Казимир Бартель ID: 92

Казимир Бартель ID: 92

1882-1941

Педагог, професор архітектури у Львівській політехніці, політичний діяч.

Казимир Бартель (Kazimierz Bartel) (3.03.1882, Львів – 26.07.1941, Львів) — педагог, професор архітектурного факультету Львівської політехніки, політик.

Казимир Бартель народився у робітничій сім'ї залізничного машиніста. Народну школу він відвідував у Стрию, але через незначні успіхи у навчанні був відданий батьками на навчання у слюсарних майстеренях залізниці. Ця робота розбудила в ньому інтерес до технічних наук. У 1896 році розпочав навчання у Державній промисловій школі у Львові на відділенні слюсарства, а в 1897–1998 навчальному році засвоював спеціальність "будівниче слюсарство", паралельно навчаючись у реальній школі. З 1899 по 1901 відвідував заняття у відкритих майстернях рисунку та моделювання тієї ж школи. У 1901 році поступив до механічного відділення Львівської політехніки. Одночасно, в 1903–1907 рр., відвідував лекції з математики та філософії у Львівському університеті ім. Франца І.

У 1908 році Казимир Бартель пройшов курс фахового вдосконалення у Мюнхені, після чого його прийняли до Львівської політехніки викладачем нарисної геометрії у 1909-му. Протягом більш ніж тридцяти років (1910–1941) керував І кафедрою нарисної геометрії. У 1921–1922 н. р. став деканом архітектурного факультету Політехніки, а в 1930–1931 рр. — її ректором. Із 1928 року і до кінця життя викладав у Політехніці теорію малярської перспективи.

Був автором багатьох наукових праць, у т.ч. підручника з нарисної геометрії (1919). Робота Казимира Бартеля "Живописна перспектива" (з 397 ілюстраціями, Львів-Варшава, 1928), перекладена на декілька мов світу, була найвагомішою у його творчому доробку.

З 1920-х років брав активну участь у політичному житті країни: у 1922 році — депутат сейму Речі Посполитої; в 1926-му, 1928–1929 та 1929–1930 — прем'єр-міністр; у 1926–1927 — віце-прем'єр міністр; у 1938–1939 — сенатор. На початку своєї політичної кар'єри був наближеним до маршала Пілсудського (Józef Piłsudski), але пізніше, після 1930 року, не згідний із його політикою, відійшов від нього і повернувся до наукової роботи. В 1937 році був нагороджений великою стрічкою Ордену Відродження Польщі.

На початку Другої світової війни, в 1940–1941 роках, Львівський політехнічний інститут працював зі старим викладацьким складом. У серпні 1940 р. група викладачів Політехніки була запрошена до Москви з метою ознайомлення з радянською системою вищої освіти. Того ж року на запрошення Академії Наук СРСР Казимир Бартель виїхав до Москви, де йому запропонували перекласти на російську мову та видати його підручник із нарисної геометрії.

У Львові Казимир Бартель мешкав спершу на вулиці Городоцькій, згодом на інших квартирах у місті. З початку 1930-х років разом з дружиною Марією оселився у власній віллі на вулиці Гербуртів, 5 (сучасна вулиця Глінки), що була споруджена у 1903–1904 роках для родини львівських художників Стефановичів. Саме у цьому будинку 2 липня 1941 року його одним із перших представників львівської інтелігенції заарештувало німецьке гестапо. Наступного дня, в ніч з 3 на 4 липня, були арештовані 25 викладачів вищих шкіл Львова і, разом із їхніми родичами, розстріляні того ж дня на Вулецьких пагорбах у Львові. Проф. Бартель пробув під арештом більше трьох тижнів. Спочатку його утримували в будинку колишньої дирекції електростанції на вул. Пелчинській, 55 (тепер Вітовського), а близько 21 липня перевели до тюрми на вулиці Лонцького (тепер вул. Брюллова, 1/3/5, місцеве відділення міліції) і за наказом Гіммлера 26 липня розстріляли, ймовірно, на Янівських пісках неподалік від майбутнього Янівського концтабору (тепер — тюрма на вул. Шевченка, 156).

