Софія Альбіновська ID: 134

Софія Альбіновська ID: 134

1886-1972

Художниця.

Софія Альбіновська народилася 18.11.1886 у Кляґенфурті в родині подружжя Броніслави з Лісковських та генерала австрійської армії, а пізніше — дивізійного генерала Польського Війська Юліуша Ястшембіца-Альбіновського.

Була людиною із широким колом зацікавлень, зокрема пов'язаних із сучасним художниці мистецтвом.

У 1901-1906 рр. вона навчалася в мистецьких студіях Відня: в приватній школі Гайндріха Штребльова (Heindrich Strehblow) (з 1901) та школі Франца Гогенберґа (Franz Hohenberg) і Фердинанда Крюї (Ferdinand Kruis) (1902-1906). Після Австрії, у 1906-1909 роках жила в Парижі, де спочатку недовго студіювала в Академії Колароссі (Académie Colarossi), а потім — в Національній вищій школі витончених мистецтв (Ecole National de Beaux-Arts), де також займалася графікою. В цей період Альбіновська багато подорожувала до Англії, Бельгії, Голандії та Італії. У 1909 році вона повернулася до Відня, де продовжила навчання у Віденській Школі художнього промислу(Kunstgewerbeschule).

У 1912 — оселилася у Львові де, крім живопису, почала займатися математикою одночасно у Львівській політехніці та Львівському університеті. У 1922 — Софія Альбіновська вийшла заміж за львівського архітектора, викладача Політехніки Вітольда Мінкевича (1880-1961).

У 1926 —  відвідала Сицилію. В результаті цієї подорожі з'явилася низка робіт, що була показана на львівських мистецьких виставках.

Загалом почала виставлятися в 1903 році під час свого перебування у Відні. Брала участь у виставках у Празі (1910), Кракові (з 1911), Варшаві (після 1920), Лодзі (1926), Познані (1929), Бидгощі (1930), Парижі (1937), Нью-Йорку (1939), але перш за все — у Львові, де її ім'я з'явилося в каталогах виставок починаючи з 1904.

До Другої світової війни Альбіновська мала персональні виставки в 1929 та 1939 роках у Львові, 1934 — у Варшаві та 1938 — у Кракові.

Малювала олією та пастеллю краєвиди, натюрморти, різні інтер'єри, рідше — жанрові композиції та портрети, з 1920-х рр. — переважно квіти. Для її праць характерна виваженість композиції і дещо приглушений колорит. Зображення створювала за допомогою дрібних кольорових плям що, певною мірою, нагадує манеру відомої польської художниці Ольги Бознанської, з якою Альбіновська тісно контактувала в Парижі. У графіці віддавала перевагу літографії.

Софія Альбіновська брала активну участь в мистецькому житті Львова. В 1917-1939 роках була головою Спілки польських художниць (Związek Artystek Polskich), а в 1922-1939 рр .— заступницею голови Львівського Товариства прихильників образотворчого мистецтва (Towarzystwo Przyjaćół Sztuk Pięknych). У 1939 році, як і більшість митців Львова, вступила до Спілки радянських художників України.

Після Другої світової війни чоловік художниці Вітольд Мінкевич виїхав до Ґданська і продовжив викладацьку роботу за своїм фахом у місцевій Політехніці. Софія Альбіновська залишилася у Львові. Час-від-часу вона брала участь в мистецьких виставках. Зокрема, в 1956 році мала персональну, а в 1972— посмертну виставку, яка пройшла у Львівській картинній галереї (тепер — Львівська галерея мистецтв).

У каталогах львівських виставок зафіксовано, що в 1918 році Альбіновська жила на вул. Ясній, 10 (сучасна вулиця Конопницької). Після 1932 року разом зі своїм чоловіком Вітольдом Мінкевичем мешкала у будинку на вулиці Кампіана, 3 (сучасна Палія).

Померла 30 червня 1972 році у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі.

Праці та проєкти

1908 — "Бретонка"
1908 — "Рибалка"
1907-1909  — "Краєвиди з Парижа"
1908-1909  — "Краєвиди з Бретаніі"
1913 — "Автопортрет в жовтій шалі". (Львівська галерея мистецтв)
1913 — "Портрет Леопольда Стаффа"
1913 — "Портрет матері"
1923 — "Краєвиди з Ґданська"
1926 — "Краєвиди із Сицилії"
1940 — "Натюрморт" (Національний музей у Львові)

Яблука і жоржини. Полотно, олія. (Львівська галерея мистецтв)

Крім цього — велика кількість натюрмортів, де найчастіше зображені квіти, краєвиди, портрети та ін.

Організації

• 

• 

Джерела