Тадеуш Островський (Tadeusz Ostrowski) (народився 4 липня 1881 у Відні – трагічно загинув 4 липня 1941 р. у Львові ) – лікар-хірург, педагог, альпініст

Походив зі змішаної польсько-австрійської сім’ї. Базову гімназіальну освіту здобував у Варшаві. Там же розпочав свої медичні студії у Варшавському університеті. Через бойкот даного університету з боку польських студентів (1905 р.)  Тадеуш Островський завершував свої медичні студії в Казанському університеті. Після після отримання диплому у 1906 р. в якості ординатора продовжив навчання на кафедрі хірургії Львівського університету. Окрім того молодий лікар здобував кваліфікацію під час стажування у наукових установах Відня, Мюнхена, Парижа та Берліна. У 1908 р. став асистентом проф. Людвіка Ридигєра (Ludwik Rydygier; Riediger) (1850-1920) на кафедрі хірургії медичного факультету Львівського університету. З початком Першої світової війни разом зі своїм наставником став до лав військових медиків спочатку австро-угорської армії, а після проголошення незалежності Польщі – Війська Польського. Паралельно зі службою Островський продовжував академічну діяльність і у 1917 р. габілітувався (тема дослідження: "O wpływie podwiązywania tętnicy płucznej i o jego znaczeniu leczniczym").

Після демобілізації у 1920 р. та смерті Ридигєра паралельно з роботою в шпиталі (У 1921-22 рр. працював на посаді керівника хірургічного відділення дитячого шпиталю св. Софії у Львові; а з січня 1924 р. – завідувачем Хірургічного відділення Лікарні Загального профілю (Szpitala Powczechnego) у Львові. З 1934 р. працює керівником Хірургічної Клініки медичного факультету Університету ім. Яна Казимира.

У 1923 р. стає професором кафедри хірургії університету, а з 1932 – її незмінним завідувачем аж до часу смерті. Також у 1937-1938 рр. обирався деканом медичного факультету.

Наукова праця

Професор Островський належить до визнаних вчених та хірургів європейського рівня. У ході довголітньої операційної практики він впроваджував та удосконалював передові методи хірургічного лікування раку та туберкульозу молочної залози, використання операції Тальми-Драммонда у ході лікування цирозу печінки, лікування раку гортані, блукаючої нирки, хвороб жовчного міхура та жовчних проток.

Спільно з др. Віктором Броссом (Wiktor Bross) (1903-1994) у 1935 р. вперше на теренах тогочасної Польщі успішно виконав операцію з видалення частини органу хірургічним шляхом (лобектомію), а також видалення наднирника (адреналектомію) (1935 р.) та легені (пневмонектомію) (1936 р.). Також проводив дослідження в галузі експериментальної хірургії на тваринах.

Спільно з проф. Владиславом Добжанецьким (Władysław Dobrzaniecki) розвивав методику лікування  в урології. А спільно з Генриком Гіляровічем (Henryk Hilarowicz) та Здіславом Вєлінським (Zdzisław Wielinski) розробляв передові методи анестезії черевної порожнини.

Тривалий час очолював Товариство польських хірургів (Towarzystwо Chirurgów Polskich), був членом Міжнародного хірургічного (ISS/SIC) та урологічного товариств. Опублікував понад 50 наукових праць.

Окрім основної професійної діяльності Тадеуш Островський професійно займався  альпінізмом. У рамках виїздів Академічного туристичного клубу (Akademickiego Klubu Turystycznego) неодноразово здобував вершини в Альпах і Татрах.


Друга світова війна

Під час радянського панування 1939-1941 рр. проф. Островський продовжив працю на займаній посаді керівника Хірургічної клініки при переформатованому Львівському медичному інституті.

У серпні та  вересні 1940 р. разом з групою професорів львівських вищих навчальних закладів на чолі з проф. Казімєжом Бартлем (Kazimierz Bartel) (1882-1941) у ході тривалого візиту на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти відвідав Москву . У середині грудня того ж року, в ході виборів до місцевих рад трудящих депутатів його, разом з низкою інших науковців міста, було обрано до міської ради трудящих Львова.

Дана обставина сприяла тому, що з початком німецько-радянської війни проф. Островського було внесено до проскрипційних списків польської інтелігенції, а ввечері 3 липня 1941 р. заарештовано функціонерами групи спеціального призначення Поліції Безпеки.

Генрик Гілярович – Польський хірург, піонер анестезіології, професор університету ім. Яна Казимира у Львові. Тадеуш Островський спільно з Генриком Гіляровічем та Здіславом Вєлінським розробляв передові методи анестезії черевної порожнини.

Казимир Бартель – Педагог, професор архітектури у Львівській політехніці, політичний діяч. У серпні та вересні 1940 р. разом із Казимиром Бартелем та групою професорів львівських вищих навчальних закладів ) на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти відвідав Москву.