Праці та проєкти

Наукові роботи:

1911 — O utworach jedno-kreślnych pęków i szeregów inwolucyjnych (дисертація).
1919 — Geometrya wykreślna (Підручник з нарисної геометрії) .
1928 Perspektywa malarska  (Малярська перспектива).
1931Perspektywa intarsji w okresie wczesnego renesansu (Перспектива інтарсії у період раннього ренесансу) 

Пов'язані будівлі та простори

  • Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

    Монументальний триповерховий будинок (сьогодні головний корпус Національного університету "Львівська політехніка") був споруджений у 1873–1877 рр. для львівської Технічної академії за проектом архітектора Юліана Захарієвича. Будинок є характерним зразком навчального закладу періоду історизму, архітектура якого поєднує мотиви неокласицизму та італійського неоренесансу. Пам'ятка архітектури (Ох. № 194-М).

    Детальніше
  • Вул. Грушевського, 4 – біологічний корпус ЛНУ ім. Франка
    Колишній будинок єзуїтського конвікту, пізніше – старий корпус університету (ХVIII ст.; 1842 - перебудова, арх. Фіделіс Штадлер). Стиль будівлі – класицизм. Будинок споруджувався для єзуїтського пансіону, в якому виховувалася шляхетська молодь, згодом в ньому були розміщені казарми. У 1851 р. був переданий університету. Сьогодні (2009 p.) – корпус біологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка.
    Детальніше
  • Вул. Кравчука, 12 – житловий будинок

    Один із колишніх будинків інженера Францішка Ґоломба (сина архітектора Андрія Ґоломба) збудований на новопрокладеній вул. Кравчука архітектором Авґустом Богохвальським у 1906–1907 рр. Фасад та інтер’єр будинку вирішені у стилі ранньої (орнаментальної) сецесії. Зокрема на фасаді збережено сецесійну столярку з різьбленими стовпчиками, ковальство дверей та ліпнину, а в інтер’єрі сходової клітки — сецесійні супрапорти, вітражі, бронзові деталі, а також під шаром тиньку — сецесійні розписи, що потребують розчистки та реставрації. Пам'ятка архітектури (Ох. №1075-М).

    Детальніше
  • Вул. Котляревського, 28 – житловий будинок
    Багатоквартирний будинок споруджений у першій половині — середині 1900-х рр. Розміщений на  ділянці, витягнутій углиб кварталу, з відступом від регуляційної лінії. Двоповерхова будівля має прямокутний у плані корпус із двома брандмауерами по боках, вписується в периметральну забудову. Перед чільним фасадом облаштовано квітник. Композиція фасаду має статичний характер, в ній переважають горизонтальні членування. Нижній поверх — рустований, має півциркульні аркові вікна; на другому поверсі розташований балкон. Портал і сходова клітка зміщені вправо. У декорі фігурують мотиви неоренесансу.
    Детальніше
  • Вул. Котляревського, 39 – житловий будинок
    Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1891–1892 рр.  за проектом архітектора Яна Томаша Кудельського з бюро Івана Левинського. Вільно розташована двоповерхова будівля з цокольним та мансардним поверхами. Прямокутна в плані, з виступами невеликих ризалітів, що завершені причілками. Дах — двосхилий із заломами, в оформленні використано різьблені дерев’яні елементи. Вхідні сіни та сходова клітка розміщені біля північного торцевого фасаду. Розташування кімнат — дворядне.
    Детальніше
  • Вул. Галицької армії, 5 – житловий будинок (колишня вілла)

    Двоповерховий будинок був споруджений у 1903–1904 рр. за проектом архітектора Артура Шлеєна як приватна вілла відомого художника Антонія Стефановича. В архітектурі вілли поєднані сучасні конструктивні рішення із неоґотичним декором. Пам'ятка архітектури (ох. № 1227-М).

