Місто та мистецтво на межі ID: 270

Монументальний триповерховий будинок (сьогодні головний корпус Національного університету "Львівська політехніка") був споруджений у 1873–1877 рр. для львівської Технічної академії за проектом архітектора Юліана Захарієвича. Будинок є характерним зразком навчального закладу періоду історизму, архітектура якого поєднує мотиви неокласицизму та італійського неоренесансу. Пам'ятка архітектури (Ох. № 194-М).

Колишній будинок Галицької Ощадної Каси. Тепер (2009 p.) – будинок Львівського музею етнографії та художнього промислу НАН України та Інституту народознавства НАН України. Побудований на місці давнього "Англійського готею" за проектом арх. Юліана Захаревича у 1889–1891 рр. для будинку Галицької ощадної каси. Стиль - пізній історизм (неоренесанс). Імпозантна банківська споруда, локована на наріжній ділянці, на куті просп. Свободи (східний фасад) та вул. В. Гнатюка (північний фасад). Разом з розташованим навпроти будинком колишнього Празького Банку творить один з найпомітніших акцентів просп. Свободи. Об'єкт використовується як музейний будинок з 1950 р.

Будинок колишньої Промислової Школи (1907-1909, архітектори Владислав Садловський, А. Вайсс; 1920-і рр. - добудова). Стиль будівлі – cецесія. Сьогодні (2008 p.) – будинок Львівського технікуму залізничного транспорту і Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша.

Будинок на пл. Ринок, 10 (охор. №326/9) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку площі Ринок. Будівля палацу Любомирських, побудована на місці кількох давніх кам'яниць, є зразком архітектури магнатського палацу доби бароко, інкорпорованої в масив забудови площі Ринок.

Будинок Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької споруджений у 1897–1900 рр. за проектом архітектора Зигмунта Ґорґолевського. Зведений у стилі історизму в дусі так званого "віденського неоренесансу". Монументальна будівля театру зайняла ключове місце в архітектурному ансамблі головного проспекту міста, створеному наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Колишній костел кларисок – найпомітніший акцент забудови нижньої частини вул. Личаківської. Костел побудовано у 1607 р. (арх. Бернард Авелідес та Павло Римлянин), а в 1760-ті рр. декоровано інтер'єр. Протягом 1938–1939 рр проведено реставрацію з частковою реконструкцією (архітектор Антоній Лобос). В архітектурному вирішенні зовнішнього вигляду костелу поєднуються форми ренесансу, бароко та стилю арт деко. Зараз тyт Музей Йоганна Георга Пінзеля, відділ Львівської галереї мистецтв.

Колишній будинок театру-вар'єте (1909, архітектори Зиґмунт Федорський, Станіслав Мацудзинський). "Модернізований" історизм початку ХХ ст. В оформленні екстер'єру широко використано мотиви з арсеналу готики в поєднанні з декоративними елементами, типовими для сецесії. Сьогодні (2009 p.) – будинок Львівського театру ім. Л. Курбаса.

Парк “Знесіння” – регіональний ландшафтний парк, масив якого розташовується у північно-східній частині Львова. Створений у 1993 р. задля збереження унікального природно-історичного комплексу гряди Знесіння та прилеглої зони, включно з територіями давніх передміських поселень – Знесіння і Кривчиці. Ландшафт парку насичений пам'ятками природи, архітектури, археології.

З кінця ХVІІІ ст. терени майбутнього парку “Знесіння”, відомі як “Лоншанівка”, або “Кайзервальд”, стають популярним місцем прогулянок та відпочинку. У 1971 р. тут відкрито скансен, який отримав назву “Шевченківський гай”.

Порохова вежа (сьогодні – Будинок архітектора; 1554-1556; 1954-1956 - реконструкція). Одна з чотирьох збережених веж зовнішньої системи давніх міських укріплень. Осібно розміщена споруда, підковоподібна в плані, мурована з каменю, чотирьохповерхова. Крита гостроверхим черепичним дахом. Фасадна стіна прорізана бійницями. Біля входу встановлено скульптури лежачих левів (ХІХ ст.). Будинок архітектора розміщено в вежі з 1956 р.

