Сьогодні — це римо-католицький Архікатедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії, також званий "митрополичою базилікою", пам'ятка архітектури національного значення (Ох. № 316/0).

Будинок Львівського державного академічного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької споруджений у 1897–1900 рр. за проектом архітектора Зигмунта Ґорґолевського. Зведений у стилі історизму в дусі так званого "віденського неоренесансу". Монументальна будівля театру зайняла ключове місце в архітектурному ансамблі головного проспекту міста, створеному наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Колишній будинок Промислового Музею (1898-1904, арх. Юзеф Каєтан Яновський, арх. Євген Весоловський, ск. Леонард Марконі). Стиль будівлі - пізній історизм (неоренесанс). Інтер'єр відзначається багатством ліпного декору (ск. Антон Попель). До 1940 р. тут містилася Національна галерея м. Львова та Товариство приятелів мистецтва. В 1952 р. будівля адаптована під музей В. І. Леніна. Тоді були знищені скульптури та рельєфи на головному фасаді, виконані скульпторами Петром Війтовичем та Антоном Попелем. Сьогодні (2009 p.) - будинок Національного музею у Львові.

Проспект Свободи є головною вулицею Львова. Попередні назви: з середини ХІХ ст. – Кaроля Людвіга Вища та Кароля Людвіга Нижча. У 1871 р. вулиця Кaроля Людвіга Вища стала називатись Гетьманською на честь великого гетьмана коронного Станіслава Яблоновського, чий пам’ятник встановили у 1859 р., а Нижча – просто Кароля Людвіга. З 1919 вул. Кароля Людвіга стала називатись вул. Легіонів. В 1887 р. під керівництвом інженера Вацлава Ібанського перекрили Полтву. У 1940 р. вулиці Гетьманська та Легіонів увійшли в склад однієї – вул. Першого травня. У 1941 р. її спочатку розділили на вул. Оперну (Opernstrasse) та вул. Музейну (Museumstrasse), а потім об’єднали під назвою Адольф Гітлер Рінґ. У 1944 p. отримала назву вул. Першого  травня, а потім - просп. Леніна. У 1991 р. перейменoвана на просп. Свободи.

Колишній індивідуальний будинок із художньою майстернею споруджений у 1901–1902 рр. за проектом бюро Івана Левинського. Об'єкт функціонував як вілла-майстерня скульптора Антонія Попеля. Проектувався як окрема будівля, архітектура якої вирізнялася експресивним моделюванням ризалітів та силуету даху. Композиційною домінантою було приміщення просторої студії скульптора, блок якої був орієнтований діагонально щодо основної частини корпусу. Ця вілла — одна з будівель Кастелівки, що не збереглись до нашого часу.

Готель "Жорж" (1899-1901, архітектори Г. Гельмер і Ф. Фельнер; 1932 - перебудова частини приміщень, арх. Тадей Врубель; пл. Міцкевича, 1). Пізній історизм (неоренесанс, необароко, неоампір), елементи сецесії, арт деко (інтер'єри 1930-х рр.). Монументальна будівля у центрі міста. Головний фасад акцентований на осі ризалітом з центральним входом та аттиковим завершенням з рельєфом "Св. Георгій", у нішах бічних фасадів – алегоричні фігури чотирьох континентів (авторства ск. Леонарда Марконі та Антонія Попеля). В готелі зупинялося багато відомих особистостей. В 1848 р. в період "Весни народів" тут відбувалися урочисті бенкети. В 1910–1912 рр. в готелі діяла книгарня Альфреда Альтенберґа, згодом у 1912 – 1920 рр. – видавнича спілка "Г. Альтенберґ, Г. Зайфарт, Е. Венде і спілка". У 1940 р. готель отримав назву "Львів", 1945 – 1995 рр. – "Інтурист".

Пам'ятник національному польському поетові відкрили 30 жовтня 1904 року. Будівництво провадилося з кінця 1903 року під керівництвом архітекторів Альфреда Захарієвича і Юзефа Сосновського. Автором проекту, що переміг на конкурсі і втілювався, був знаменитий скульптор Антоній Попель. Раніше на місці стояла фігура Діви Марії.

Неоготичний костел, що вирізняється високими вежами з гострими шпилями, є візитівкою Львова. Збудований за проектом Теодора Тальовського. До його створення причетні відомі архітектори, скульптори та художники. 1991 р. храм передали греко-католицькій громаді. Пам'ятка архітектури (ох. №146-М).

Личаківський цвинтар розташований при вул. І. Мечнікова, його територія займає Личаківське плато і прилеглі до нього околиці. Сьогодні це – найдавніший збережений цвинтар Львова, який був офіційно відкритий у 1786 р. Це один із найвідоміших європейських некрополів, який містить велику кількість мистецьких пам'яток, визнаний пам’яткою історії, археології та мистецтва національного значення. Тут розміщені могили багатьох видатних осіб, військові поховання часів Першої та Другої світових воєн тощо.

Колишній Палац мистецтв був розміщений на верхній терасі Стрийського парку при головній алеї Крайової виставки 1894 р. Це був найбільший мурований будинок у комплексі експозиції Виставки. Палац було споруджено за проектом архітектора Францішка Сковрона (Franciszek Skowron). В деталях проект опрацьовували архітектори Григорій Пежанський та Міхал Лужецький (Łużecki). У 1950–1952 рр. Палац мистецтв був перебудований на спорткомплекс Львівської політехніки за проектом Яна Багєнського (Jan Bagieński). У будівлі тепер є басейн для плавання та зали для баскетболу, волейболу, гандболу, футболу, тенісу, шахів, легкої атлетики, вільної та греко-римської боротьби, дзюдо-самбо, спортивної аеробіки, боксу, спортивного туризму та ін. видів спорту. Будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення (Ох.№ М-1647).

Монументальна, окремо розташована будівля, зі значним відступом від червоної лінії вулиці, розміщена у північно-західній частині міста, в глибині ділянки на похилому терені. Становить архітектурну домінанту вулиць Раппапорта та Леонтовича. Стиль будівлі – iсторизм (мавританський стиль). Будинок cпopуджений на кошти фундації Мавриція Лазаруса. В 1902 за проектом архітектора Владислава Годовського виконано муровану огорожу шпиталю. Сьогодні в будинку знаходиться пологове відділення 3-ої міської клінічної лікарні (2009 p.).

Монументальний триповерховий будинок (сьогодні головний корпус Національного університету "Львівська політехніка") був споруджений у 1873–1877 рр. для львівської Технічної академії за проектом архітектора Юліана Захарієвича. Будинок є характерним зразком навчального закладу періоду історизму, архітектура якого поєднує мотиви неокласицизму та італійського неоренесансу. Пам'ятка архітектури (Ох. № 194-М).