адоніс разом із скульптурою Діани є уособленням землі.

Фонтан зі скульптурою Діани розміщений на південно-східному куті площі Ринок. Це — одна із чотирьох білокам'яних фігур виконаних скульптором Гартманом Вітвером на поч. ХІХ ст. Фігура богині зображена із луком та стрілами і мисливськими собаками. Діана, разом із скульптурою Адоніса є уособленням землі.