Інтерактивний Львів
Укр
  • Головна
  • Про платформу
  • Способи перегляду
  • Історії
  • Будівлі та простори
  • Люди
  • Організації
  • Цифрова робітня
  • Контакти
    • Інтерактивний Львів

    Просп. Свободи, 12 – колишній житловий будинок ID: 1237

    Кам’яниця, в якій знаходиться кафе "Віденська кав’ярня", займає цілий квартал між проспектом Свободи, вул. Беринди, Театральною та пл. Івана Підкови. Будинок було збудовано у 1828–1829 рр. в стилі ампіру за проектом Матео Брезані. Сучасного вигляду кам’яниця отримала після перебудови у 1880 р. У відновленій в 1998 р. "Віденській кав’ярні" встановлено скульптуру бравого вояка Йозефа Швейка, пригоди якого описав Ярослав Гашек.

    Пов'язані історії

    Пов’язані будівлі та простори

    • Просп. Свободи

      Проспект Свободи є головною вулицею Львова. Попередні назви: з середини ХІХ ст. – Кaроля Людвіга Вища та Кароля Людвіга Нижча. У 1871 р. вулиця Кaроля Людвіга Вища стала називатись Гетьманською на честь великого гетьмана коронного Станіслава Яблоновського, чий пам’ятник встановили у 1859 р., а Нижча – просто Кароля Людвіга. З 1919 вул. Кароля Людвіга стала називатись вул. Легіонів. В 1887 р. під керівництвом інженера Вацлава Ібанського перекрили Полтву. У 1940 р. вулиці Гетьманська та Легіонів увійшли в склад однієї – вул. Першого травня. У 1941 р. її спочатку розділили на вул. Оперну (Opernstrasse) та вул. Музейну (Museumstrasse), а потім об’єднали під назвою Адольф Гітлер Рінґ. У 1944 p. отримала назву вул. Першого  травня, а потім - просп. Леніна. У 1991 р. перейменoвана на просп. Свободи.

      Детальніше

    • Просп. Свободи

      Просп. Свободи

    Люди

    "Віденська кав‘ярня" відіграла свою роль в історії національного відродження в Галичині. 15 лютого 1830 р. семінарист Маркіян Шашкевич після занять на теологічному факультеті зайшов з двома товаришами до цієї кав’ярні, де вони випили вина. За кілька днів всіх трьох виключили з греко-католицької семінарії. Поновили Маркіяна в семінарії лише 1834 р. Чотири роки свободи у столиці Галичини, за межами темних та холодних "музеїв" семінарії не минули марно для Маркіяна Шашкевича (1811–1843), який хоч перебував у скрутному матеріальному становищі, міг займатись самоосвітою, вільніше спілкуватись в тодішньому колі львівської інтелігенції, читати книги в бібліотеці Оссолінеум, знайомитись з передовими ідеями свого часу, краще пізнати життя галицького люду. І вже у 1835 р. він вперше у Львові виголошує проповідь народною мовою, того ж року, разом з Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким, готує альманах "Зоря", у 1836 р.складає "Читанку для діточок в народних училищах", а 1837 р. виходить альманах "Русалка Дністрова".