Людвiк Тирович ID: 91

1861-1930

Скульптор, майстер декоративного різьблення, архітектор малих форм.

Людвік Тирович (старший) (Ludwik Tyrowicz) (28.09.1861 р., м. Острог на Волині – 8.01.1930 р., Львів) – скульптор, майстер декоративного різьблення, архітектор малих форм.

Людвiк Тирович походив із вірмен. Першими з цього роду у Львові оселилися батьки майбутнього скульптора, які після поразки польського антиросійського повстання 1863 р. покинули м. Острог та оселилися в Галичині, що входила тоді до складу Австрійської імперії.

З молодості цікавився різьбленням скульптури. В 1881–1886 рр. майбутній скульптор навчався у львівській школі художнього промислу на відділенні моделювання та сницарства у відомих педагогів Тадеуша Вишневецького та Юліуша Белтовського (Juliusz Bełtowski). Після закінчення школи як майстер з різьблення по каменю (каменярський челядник) працював в Австрії при оздобленні Міського театру (Burgtheater), будинку парламенту в Будапешті, королівського палацу на узгір'ї Калемегдану в Сербії тощо.

Бл. 1890 р., одружившись із Юзефою Іжикевич з Перемишля, оселився у Львові. Того ж року разом із львівським арх. Якубом Балабаном (Jakób Bałaban) заснував у Львові скульптурно-будівельну фірму, що була розташована поблизу Личаківського цвинтаря на розі вул. Пекарської, 95 та вул. Св. Павла (тепер Шимзерів), 6-8 поруч із майстернями родини відомих львівських скульп. Шимзерів. Тут були споруджені приміщення під майстерні та житлові будинки. У цих будинках до 1939 р. мешкали сини скульптора Мар'ян та Людвік.

У 1891 р. була відкрита друга майстерня фірми на вул. Зиблікевича, 11 (тепер І. Франка, 41). Фірма Тировича-Балабана спеціалізувалася на оздобленні фасадів та інтер'єрів будинків, реставраційних та облицювальних роботах, будівництві приватних і громадських споруд, а також на виготовленні пам'ятників та надгробків, насамперед для Личаківського цвинтаря. При наявності замовлень фірма працювала також для Янівського цвинтаря та кладовищ за межами міста. В 1901 р. Людвік Тирович викупив частку Якуба Балабана і став єдиним власником фірми. А 1904 р., отримавши спадок після своєї тітки Юстини Камінської – власниці великих земельних ділянок на Софіївці, розширив площі свого закладу і розпочав закуповувати та використовувати гранітні та мармурові плити для оздоблення споруд.

Серед важливих об’єктів Львова, в оздобленні яких брала участь фірма Тировича, були Великий міський театр (тепер – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), Головний залізничний вокзал, пам'ятник Адаму Міцкевичу (Adam Mickiewicz), будинок Промислового музею тощо. Фірма також брала участь в реставрації мармуру та алебастру каплиці Боїмів при Латинській катедрі у Львові.

У майстернях Людвіка Тировича проходили практику різьбярства та працювали в різні часи львівські скульп. Войцех Бжега, Казимир Клакович, Яніна Райхерт-Тот (Janina Reichert-Toth), Стефан Кубинський, Сергій Литвиненко, Станіслав Ришард Пліхаль, Зиґмунт Курчинський (Zygmunt Kurczyński) та інші.

Людвік Тирович помер у Львові 1930 р., і був похований у родинному склепі на полі №9 Личаківського кладовища.

Залишив по собі чотирьох синів. Старший син Тадеуш Тирович, за освітою інженер, випускник Львівської політехніки, після смерті батька в 1930 р. очолив фірму. Середній, Станіслав (бл. 1886 р. – 24.04.1939 р.), був архітектором, професором та живописцем-аматором, а з молодших близнюків – Мар'ян (1901–1990) став письменником та істориком, а Людвік (1901–1958) – відомим львівським художником-графіком. При Тадеушу Тировичу фірма переважно виконувала будівельні облицювальні роботи каменем. У 1932–1933 рр. та у 1939 р. він розширив площі майстерень на вул. Пекарській за рахунок спорудження нових будинків під майстерні. У вересні 1939 р. фірма припинила своє існування і разом із приміщеннями сусідньої каменярської фірми родини Пер'є (вул. Пекарська, 87 та Пекарська, 97) була перетворена на кооператив ім. Червоної Армії, який виробляв різну мармурову галантерею. Після початку німецької окупації Львова в липні 1941 р. майстерні перейшли до німецького будівельного відомства та працювали на потреби Вермахту, а Тадеуш Тирович опинився в таборі для офіцерів в Німеччині. Помер у 1978 р., ймовірно, в Польщі.

