Інтерактивний Львів
Укр
  • Головна
  • Про платформу
  • Способи перегляду
  • Історії
  • Будівлі та простори
  • Люди
  • Організації
  • Цифрова робітня
  • Контакти
    • Головна
    • Люди
    • https://lia4.lvivcenter.org/uk/persons/augustynowicz-aleksander/Олександр Авґустинович

    Олександр Авґустинович ID: 96

    Олександр Авґустинович

    Олександр Авґустинович ID: 96

    1865-1944

    Художник-живописець.

    Олександр Авґустинович (Aleksander Augustynowicz) (7.02.1865 р., м. Іскшин (Польща) – 23.08.1944 р., Варшава) – живописець.

    Олександр Авґустинович був включений до біографічного словника польських вірмен як художник вірменського походження. Середню школу він закінчив у Жешуві, потім вчився у Краківській художній школі (1883–1886) у Фелікса Шиналевського, Владислава Лущкевича (Władysław Łuszczkiewicz) та Яна Матейка (Jan Matejko). В 1888 р. виїхав до Мюнхена, де навчався у приватній школі Ш. Гольосси (S. Hollossy). Потім деякий час подорожував Італією та Угорщиною. 1890 р. оселився у Львові, де розпочав активну творчу та громадську діяльність.

    У Львові прожив майже чверть століття – до 1914 р. Брав активну участь у львівських художніх виставках аж до кін. 1920-х рр. Був членом львівської Спілки польських художників, варшавського Клубу польських акварелістів, з 1925 р. – дійсним членом Товариства популяризації образотворчих мистецтв (Towarzystwo Zachęty Sztuk Pięknych). Мав у Львові свою приватну мистецьку школу, в якій свого часу навчалася відома львівська художниця-графік Ванда Коженьовська, живописець Марія Шаєр-Гурська та інші. На поч. 1900-х рр. Олександра Авґустиновича, як одного із провідних львівських художників, Зиґмунт Ґорґолевський (Zygmunt Gorgolewski) запросив до участі в живописному оздобленні яскравої львівської споруди доби історизму – Великого міського театру (тепер – Театр опери та балету ім. С. Крушельницької), де він виконав окремі розписи для фойє, залу глядачів і дзеркального залу.

    Як художник, Авґустинович належав до покоління “Молодої Польщі”, мистецькі пошуки якого стали своєрідною предтечею модернізму. У той самий час, наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст., на європейських теренах відбуваються процеси відродження різних національних культур та створення, в рамках цих процесів, національних мистецьких стилів. У вірменській діаспорі це відродження відбувається через відновлення зв'язків зі своєю прабатьківщиною та її мистецькими традиціями, зокрема візантійською релігійною традицією. Відгуком на ці процеси у творчості Олександра Авґустиновича став триптих “Візантійські варіанти” (Автопортрет з родиною), бл. 1898 р. (Львівська галерея мистецтв), у якому автор використав форми релігійного мистецтва для зображення світських портретів членів своєї родини.

    Пізніше, вже у ХХ ст., Авґустинович вважав себе послідовником ідеолога польського модернізму, письменника, філософа та художника Станіслава Ігнатія Віткевича (Stanisław Ignacy Witkiewicz) (1885–1939), з творчістю якого він мав можливість ознайомитися безпосередньо у Закопаному, куди переїхав зі Львова в 1914 р. У 1921 р. Олександр Авґустинович покинув Закопане і оселився у Познані. Але до кін. 1920-х рр. продовжував брати участь у львівських виставках.

    Малював аквареллю, пастеллю та олійними фарбами краєвиди, жанрові композиції, але здобув популярність насамперед як портретист. Часто виконував портрети в техніці акварелі. Неодноразово отримував нагороди за свої живописні твори саме як портретист – у цьому жанрі він славився вмінням передати характер людини, яку малював. Його “Автопортрет” на міжнародній виставці у Берліні 1895 р. був нагороджений золотою медаллю. В 1925 р. на виставці “Польський портрет” за свої роботи Авґустинович також отримав найвищу нагороду. В 1937 р. на честь 50-річчя творчості був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги.

    Твори Олександра Авґустиновича зберігаються у багатьох музеях Польщі (Варшава, Познань, Краків, Бидгощ, Вроцлав, Горліце, Сльонск Опольський, Жешув, Ланьцут тощо), а також у Львові – у Львівській галереї мистецтв та Львівському музеї історії релігії.