Цей будинок у стилі функціоналізму розташований у подвір'ї рядової кам'яниці. Його спорудили у 1938-1939 роках як будинок єврейського театру на замовлення підприємця Мавриція Вурма за проектом Даніеля Кальмуса. З 1944 року тут діє Театр юного глядача, тепер Перший академічний український театр для дітей та юнацтва. 

Монументальний чотириповерховий будинок – сьогодні головний корпус Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. Ґжицького – споруджений у 1954–1961 рр. за проектом арх. Миколи Сукояна, за участі Віктора Анікіна. Зразок архітектури радянського ретроспективного академізму, виразниками якого були учні дійсного члена Академії наук СРСР Івана Жолтовського. Пам'ятка історії, Ох.№261.

Колишній будинок Промислового Музею (1898-1904, арх. Юзеф Каєтан Яновський, арх. Євген Весоловський, ск. Леонард Марконі). Стиль будівлі - пізній історизм (неоренесанс). Інтер'єр відзначається багатством ліпного декору (ск. Антон Попель). До 1940 р. тут містилася Національна галерея м. Львова та Товариство приятелів мистецтва. В 1952 р. будівля адаптована під музей В. І. Леніна. Тоді були знищені скульптури та рельєфи на головному фасаді, виконані скульпторами Петром Війтовичем та Антоном Попелем. Сьогодні (2009 p.) - будинок Національного музею у Львові.

Кам'яницю звела заможна родина львівських вірмен Вартановичів у XVII ст. на місці давнішого будинку. У ній збереглися середньовічна розпланувальна структура та стилістичні елементи ренесансу. Сьогодні тут діють мистецька галерея "Ґердан", ресторан "Манускрипт", кав'ярня "Під синьою фляшкою". У подвір'ї є відреставрована білокам'яна консоль з головою лева (рест. Олег Рибчинський). Пам'ятка архітектури (ох. №329).

Триповерховий будинок розташований у рядовій забудові, виходить фасадами на вул. Галицьку і на пл. Катедральну. З півночі до нього прилягає будівля каплиці Боїмів. Споруджений у 1779-1780 рр. за проектом Антона Косинського, є характерним зразком житлової архітектури кінця XVIII ст. Пам'ятка архітектури місцевого значення (охор. №М-1247). Сьогодні це житловий будинок, а приміщення на партері займають кав'ярня "Мапа" та винотека "Кафе 1".

Будинок споруджений до 1828 року. Пов'язаний із друкарнею Піллерів, у його подвір'ї діяли друкарні Ґазети Львовської (Владислава Лозинського), закладу "Ґрафія" та "Книжниця-Атлас". Власниками будинку у ХІХ столітті були торговець Карл Вернер, родина Шелленберґів, лікар Едвард Жерар де Фестенбурґ. Зразок класицизму, пам'ятка архітектури (охор. №1019-М).

Житловий будинок (1894 p.) в периметральній забудові вулиці. Побудований в 1894 р. за проектом будівничого Анджея Голомба. Xарактерний приклад львівської житлової архітектури кінця ХІХ ст.

Триповерховий мурований житловий будинок, споруджений наприкінці XVIІ ст. – елемент колишнього львівського вірменського кварталу. Будинок є частиною давньої Резиденції вірменських вікаріїв. Сьогодні це пам'ятка архітектури і містобудування національного значення (ох.№1288). У будинку, де знаходився ломбард банку “Mons Pius”, розмістили реставраційні майстерні, а будинок від вул. Лесі Українки залишився житловим.

Перші згадки про Авенштоківську (Ганушівську) кам’яницю на пл. Ринок, 34 датуються поч. XVIII ст. Будівлю ґрунтовно перебудували у 1767 р. (будівничий Антоній Косинський). Сучасного вигляду набула після реконструкцій, здійснених у ХІХ ст. Поєднує елементи класицизму та неоренесансу, зберігаючи об’ємно-просторову структуру, типову для будівель ранньомодерного Львова.

