Друга світова війна у Львові: події, мешканці, місця пам’яті ID: 20

Метою проекту є представлення впливу політичних та суспільних катаклізмів часів Другої світової війни на простір міста та долі його мешканців. Головними завданнями проекту є збір і публікація даних про вузлові місця, події та явища воєнного часу на прикладі персональних історій пересічних львів’ян, висвітлення історії Львова цього періоду через призму їх особистісного досвіду.

Історія

Метою проекту є представлення впливу політичних та суспільних катаклізмів часів Другої світової війни на простір міста та долі його мешканців. Головними завданнями проекту є збір і публікація даних про вузлові місця, події та явища воєнного часу на прикладі персональних історій пересічних львів’ян, висвітлення історії Львова даного періоду через призму їх особистісного досвіду.

Львів сьогодні належить до небагатьох міст України, що зберегли своє неповторне архітектурне обличчя. Водночас специфіку міста витворюють не лише вулиці, будівлі та пам’ятники, але й його мешканці. Підлаштовуючи навколишній простір відповідно до домінантних соціокультурних особливостей, вони формують своєрідний соціальний простір. Внаслідок цього забезпечується зв’язок спільнот із місцем проживання, відчуття себе громадянами міста, його невід’ємною складовою. Радикальні зміни у соціальному складі й, відповідно, культурному та національному середовищі міста під час періодів значних суспільних катаклізмів призводять до порушення даних зв’язків.

Для Львова таким переломним часом стали роки Другої світової війни. Незважаючи на те, що цей короткий період не призвів до значних архітектурних втрат, соціальне обличчя міста було змінене назавжди. За приблизними підрахунками дослідників, у ході депортацій та арештів було вивезено до Сибіру понад 30 тис. осіб; ще бл. 90 тис. вбито під час Шоа; остаточно ж етносоціальну панораму міста визначили депортації польських мешканців на колишні німецькі території, внаслідок яких було вивезено 108 тис. поляків та 3,5 тис. позосталих євреїв; з українського населення залишилось трохи більше половини. Тобто лише п’ята частина мешканців довоєнного Львова залишилась жити в місті у повоєнний час. За цими цифрами стоять тисячі окремих персональних доль мешканців міста, позбавлених дому, сім’ї, близьких та власного життя.

Досвід воєнного часу є досить добре задокументованим – після війни колишні львів’яни залишили по собі сотні спогадів та свідчень про своє життя у «фатальному місті». Однак, витворені ними культури пам’яті та історичні наративи формують різні образи «польського», «єврейського», «українського» Львова воєнного часу, що накладаються як окремі смислові шари на один і той же простір міста.

Водночас слід зазначити, що, незважаючи на загострену увагу як суспільства, так і наукової спільноти до проблематики Другої світової війни, цей період фактично не присутній у публічному просторі міста. Це зумовлено передусім як багатолітньою радянською політикою «забування», так і походженням сучасних мешканців, для яких цей досвід не є визначальним – оскільки вони є носіями іншої пам’яті.

Вписання персональних історій жителів воєнного Львова у локус міста дозволяє його сучасним мешканцям реідентифікувати історії їх помешкань та людей, що там проживали як свої, власні, а не чужі.

У різний час над темою Другої світової війни у Львові для платформи "Інтерактивний" Львів працювали: Тарас Мартиненко, Андрій Усач, Вейтман Вейд Беорн, автори проекту Reherit – Інна Золотар, Томаш Янковські та інші.

Люди

Джерела