    Праці та проєкти

    Роботи (за датами):

    1890 р. – Портрет Владислава Белзи. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1891 р. – “Візник”. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1893 р. – Портрет Яна Матейкa. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1894 р. – Креховецька Мадонна (для іконостасу в Крехові). Картон, акварель. Львівська галерея мистецтв; Портрет Марії Левицької з Шатковських. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв; Портрет художника Антонія Стефановича. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв; Няня з дитиною. Папір, акварель. Львівська галерея мистецтв.
    Бл. 1896 р. – ескіз портрету кардинала Сембратовича. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв; Портрет кардинала Сембратовича. Дошка, олія. Національний музей у Вроцлаві.
    1897 р. – Портрет художника Зиґмунта Розвадовського. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв; Портрет художника Тадеуша Рибковського. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1898 р. – Портрет Марії Мадейської. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    Бл. 1898 р. – Візантійські варіанти (Автопортрет з родиною). Триптих. Полотно на дереві, олія. Львівська галерея мистецтв; Автопортрет. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв; Портрет Тадеуша Мадейського. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    Поч. 1900-х рр. – алегоричні фігури “Музика” та “Натхнення” на центральному плафоні залу для глядачів Львівського оперного театру.
    Поч. 1900-х рр. – сцена зі спектаклю “Варвара Радзивіл” А. Фелінського в падугах дзеркального залу Львівського оперного театру.
    Поч. 1900-х рр. – картини за п'єсами Ф. Заблоцького “Фірцик-зальотник” та “Помста” О. Фредра в фойє Львівського оперного театру; Портрет Валерії Мадейської. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1901 р. – Портрет Марії Мадейської-Дрогойовської. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    Бл. 1904 р. – “Материнство”. Дерево, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1905 р. – “На пасіці”. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    Бл. 1905 р. – Портрет Міхала Міхальського (бургомістра Львова). Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1906 р. – “Алилуя”. Папір, акварель. Львівська галерея мистецтв.
    1907 р. – Портрет дочок художника. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1908 р. – Львівський катедральний собор. Папір, акварель. Львівська галерея мистецтв.
    1909 р. – “Мати з дитиною”. Папір, акварель. Львівська галерея мистецтв.
    Бл. 1912 р. – “Мої три дочки”. Полотно, олія. Національний музей у Вроцлаві.
    1913 р. – Портрет Тадеуша Рутовського. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    1918 р. – Автопортрет в одязі мандарина. Львівська виставка
    1918, 1919 рр. – “У колі родини”. Львівські виставки
    1919 р. – “Під львівською катедрою”. Виставка львівської “Захенти”
    1926 р. – “Гуцульські типи з Ворохти”. Акварелі. Виставка Товариства прихильників образотворчого мистецтва у Львові

    Інші роботи:
    • “Селянин” (чоловічий портрет). Папір, акварель. Львівська галерея мистецтв.
    • Портрет архієпископа Юзефа Більчевського. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    • Портрет редактора Юзефа Кробіцького з Варшави. Папір, олія. Львівська галерея мистецтв.
    • Портрет актора Юзефа Хмелінського. Папір, олія. Львівська галерея мистецтв.
    • Портрет професора Мєчислава Ковалевського з Дублян. Папір, олія. Львівська галерея мистецтв.
    • “Материнство”. Дерево, олія. Львівська галерея мистецтв.
    • “Міністранти”. Папір, акварель. Львівська галерея мистецтв.
    • Портрет фельдмаршала Фідлера.
    • “Тип польського шляхтича в шапці”. Папір, туш. Львівська галерея мистецтв.
    • “Тип польського шляхтича без шапки”. Папір, туш. Львівська галерея мистецтв.
    • Портрет Ірини Польської. Папір, перо, туш. Львівська галерея мистецтв.
    • Чоловічий портрет. Папір, туш. Львівська галерея мистецтв.
    • “Портрет чоловіка в капелюсі”. Папір, туш. Львівська галерея мистецтв.
    • Ескіз до портрету кардинала Сембратовича. Полотно, олія. Львівська галерея мистецтв.
    • “Богоматір в оточенні ангелів”. Туш, перо. Львівський музей історії релігії.

    Люди

    Зиґмунт Ґорґолевський – Архітектор, будівничий. Автор проекту Великого міського театру у Львові (тепер – театр Опери та балету ім. С. Крушельницької). На поч. 1900-х рр. на запрошення Зиґмунта Ґорґолевського О. Августинович виконав окремі розписи у приміщеннях будівлі Великого міського театру.

