Олена Турянська ID: 283

Олена Турянська ID: 283

Мисткиня, авторка витинанок, інсталяцій, об'єктів та артбуків, дизайнерка інтер'єру. Живе і працює у Львові.

Олена Турянська народилася у 1966 році у Львові. У 1981-1985 навчалася у Львівському державному училищі декоративного та прикладного мистецтва імені Труша. Після училища вступила до Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва (сьогодні — ЛНАМ) на кафедру дизайну інтер'єру. За словами художниці, середовище у навчальному закладі у той час змінювалося. На відміну від училища, академія ставала осередком для мистецького пошуку та експерименту:

"Ми постійно пробували щось робити, експериментувати. Не можу сказати, що у той час аж так сильно на нас тиснула система, як це було тоді, коли вчилася в училищі. В інституті вже не так гостро стояли якісь ідеологічні питання. Тому, фактично, ми могли робити все, що хотіли" (Ваславська-Панас, 2018).



 

Спочатку, доступи до закордонних видань давали змогу почерпнути та надихнутися мистецькими практиками, до прикладу, поляків чи угорців, а вже пізніше — здобути живий емпіричний досвід через освітні поїздки, пленери, резиденції. Диплом Турянська захищала під керівництвом професора, архітектора Мирона Вендзиловича. Серед вчителів художниця також зазначає львівського графіка Богдана Сороку: "Він навчив мене бачити, думати, аналізувати. За що вдячності моїй немає меж." Зі світового мистецтва натхненником вважає Пітера Брейгеля Старшого: "Коли я бачу оригінали його робіт, у мене тоді якісь екстатичні стани." (Ваславська-Панас, 2018). У 1998-2000 роках стажувалася у Академії мистецтв у Лодзі, в професора Анджея Смочинського. Після цього, Олена Турянська стала учасницею та кураторкою пленеру "Пункт перетину" — спершу у Лодзі, згодом у Штутґарті, і пізніше у Львові.

У своїх витинанках звертається до вічних ідей фізичного та разом з тим метафізичного світу. Симетрія та асиметрія, безмежність та гармонія, час та простір — ці та інші абстрактні поняття, підкріплені філософськими рефлексіями художниці, набирають у філігранних витинанках матеріальності. Дуальність між матеріальним та нематеріальним зникає. За словами Тамари Злобіної, Олені Турянській вдалося вилучити з творчості комерційний аспект (Злобіна, 2010), і, як зазначає сама художниця, пріоритетним в експозиційній діяльності є "егоїстичні мотиви" — пізнання світу й самої себе через мистецтво (Ваславська-Панас, 2018). Її твори філософські та концептуальні, медитативні та потребують глибокого занурення.

Займалась розробкою та втіленням таких проектів у Львові, як оформлення ресторану "Купол", італійського подвір'я, частково закладів "Амадей" та "Вероніка". Крім того, працювала з численними інтер'єрами приватного житла. Художниця є учасницею численних персональних та групових виставок у Львові, Києві, Польщі, Німеччині, Франції та США.

Праці та проєкти

1995 — Вічність
2002 — артбук Memory
2007 — Етикетка
2016 — Колооберт
2016 — Початок І

 

Персональні виставки/ проекти:

1998 — Триптих (Київ)
1999 — Персональна виставка (Villa Decius, Краків)
2007 — Тиша (Національний музей імені Андрея Шептицького, Львів)
2014 — Присутність (Національний музей імені Андрея Шептицького, Львів)
2016 — Розчинення (Арт-центр Closer, Київ)
2017 — MATRIX (Галерея ІконАрт, Львів)

 

Тандемні та групові виставки/ проекти:

2000 — Пункт перетину (Лодзь)
2001 — Пункт перетину (Лодзь, Штутгарт, Львів)
2001 — One+One (Фрайбург, Німеччина)
2001 — на фестивалі donumenta (Реґенсбурґ, Німеччина)
2003 — One Man History Museum (фестиваль DE NOVO, Львівський музей етнографії та художнього промислу)
2004 — Простір поміж просторами (Фрайбурґ, Безансон, Львів)
2007 — реАНІМАЦІЯ (Львівська національна картинна галерея)
2008 — І душа, і розум, і тіло (ЦСМ при НаУКМА)
2010 — Паперове перевтілення (Палац Сапєгів, Львів)
2010 — Арт-книга (Музей книги так книгодрукування, Київ)
2011 — Март-Арт (Мистецька галерея Гері Боумена, Львів)
2015 — Виставка 100+1 (Мистецька галерея Гері Боумена)
2015 — Папір/Світ/Мистецтво (Мистецький арсенал, Київ)
2016 — Вегетація (Арт-центр "Я Галерея", Київ)

Пов'язані будівлі та простори

  • Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва

    Будинок колишньої Промислової Школи (1907-1909, архітектори Владислав Садловський, А. Вайсс; 1920-і рр. - добудова). Стиль будівлі – cецесія. Сьогодні (2008 p.) – будинок Львівського технікуму залізничного транспорту і Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша.

