Ян (Іван) Олександр Баґенський (Jan Aleksander Bagieński) (24.01.1883, Сороки, Бесарабія — 12.06.1967, Львів) — інженер-архітектор, педагог.
Народився в
родині польського провінційного шляхтича. Гімназію закінчив у Керчі (Крим). 1902
року поступив на Математично-фізичне відділення Варшавського університету.
Захоплення ренесансною архітектурою в цей період його життя привело до того, що
у 1905 році він перевівся на архітектурне відділення Львівської політехніки,
яке закінчив у 1915 році. Вважався дуже обдарованим студентом.
Архітектурну
практику проходив у Львові, в архітектурно-будівельній фірмі Войцеха
Дембінського (Wojciech Dęmbiński), творчість якого практично не
відображена в сучасній науковій та популярній літературі. Разом із Баґенським у
1910–1927 роки цей архітектор звів будинки за сучасними адресами: вул. Генерала Чупринки,
56 (1910), вул. Коновальця, 44 (1910–1912), вул. Герцена,
6 (1912, вітраж сходової клітки, можливо, є проектом Яна Баґенського), вул. Котляревського 37/37а (1913–1914) у стилі
класицизуючого модерну тощо. У цей самий період (1910–1914) ім'я Яна
Баґенського пов'язують із побудовою житлових будинків на вул. Генерала Чупринки, 68; вул. Богуна, 8; вул.
О. Новаківського, 8/10 (1912) та ін.
Після
отримання диплому на 4 роки (1916–1920) виїхав у Крим де, як старший асистент
міського архітектора Олександра Венсана, в 1916–1918 роках проектував і керував
будівництвом комплексу об'єктів Морського корпусу кадетів у Севастополі. Разом
із Венсаном вони запроектували і звели багато приватних будинків-вілл та
невеличких палаців, які, враховуючи специфіку Криму, були вписані в місцевий
ландшафт.
До Львова
Ян Баґенський повернувся 1920 року, де почав активно працювати як
архітектор-проектант, а також як викладач Львівської політехніки (з 1921–1922 навчального
року). У 1923–1924 став ініціатором викладання у Політехніці оглядового курсу
форм класичної архітектури. Спочатку працював старшим асистентом на кафедрі
архітектури, а з 1926–1927 навчального року почав викладати також на кафедрі
історичної архітектури. З 1931 року працював заступником професора на кафедрі
архітектури, з 1932 — на посаді професора нижчого рангу, а з 1938–1939 — на
посаді професора. У 1932–1933 навчальному році був деканом Архітектурного
відділення, а наступні 4 роки — його продеканом. Очолював І архітектурну
кафедру з 1931-го по 1945 рік.
Як
архітектор-проектант був відомий перебудовами і пристосуванням будинків до
сучасних вимог. Серед них будівлі на вул. Січових
стрільців, 9 (колишній
Австро-Угорський банк), де у 1914–1921 році Баґенський перебудував сходову клітку
з вітражами і залу на другому поверсі в стилі неокласицизму; колишній палац
Більських, Потоцьких і Коморовських на пл.
Галицькій, 10 — у 1934 році; будинок на вул. Кирила і
Мефодія, 15 — спільно з Войцехом Дембінським перебудував у 1927 році на
замовлення графа Юліуша Дунін-Борковського.
Роки Другої
світової війни Ян Баґенський провів у Львові, надалі викладаючи у Політехніці.
Був одним із небагатьох викладачів цього навчального закладу, які залишилися
жити у повоєнному Львові. З цього періоду найвизначнішим був проект комплексу
житлових будинків на 5 тисяч мешканців у Балаклаві в Криму (1945–1955).
Починаючи з 2 половини 1950-х займався виключно викладацькою діяльністю.
Був членом
та організатором декількох громадських організацій Львова, зокрема львівського
відділення Спілки архітекторів України, членом Обласної ради архітектури. 1961
року став кавалером медалі "За трудовую доблесть".
З 1922 року
працював у редакції журналу Architekt (Краків). Опублікував у різних
спеціалізованих журналах, у т.ч. в "Архітекті", біля 30 статей,
тематично пов'язаних із роботою архітектора. Працював над монографією "Розвиток
проектування житлових будинків та їх оточення" (не закінчена і не видана).
Виховав
близько 370 архітекторів. Серед них відомий львівський архітектор, дослідник
пам'яток архітектури Львова та викладач Львівської політехніки Роман Липка.
