Адам Ян Соловій (Adam Jan Sołowij; Адам Іван Соловій) (народився 26 травня 1859 р. у с. Поториці Львівської обл. (Сокальщина) – трагічно загинув на Вулецьких пагорбах у Львові 4 липня 1941 р.) – акушер-гінеколог, професор університету ім. Яна Казимира у Львові.

Походив зі змішаної польсько-української сім’ї (батько – Іван Соловій працював генеральним адміністратором в маєтку шляхетської родини Дзєдушицьких у с. Поториці Сокальського повіту).
 
Базову гімназіальну освіту отримав у гімназії ім. Франца Йосифа у Львові (1878) (суч. 19-ий навч. корпус НУ "Львівська Політехніка" по вул. Кн. Романа 1-3). Медичну освіту здобував у Ягайлонському університеті. Після його закінчення у 1884 р. продовжив навчання у Відні на спеціалізації акушерства та гінекології (1884-1887). Після отримання диплому лікаря розпочав приватну лікарську практику у Братиславі, яку провадив протягом майже десяти років. У той час розпочав свою наукову діяльність – перші дослідження присвячені проблематиці запалення матки. У 1897 р. перебрався до Львова, де влаштувався на посаду асистента Львівської акушерської школи (Krajowej Szkoły Położnych) під керівництвом проф. Адама Чижевіча (Czyżewicz Adam) (1841-1910).

Після габілітації у 1901 р. Адам Соловій розпочав свою довголітню роботу на кафедрі акушерства та гінекології Львівського університету – спочатку як доцента (1901-1908 рр.), а пізніше професора (1908-1930 рр.) (у 1908-1920 рр. – надзвичайного; 1920-1930 рр. – звичайного).

У 1919 р. після смерті проф. Антонія Марса (Antoni Izydor Mars) (1851-1918) Адама Соловія було обрано новим керівником кафедри. Однак на цій посаді він пробув лише до 1921 р., коли йому на заміну прислали більш відповідного з національної точки зору проф. Казімєжа Бохенського (Kazimierz Bocheńsky). З цього часу і аж до виходу на пенсію у 1930 р. (у віці 71 р.) Адам Соловій працював у якості професора звичайного.

Поряд з роботою в університеті проф. Соловій за сумісництвом керував Львівською акушерською школою (1919-30) та завідував відділенням акушерства та гінекології Львівського загального шпиталю (1910-30 ).

Наукова робота

За свою довголітню лікарську практику Адам Соловій займався цілою низкою напрямків та досліджень, результати котрих були опубліковані у майже 50 наукових працях. До головних напрямків досліджень професора належали: клініка й лікування хронічних запальних процесів фіброміом та раку матки (дослідження котрих він розпочав ще у Словаччині (монографія)) та дослідження патологічної анатомії плаценти (монографія), опрацював й розширив покази до операції кесаревого розтину, а також запропонував оригінальну модифікацію циркуля для вимірювання таза.

Результати довголітньої практики професора у сфері акушерства увібрав у себе посібник, написаний Адамом Соловієм для студентів очолюваної ним Акушерської школи "Nauka położnictwa dla położnych" (Львів 1911, 1922).

Професор Адам Соловій брав участь також у житті української громади: публікував перші наукові праці у галузі акушерства українською мовою в Лікарському збірнику Наукового товариства імені Шевченка та разом з іншими українськими лікарями приймав пацієнтів у "Народній лічниці", заснованій Євгеном Озаркевичем за підтримки митрополита Андрея Шептицького (сьогодні "Шпиталь імені митрополита Андрея Шептицького", вул. Є. Озаркевича, 4).  
    
Друга світова війна

Під час радянського панування літній професор вів спокійне життя на пенсії разом зі своєю донькою та онуком. Не зважаючи на літній вік і те що професор ніколи не належав до жодної політичної організації його було внесено проскрипційних списків польської інтелігенції. Ввечері 3 липня 1941 р. невдовзі після початку німецько-радянської війни та вступу німецьких військ до Львова, його разом з 19-річним онуком Адамом Мєнсовічем (Adam Męsowicz) було заарештовано членами групи спеціального призначення Поліції Безпеки під керівництвом бригаденфюрера СС др. Карла Ебергарда Шьонгарта (Karl Eberhard Schöngarth) (1903-1946). За свідченням доньки професора Ванди Мєнсовіч (Wanda Męsowicz) обставини арешту були наступними:

"Гестапо прийшло між 10 та 11 год. вечора. Було їх певно десь шестеро – ці в сірих мундирах розбіглися по помешканні проводячи швидкий обшук, тільки у мого батька та сина – з речей нічого не забрали. Їх командир, комісар [Курт] сидів зі мною в їдальні розмовляючи, оскільки я добре говорю німецькою, то був таким ввічливим, що мені до голови не могло прийти, що він мені зробить таку жахливу кривду. Виходячи запевняв мене, що їх забирає тільки "zum Verhöhr" [на допит] і що о 6 ранку вони повернуться! Коли минула та година, то я побігла до помешкання моєї сестри, від якої довідалася, що мого шваґра Влодзімєжа Сєрадського забрали."

Арештованих привезли до приміщення кол. Бурси Абрагамовичів, де розмістився відділ Шьонгарта. Після проведення допиту, за свідченням професора Францішека Гроєра, Адама Соловія разом з іще одним літнім професором Романом Ренцьким було відокремлено від основної групи арештованих і була надія на те, що їх з огляду на поважний вік помилують. Проте їх не відпустили і на світанку 4 липня розстріляли разом з іншими науковцями на Вулецьких пагорбах. Внук професора Адам загинув разом з ними.