     

    Детальніше
  • Урочище Піски
    Місце масових розстрілів єврейського населення Львова у роки нацистської окупації, що розташовувалося неподалік Янівського табору.
    Детальніше
  • Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

    Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"
  • Вул. Грушевського, 4 – біологічний корпус ЛНУ ім. Франка

    Вул. Грушевського, 4 – біологічний корпус ЛНУ ім. Франка
  • Вул. Кравчука, 12 – житловий будинок

    Вул. Кравчука, 12 – житловий будинок
  • Вул. Котляревського, 28 – житловий будинок

    Вул. Котляревського, 28 – житловий будинок
  • Вул. Котляревського, 39 – житловий будинок

    Вул. Котляревського, 39 – житловий будинок
  • Вул. Галицької армії, 5 – житловий будинок (колишня вілла)

    Вул. Галицької армії, 5 – житловий будинок (колишня вілла)
  • Урочище Піски

    Урочище Піски

Люди

Антоній Цєшинський – Лікар-дантист, професор, один з піонерів світової стоматології. У 1940 році разом із Казимиром Бартелем та групою інших професорів відвідав Москву на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти.
Ян Ґрек – Лікар-терапевт, спеціаліст у сфері внутрішніх захворювань, професор Університету ім. Яна Казимира. У вересні 1940 р. із Казимиром Бартелем та групою професорів львівських вищих навчальних закладів здіснив візит до Москви на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти.
Каспер Вайґель – вчений-геодезист і фотограммерист, професор, ректор Львівської Політехніки. У вересні 1940 р. разом із Казимиром Бартелем та групою професорів львівських вищих навчальних закладів відвідав із тривалим візитом Москву на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти.
Роман Віткевич – Інженер-механік, педагог, професор Львівської політехніки. У серпні 1940 р. разом із Казимиром Бартелем та групою професорів львівських вищих навчальних закладів у ході тривалого візиту на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти відвідав Москву.
Станіслав Пілят – хімік, завідувач кафедри технології нафти та природнього газу Львівської Політехніки. У вересні 1940 р. разом із групою професорів львівських вищих навчальних закладів на чолі з проф. Казимиром Бартлем відвідав Москву на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти.
Тадеуш Островський – Лікар-хірург, педагог, альпініст. У серпні та вересні 1940 р. разом із Казимиром Бартелем та групою професорів львівських вищих навчальних закладів ) на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти відвідав Москву.

Організації

  • Габсбурзький університет

    Габсбурзький університет

    Університет, заснований 1784 року Йосифом ІІ на базі скасованої єзуїтської академії, повинен був стати головною кузнею професійних чиновників для столиці галицької провінції. Наголос робився не на провадженні досліджень, а на підготовці управлінців. Після численних змін, зокрема, пониження статусу до ліцею, у 1817 році університет перезасновано імператором Францом І (ІІ). У такому стані інституція проіснувала до кінця 1918 року.

    Детальніше

Джерела

  1. Sztuki Piękne, 1928, R. IV, №10, VII-IX, s. 48.
  2. Książki i czasopisma. Dr. Kazimierz Bartel, prof. Politechniki Lwowskiej, Perspektywa malarska. Zasady – Zarys Historyczny – Estetyka, Tom I, (Lwów-Warszawa, 1928), 312.
  3. Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europy, Wrocław: Via Nova, 2006), 183.
  4. Politechnika Lwowska (Wrocław, 1993).
  5. Tadeusz Riedl, "O martyrologii i eksterminacji lwowskich pracowników nauki(1939-1945)", Semper fidelis, 1991, №2-3 (8-9), 4.
  6. Sprawozdanie c. k. Państwowej szkoły przemуsłowej we Lwowie za rr.: 1896/97, s. 75, 85; 1897/98, s. 91; 1899/00, s. 27; 1900/01, s. 33.
  7. Twórcy współczesnej Polski (Warszawa: Książnica Polska, 1938), 225.

Автор(ка): Галина Глембоцька

Редактор(ка): Ольга Заречнюк

Літературний(а) редактор(ка): Юлія Павлишин