Похований
на Личаківському цвинтарі у Львові.
Праці та проєкти
Будівлі,
запроєктовані Яном Баґенським за межами Львова:
будинок Польського банку, шпиталь та кінотеатр у
Дрогобичі;
невеликий палац в Алеї Шуха (Schuch) у
Варшаві;
санаторій у Жегестові (Żegiestów) (разом зі
Збіґнєвом Варджалою);
Koлишній палац Більських (сьогодні, у 2009 p. – Будинок вчителя; 1921-1923, арх. Ян Баґенський). Неокласицизм. Ділянка, на якій будувався палац, відділена від вулиці огорожею з брамою. З заходу примикає до забудови поч. ХХ ст. Комплекс інтер'єрів включає парадний зал. Зразок архітектури міжвоєнного часу у Львові.
Житловий будинок (1912-1914, арх. Ян Баґенський, архітектурне бюро Войцеха Дембінського). Неокласицизм. Монументальна споруда у ряді житлової забудови. Пам'ятка - ранній приклад неокласицизму у львівській архітектурі ХХ ст.
Монументальний триповерховий будинок (сьогодні
головний корпус Національного університету "Львівська політехніка")
був споруджений у 1873–1877 рр. для львівської Технічної академії за проектом
архітектора Юліана Захарієвича. Будинок є характерним зразком навчального
закладу періоду історизму, архітектура якого поєднує мотиви неокласицизму та
італійського неоренесансу. Пам'ятка архітектури (Ох. № 194-М).
Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. Співавторами
проекту були архітектор Ян Баґенський, будівничий Войцех Дембінський. Це триповерхова кутова кам’яниця. Призматичний корпус, завершений
високим дахом, має зрізаний наріжник. На фасадах, відділених від хідників
смугами квітникових ділянок та огорожею, компонуються видовжені подвійні й
потрійні вікна. Прямокутний абрис плану пожвавлюють виступи пристінків. Віссю
внутрішньої композиції є блок сходової клітки. У стильовому "костюмі"
фігурують модернізовані форми середньовічної архітектури. У пізніші роки кам'яниця була значно перебудована.
Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. Проект
розроблявся архітектором Ян Баґенським та будівничим Войцехом Дембінським.
Триповерхова кам’яниця з цокольним поверхом та мансардою відділена від вулиці
смугою квітників. На фасаді, завершеному високим трикутним причілком,
компонуються широкі прямокутні вікна, у центрі — портал та еркер, фланкований
балконами. Корпус — V-подібний в плані, одне з його рамен формує офіцина, якою
охоплено внутрішній двір. Стиль будинку базується на спрощених, геометризованих
формах середньовічної архітектури.
Багатоквартирний будинок споруджений у 1912–1913 рр. за проектом, розробленим архітектором Яном Баґенським та будівничим Войцехом Дембінським. Велика
п’ятиповерхова кам’яниця будувалася на схилі пагорба, на місці садової ділянки,
прилеглої до одного з котеджів, з яких складався комплекс індивідуальних
будинків Кастелівки. Природні умови терену визначили складний, ламаний периметр
плану. Фасади будинку, фактично, не мають декору. Стрижень внутрішньої
планувальної структури — шахта сходової клітки усередині масивного корпусу,
навколо якої вільно компонуються секції квартир.
Багатоквартирний будинок споруджений у 1914–1916 рр. за проектом архітектора Яна
Баґенського та будівничого Войцеха Дембінського. Чотириповерхова кам’яниця має трапецієподібний
абрис плану, брандмауери межують із сусідніми будівлями. Масивний корпус,
накритий високим дахом, складається з фронтальної секції і двох крил,
побудованих із відступом від хідника. Над центральною частиною фасаду
надбудовано масивний фронтон, фасади крил оформлені розкріповками та лоджіями.
Портал і сходова клітка компонуються по центру, внутрішнє планування будинку — секційного типу. Стиль — неокласицизм
початку ХХ ст.
Багатоквартирний будинок споруджений у 1912–1913 рр. за проектом архітектора Яна
Баґенського та будівничого Войцеха Дембінського. Масивна чотириповерхова
кам’яниця з високим пірамідальним дахом має прямокутну конфігурацію плану, відділена
від хідника смугою квітникової ділянки. Лівий брандмауер межує з будинком № 37.