    Джерела

    1. Biriuljow J., Secesja we Lwowie (Warszawa: Krupski i S-ka, 1996), 13, 190.
    2. Catalogue des artistes polonais: Exposition internationale universelle de 1900 à Paris, №12, p. 13.
    3. Charewiczowa Łucja, Muzeum historyczne miasta Łwowa: Przewodnik po zbiorach (Lw., 1936), 38-39.
    4. Dobrowolski T., Nowoczesne malarstwo polskie, t.1 (Wrocław – Kraków, 1959), 278.
    5. Dobrowolski T., Sztuka Młodej Polski (Warszawa, 1963), 300.
    6. Hasła słownika biograficznego ormian polskich (Kraków: Polskie Towarzystwo ludoznawcze, 1986), 4.
    7. I wystawa Związku Artystów Polskich we Lwowie (Lwów, 1903/04).
    8. II wystawa Związku Artystów Polskich we Lwowie, 1904.
    9. III wystawa jesienna (Lwów, 1906).
    10. In propia persona. Malarzy polskich portret własny. Ze zbiorów Lwowskiej galerii obrazów. Katalog wystawy w Muzeum Narodowym w Krakowie, III-V, 1998, s. 12.
    11. Katalog Galeryi miejskiej. Dział II. Sztuka polska od roku 1850 we Lwowie, 1908, poz. №61, 62, 63, 64, 164, 246, 249.
    12. Katalog wystawy dzieł J. Brandta, kolekcji ze zbiorów prywatnych oraz dzieł artystów współczesnych w “Domu sztuki” (Lwów, marzec, 1927), №121.
    13. Katalog wystawy sztuki współczesnej. Salon wiosenny (Lwów, 1918).
    14. Kronika artystyczna (Lwów), “Sztuki Piękne”, R. II, 1926, nr. 4, 182.
    15. Malarstwo polskie XVII–XIX w. Obrazy olejne (Wrocław: Muzeum Narodowe, 1992), 48.
    16. Powszechna wystawa sztuk pięknych we Lwowie (Lwów, maj, 1910).
    17. Sichulski Kazimierz, Katalog wystawy (Wrocław: Muzeum Narodowe we Wroclawiu, 1994), 92 (№№ 104, 105, 128).
    18. Towarzystwo Dziennikarzy i TPSP we Lwowie (Lwów, 1913).
    19. TPSP we Lwowie. II wystawa wiosenna (Lwów, maj-czerwiec, 1907).
    20. TPSP we Lwowie. III wystawa wiosenna (Lwów, maj-czerwiec, 1908).
    21. TPSP we Lwowie. IV wystawa jesienna (Lwów, 1907).
    22. TPSP we Lwowie. Katalog wystawy (Lwów, 1904).
    23. TPSP we Lwowie. Katalog wystawy ogólnej artystów malarzy lwowskich oraz wystawy zbiorowe Aleksandra Augustynowicza, Marji Hausnerowej, Antoniego Markowskiego, Janiny Nowotnowej, Mieczysława Reyznera (Lwów, grudźień 1925 – styczeń, 1926), №52-73.
    24. TPSP we Lwowie. Salon wiosenny (Lwów, maj-czerwiec, 1914).
    25. TPSP we Lwowie. V wystawa jesienna (Lwów, listopad, grudźień, 1908).
    26. TPSP we Lwowie. V wystawa wiosenna (Lwów, maj, 1910).
    27. TPSP we Lwowie. VI wystawa jesienna (Lwów, listopad, grudźień, 1909).
    28. TPSP we Lwowie. VI wystawa wiosenna (Lwów, maj, 1911).
    29. TPSP we Lwowie. VII wystawa wiosenna (Lwów, maj-czerwiec, 1912).
    30. Wystawa dzeł sztuki do wygrania (Lwów, kwiecień, 1917).
    31. Wystawa jubileuszowa Krakowskiego TPSP we Lwowie, 1905.
    32. Wystawa Towarzystwa “Sztuka”, “Sztuki Piękne”, R. V, 1929, nr. 2.
    33. Wystawa TPSP we Lwowie (Lwów, grudźień 1910 – styczeń, 1911).
    34. Wystawa TPSP we Lwowie (Lwów, luty-marzec, 1908).
    35. Wystawa TPSP we Lwowie (Lwów, luty-marzec, 1910).
    36. Z wystawy w TPSP w Krakowie, “Sztuki Piękne”, R. V, 1929, nr. 1, 29.
    37. Zachęta. Salon sztuki we Lwowie. Wystawa wiosenna, 1929.
    38. Zachęta. Salon sztuki współczesnej. Wielka wystawa jesienna (Lwów, 1918).
    39. Zachęta. Salon sztuki współczesnej. Wielka wystawa wiosenna (Lwów, 1919).
    40. Zachęta. Salon sztuki współczesnej. Wystawa jesienna obrazów i rzezb. 1919.
    41. Гранкін П., Соболевський Є., Львівський оперний театр: історія будови та реставрації, “Будуємо інакше”, 2001, №1, 43.
    42. Митці України. Енциклопедичний довідник (Київ, 1992), 10.

    Автор(ка): Галина Глембоцька

    Літературний(а) редактор(ка): Юлія Павлишин