Будинок під №45 сформований з двох старих тривіконних кам’яниць (колишніх “Кудлічовської” і “Галяровичовської”), об’єднаних в одне ціле у період перебудови, завершеної бл. 1803 р. Внаслідок згаданої реконструкції з’являється нова чотириповерхова кам’яниця з малим внутрішнім подвір’ям у глибині ділянки, зовнішній вистрій якої набув стильових рис ампіру. При цьому на нижніх ярусах збереглися фрагменти старого мурування з готичною аркою, відкритою реставраторами у 1930-ті рр., та підвалами ХV–ХVІ ст. Наслідком подальших реконструкції кін. ХІХ – поч. ХХ ст. стали зміни розташування входів та сходових кліток.

Кол. будинок монастиря домініканців (Ставропігійська / Музейна, 1, Конскрипційний №132 m; інша адреса: Вірменська, 35). Будинок монастиря є компонентом архітектурного ансамблю, до якого також входить розташована поруч будівля костела і дзвіниця. Монастирські споруди межують з північною навою храму. В тривалій хроніці їх будівництва простежуються кілька періодів: XV ст.; 1556-1621 (перебудова, архітектор М. Чех); кінець XVIII ст. (відновлення після пожежі). Відповідно, об’єкт зберіг стильові ознаки готики, ренесансу та бароко. Tепер (2009 р.) Львівський музей історії релігії, відкритий у 1970 р. як Музей релігії та атеїзму. Частину приміщень колишнього монастиря за адресою Вірменська, 35 займає культурно мистецький центр «Дзиґа».

Будинок на пл. Ринок, 6 (охор. №326/5) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Будівля побудована у 1580 р. для багатого грецького купця Костянтина Корнякта на фундаментах двох давніх ґотичних кам'яниць.

Цей модерністичний будинок спорудили у 1930-1937 роках для Клубу працівників залізниці. Спроектував його варшавський архітектор Ромуальд Міллер, а звела львівська фірма Генрика Заремби. Будинок вирізняється своєю стилістикою, його фасади виконані зі світлої цегли. Пам'ятка архітектури (охор. №317-М).

Колишня вілла професора геології Еміля гербу Абданк Дуніковського (з 1911 р. – будинок Національного музею у Львові; збудована у 1897–1898 рр. за проектом арх. Владислава Рауша). Історизм (необароко з елементами пізнього романтизму). Фасади пишно оздоблені. Цінний приклад віллової архітектури палацового типу з доби пізнього історизму. Від 1913 р. у будинку розміщені виставковий зал Національного музею, адміністративні приміщення, бібліотека.

Будинок на пл. Ринок, 20 (охор. №326/19) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові південного боку ринкової площі. Будинок побудований у ХVІ ст. Назва будинку Крайзерівська (Кайзерівська або Кралівська) походить від прізвища львівського війта Станіслава Крайзера.

Будинок монастиря бернардинів (зараз – будинок Центрального державного історичного архіву у Львові). Будинок, датований бл. 1620 р., є складовою частиною архітектурного комплексу, до якого входить також костел бернардинів. Монастир прибудований до північної стіни костелу, а зі сходу оточений мурами з в’їзною вежею. В інтер’єрі збереглися портали XVII ст. і фрагмети розписів XVIII ст.

Колишній костел Марії Сніжної відноситься до числа найдавніших християнських храмів Львова, був заснований за доби пізнього середньовіччя німецькими колоністами. Основні будівельні періоди – ХІІІ ст. (спорудження дерев'яного храму); бл. 1350 р. (мурований костел); XVII ст. (відбудови); XVIII ст. (опорядження інтер'єру); 1888-1892 (реконструкція, архітектор Юліан Захарієвич – впровадження форм неороманського стилю).