Праці та проєкти

Надгробки та гробівці на Личаківському кладовищі у Львові

пол. 1890-х рр. – гробівець родини гр. Ернеста Ауліха. Пісковик, лабрадорит. Поле №1.
Кін. 1890-х рр. – гробівець родини Пшесміцьких. Поле №1б.
Після 1899 р. – надгробок на могилі Елеонори Гаврот (Eleonora Hawrot).
Після 1900 р. – гробниця Францішка Равича Косинського. Пісковик, граніт. Автор медальйону – Теодор Баронч.
Після 1901 р. – гробниця Залеських із композицією "Розп'яття" роботи Людвіка Тировича.
Поч. 1900-х рр. – надгробок на могилі Генрика Стшелецького. Фірма Людвика Тировича (?). Вапняк, пісковик. Поле №18.
Кін.1900-х рр. – 1) надгробок на могилі Конрада Домішевського. Пісковик. Поле №5; 2) надгробок на могилі президента Львова Міхала Міхальського. Пісковик, бронза (литво). Скульп. Тадеуш Блотницький (Tadeusz Błotnicki). Поле №1а.
Після 1908 р. – надгробок на могилі Конрада Домішевського. Пісковик. Скульп. Людвик Тирович (?). Поле №5.
1910 р. – гробівець родини Скрипців. Скульп. Людвік Тирович, Станіслав Пліхаль (?) Поле №51.
Сер. 1910-х рр. – надгробок на могилі Броніслава Мражка. Майстерня Людвіка Тировича (?). Пісковик, бронза. Автор плакети із портретом померлого – Владислав Гавлінський. Поле №5.
Після 1922 р. – надгробок на могилі Івана Кивелюка. Скульп. Сергій Литвиненко. Вапняк. Поле №5.
Бл. 1924–1925 рр. – гробівець арх. Едмунда Жиховича (Edmund Żychowicz).
Після 1926 р. – 1) гробівець директора архіву мап Адольфа Шкоди (1854–1926). Поле №43; 2) гробівець видавця Казимира Станіслава Якубовського із мармуровим медальйоном з головою Богоматері роботи Людвіка Тировича. Проект Мар'яна Нікодемовича.
1933 р. – 1) гробівець жертв табору Талергоф (Interniertenlager Thalerhof). Бетон, пісковик, габро, лабрадорит, білий мармур. Поле №60а; 2) "Каменярі". Пам'ятник на могилі Івана Франка. Вапняк, пісковик. Скульп. Сергій Литвиненко. Поле №14.
Бл. 1935 р. – надгробок на могилі Мєчислава Хвастовського. Проект Володимира Романова.

Інші надгробки та гробівці на Личаківському кладовищі у Львові

Гробівець львівських купців Войцеховських. Габро. Поле №5.
Гробівець родини Годлевських.
Гробниця Розалії та Ванди Замойських. Лабрадорит, бронза (литво). Поле №1б.
Гробниця родини Кіршнерів і Горнунґів. Пісковик, граніт. Скульп. Людвік Тирович (?). Поле №60.
Родинна гробниця Меруновичів.
Гробниця родини Олівів і Москвів. Поле №60а.
Гробниця родини Скалла. Пісковик, габро. Поле №56.
Могила Теодора Торосевича. Мармур, пісковик.
Гробниця родини львівських купців Шексів. Фірма Людвіка Тировича (?). Пісковик, лабрадорит, бронза, гальванопластика. Автор проекту арх. Роман Вьольпель. Поле №1.
Гробниця родини Тировичів. Пісковик, епітафійні вставки з лабрадориту, медальйон – з білого мармуру. На чотиригранному постаменті, де розміщені епітафійні вставки з іменами 14 похованих, змонтований обеліск із овальним рельєфним зображенням голови Христа у терновому вінці. Поле №9.

Інші роботи

1890 р. – Іван Кринський, скульптор. Медальйон, бронза. Львівська галерея мистецтв.
До 1895 р. – бюст п. Т. Виставка у Львові 1895 р.
1894 р. – срібна медаль на Крайовій виставці за пам'ятник у формі піраміди, храмову кропильницю та крісло на постаменті для саду.
1898 р. – 1) оздоблювальні роботи для прибуткового будинку Стрілецького братства (Bractwa Kurkowego) на вул. Курковій (тепер – Лисенка), 21 (арх. Альфред Каменобродзький (Alfred Kamienobrodzki)); 2) скульптури атланта та каріатиди (Людвік Тирович ?), а також необарокова орнаментика на будинку Авансового банку (Bank Zaliczkowy) по вул. Гетьманській, 10 (тепер – просп. Свободи).
1902–1904 рр. – оздобив зальцбурзьким мармуром інтер'єр каплиці Ісуса Милосердного у Латинській катедрі у Львові.
Після 1919 р. – надгробок на могилі Теофіла Хмури на цвинтарі у Бібрці Львівської обл. (варіант надгробку на могилі Скрипців на Личаківському цвинтарі у Львові).
1920-і рр. – участь у реставрації каплиці Боїмів при Латинській катедрі у Львові.
1930 р. – гробівець Людвіка Сєрпінського на старому кладовищі в Кам'янці-Струмиловій.
1942 р. – гробівець Яніни Чайковської на Янівському кладовищі у Львові.

Люди

Джерела