На фасаді виступають два ризаліти, на яких розміщено широкі чотирисекційні
вікна. По центру в заглибленні компонується портал, над ним — балкон-тераса. З
боку подвір’я виступає широкий ризаліт. Стиль — неокласицизм початку ХХ ст.
Багатоквартирний будинок споруджений у 1909–1910 рр. Проект розроблявся
у архітектором Яном Баґенським та будівничим Войцехом Дембінським. Триповерхова
кам’яниця включена в периметральну забудову кварталу, має симетричну композицію
фасаду, орієнтованого по регуляційній лінії. У завершенні — два неоготичні
причілки, між якими вписується балюстрада з масверками. Вісь внутрішньої
симетрії фіксують вхідні сіни та сходова клітка, по боках симетрично розташовані помешкання. Ризаліт, що
виступає з боку подвір’я, надає плану Т-подібної конфігурації. Зразок
архітектури пізнього історизму.
Багатоквартирний будинок споруджений у 1910–1911 рр. Співавторами
проекту були архітектор Ян Багенський, будівничий Войцех Дембінський. Це чотириповерхова
кам’яниця, з цоколем та мансардним поверхом під високим дахом. Г-подібна в
плані, з видовженою офіциною, ламане рамено якої охоплює внутрішній двір.
Є компонентом периметральної забудови. На фасаді
компонуються вузькі дво- і трисекційні вікна та ризаліт, доповнений асиметрично
розміщеними балконами, зі зміщеними у правий бік вхідною брамою та високим
трикутним причілком. Віссю планувальної структури є шахта сходової клітки в
центрі корпусу. Стиль масивних форм визначають модернізовані мотиви
середньовічної архітектури. У пізніші роки кам'яниця
була значно перебудована.
Вілла-палац, збудована в 1923–1925 рр. за проектом Яна Баґенського для Антонія Увєри, торговця тканинами, власника готелю "Європейський" . За радянських часів вілла
використовувалась для проживання командувачів Прикарпатського військового
округу та приїжджих генералів. У 1991 р. вона передана Літературно-меморіальному музею Івана
Франка.
Koлишній палац Бесядецьких (належав також Більським, Потоцьким, Коморовським; сьогодні – будинок бібліотеки; збудований на початку XVIII ст.; 1756 р. – перебудова, арх. П. Ріко де Тіржель; 1820-і рр. – реконструкція інтер'єру, арх. Фридерик Бауман; 1934 – реконструкція, арх. Ян Баґенський). Рококо, ампір (в інтер'єрі), неокласицизм. Окремо стояча будівля, розміщена у глибині ділянки, за садом, відділеним від площі кам'яною огорожею з в'їзною брамою. Зразок архітектури міського палацу XVIII-ХІХ ст. Незважаючи на перебудови, пам'ятка зберегла свою первісну основу.
Будівля навчального корпусу №1 Національного університету “Львівська політехніка” збудована у 1965–66 рр. Керівник проекту – Іван Багенський. Архітектори проекту – Роман Липка, Андрій Рудницький та Микола Микула. Стиль будівлі – модернізм. Будівля з лекційними та навчальними авдиторіями, актовим залом та студентською їдальнею. Станом на 2013 р. використовується як навчальний корпус Львівської політехніки.
Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"
Вул. Богуна, 8 – житловий будинок
Вул. Котляревського, 12 – житловий будинок
Вул. Котляревського, 35 – житловий будинок
Вул. Котляревського, 37 – житловий будинок
Вул. Котляревського, 37а – житловий будинок
Вул. Генерала Чупринки, 56 – житловий будинок
Вул. Богуна, 6 – житловий будинок
Вул. Івана Франка, 150 – Літературно-меморіальний музей Івана Франка
Пл. Галицька, 10 – Бібліотекa ЛНУ ім. Франка, кoл. Палац Бесядецьких
Вул. Старосольських, 2/4 – навчально-лабораторний корпус №1 Національного університету "Львівська політехніка"
Вул. Зелена, 12 – Львівська обласна санітарно-епідеміологічна станція
Організації
Товариство політехнічне
Засноване
1876 року, діяло до 1939-го (з 1913 — як Польське
товариство політехнічне) — перша та головна недержавна
організація спеціалістів технічних галузей коронного краю Галичини. Поєднувало
риси профспілки та наукового товариства. Завдяки їм у Львові з'явився
Промисловий музей, проведені електрифікація, каналізування міста та ін.