    Детальніше
  • Просп. Свободи, 20 – Національний музей ім. А. Шептицького

    Колишній будинок Промислового Музею (1898-1904, арх. Юзеф Каєтан Яновський, арх. Євген Весоловський, ск. Леонард Марконі). Стиль будівлі - пізній історизм (неоренесанс). Інтер'єр відзначається багатством ліпного декору (ск. Антон Попель). До 1940 р. тут містилася Національна галерея м. Львова та Товариство приятелів мистецтва. В 1952 р. будівля адаптована під музей В. І. Леніна. Тоді були знищені скульптури та рельєфи на головному фасаді, виконані скульпторами Петром Війтовичем та Антоном Попелем. Сьогодні (2009 p.) - будинок Національного музею у Львові.

    Детальніше
  • Просп. Свободи, 15 – музей Етнографії та художнього промислу (кол. Галицька Ощадна каса)

    Колишній будинок Галицької Ощадної Каси. Тепер (2009 p.) – будинок Львівського музею етнографії та художнього промислу НАН України та Інституту народознавства НАН України. Побудований на місці давнього "Англійського готею" за проектом арх. Юліана Захаревича у 1889–1891 рр. для будинку Галицької ощадної каси. Стиль - пізній історизм (неоренесанс). Імпозантна банківська споруда, локована на наріжній ділянці, на куті просп. Свободи (східний фасад) та вул. В. Гнатюка (північний фасад). Разом з розташованим навпроти будинком колишнього Празького Банку творить один з найпомітніших акцентів просп. Свободи. Об'єкт використовується як музейний будинок з 1950 р.

    Детальніше
  • Вул. Коперника, 40а – всеукраїнськe товариствo охорони пам'яток
    Koлишній палац Сапігів (зараз, 2009 p. - будинок Всеукраїнського товариства охорони пам'яток історії та культури; 1868, архітектор Адольф Кун (перебудова); 1896 - добудова. Історизм (форми французької архітектури XVII ст.). Палац розміщений на ділянці, обнесеній огорожею, в'їзд - через браму. На захід - територія колишнього парку. Зразок палацової архітектури 2-ї пол. ХІХ ст. В інтер'єрі зберігся парадний зал з декоративною ліпниною, меблі ХІХ ст.
    Детальніше
  • Пл. Ринок, 6 – колишній палац Корнякта

    Будинок на пл. Ринок, 6 (охор. №326/5) розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Будівля побудована у 1580 р. для багатого грецького купця Костянтина Корнякта на фундаментах двох давніх ґотичних кам'яниць.

    Детальніше
  • Пл. Катедральна, 7 – житловий будинок
    Будинок займає велику ділянку між пл. Катедральною, вулицями Театральною та Староєврейською. Будівництво датується XVIII-XIX ст., реконструкція – кінцем ХІХ ст. Загалом, будівля зберегла стильові ознаки класицизму, з пізнішим додатком форм архітектури історичних стилів. Презентує тип великої прибуткової кам’яниці першої половини ХІХ ст. Сьогодні (2008 p.) використовується як житловий будинок.
    Детальніше
  • Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва

    Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва
  • Просп. Свободи, 20 – Національний музей ім. А. Шептицького

    Просп. Свободи, 20 – Національний музей ім. А. Шептицького
  • Просп. Свободи, 15 – музей Етнографії та художнього промислу (кол. Галицька Ощадна каса)

    Просп. Свободи, 15 – музей Етнографії та художнього промислу (кол. Галицька Ощадна каса)
  • Вул. Коперника, 40а – всеукраїнськe товариствo охорони пам'яток

    Вул. Коперника, 40а – всеукраїнськe товариствo охорони пам'яток
  • Пл. Ринок, 6 – колишній палац Корнякта

    Пл. Ринок, 6 – колишній палац Корнякта
  • Пл. Катедральна, 7 – житловий будинок

    Пл. Катедральна, 7 – житловий будинок

Джерела

Цитування

Створено за підтримки Українського культурного фонду

Автор(ка): Анастасія Марусій

Редактор(ка): Богдан Шумилович, Ольга Заречнюк