Вул. Самчука, 14 – корпус кафедри фізичної культури Національного університету “Львівська Політехніка” ID: 2185

Корпус розміщений у колишній будівлі Рацлавицької панорами при головній алеї верхньої тераси Стрийського парку. Споруда збудована у 1893 р. за проектом архітектора Людвіка Рамулта. 1908 р. у ній проводилися реставраційні роботи. Зазнала великих пошкоджень під час бомбардування Львова у 1944 р. Після консервації панорама була демонтована, зберігалася у скринях, розміщених у Бернардинському монастирі, допоки в 1946 р. її не перевезли до Вроцлава у Польщі. Зруйнованою споруда простояла до кінця 1960-их рр. Тоді її ґрунтовно відремонтували, переобладнавши у спортивний корпус Львівського політехнічного інституту. Згодом у ньому розмістилася кафедра фізичного виховання цього навчального закладу, нині – Національного університету “Львівська політехніка”.

Історія

Задум створення баталістичного полотна Битва під Рацлавицями належить польському художникові Яну Стиці (Jan Styka) (ЦДІАУ 75/1/1:1). У 1893 р. митець ознайомив громадськість зі своїми планами, переконуючи, що панорама стане окрасою Крайової промислової виставки, яка мала відкритись наступного 1894 р. у Стрийському парку. На цю ідею пристали, створивши спеціальний Комітет спорудження Рацлавицької панорами (ЦДІАУ 75/1/1:1-5). Для втілення задуму потребувався будинок, проект якого виконав архітектор Людвік Рамулт (Ludwik Ramult) (ЦДІАУ/75/1/1:1-2). 1 липня 1893 року будівництво завершилося. Ян Стика залучив до співпраці художника-баталіста Войцеха Коссака (Wojciech Kossak), і 10 березня 1893 р. Комітет панорами підписав угоду з митцями (ЦДІАУ 75/1/1:1-5). Окрім них, у створенні Рацлавицької панорами були задіяні ще один баталіст Зиґмунт Розвадовський (Zygmund Rozwadowski), пейзажист Людвик Боллер (Ludwik Boller) ( Мельник, 2008, 115) та інші майстри.

1 травня 1894 року робота була завершена і прийнята мистецькою комісією, до складу якої входили Юзеф Брандель (Jozef Brandl), Войцех гр. Дідушицький (Wojciech hr. Dzieduszycki), Людвик Кубала (Ludwik Kubala), Владислав Лозинський (Wladyslaw Lozinski) і Юліан Захаревич (Julian Zachariewicz) (ЦДІАУ 75/1/2:3).

Панорама мала округлі обриси, довжину 115 м, висоту – 15 м. На полотні зображалася кульмінаційна сцена битви під Рацлавицями 1794 р. між польським та російським військами. 

Комітет панорами опікувався нею до 1912 р., доки не опинився у фінансовій скруті, що примусило його розмірковувати над її продажем, спершу до Варшави, потім до США. Зрештою, до купівлі зголосився львівський магістрат, придбавши Рацлавицьку панораму разом з будинком, згідно з контрактом від 26 січня 1912 року, за 75000 корон (ЦДІАУ 75/1/2:2).

Від часу свого відкриття у 1894 р. і до часу переходу у власність міста в 1912 р., споруда панорами неодноразово ремонтувалася і реставрувалася. Найґрунтовніші оновлення проводилися в 1908 р. і коштували 7500 корон. Загалом за 18-літній проміжок часу на ці роботи було витрачено 15697,13 корон (ЦДІАУ 75/1/4:2).

У власності міста панорама залишалася до Другої світової війни. Воєнні дії обернулися для неї частковим руйнуванням. У 1944 р. під час бомбардування Львова радянською авіацією у будівлю влучила бомба, знищивши дах і верхній поверх (Центральний 2003, 242). Значних пошкоджень зазнало також полотно. Після консервації панораму демонтували, певний час вона зберігалась у скринях в Бернардинському монастирі, а 1946 р. її перевезли до Польщі (Вроцлава), де вона експонується донині у спеціально збудованому павільйоні (Центральний, 2003, 242; Lwów, 2001, 185).

У зруйнованому стані споруда залишалася до кінця 1960-х рр., коли її передали Львівському політехнічному інститутові для переоблаштування у спортивний корпус.

Сьогодні тут знаходиться кафедра фізичної культури Національного університету Львівська політехніка”. Студенти успішно змагаються у Чемпіонатах світу і Європи, національних першостях. Провідні спортсмени університету – майстри міжнародного класу Галина Добрєва, Анна Печенко, Тарас Сенюк, легкоатлет Дмитро Дем’янюк, каратистка Наталя Мутина, весляр Віталій Вергелюк, регбіст Маркіян Грабовський. Високого рівня досягли збірні команди з бадмінтону, волейболу (жінки), баскетболу, гандболу, аеробіки, боксу, настільного тенісу. Їх вишколом займаються досвідчені фахівці: Арнольд Прохоров, Анатолій Заверикін, Віктор Корягін, Іван Козак, Борис Ясинський, Борис Окуп.

Пов’язані будівлі та простори

  • Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

    Монументальний триповерховий будинок (сьогодні головний корпус Національного університету "Львівська політехніка") був споруджений у 1873–1877 рр. для львівської Технічної академії за проектом архітектора Юліана Захарієвича. Будинок є характерним зразком навчального закладу періоду історизму, архітектура якого поєднує мотиви неокласицизму та італійського неоренесансу. Пам'ятка архітектури (Ох. № 194-М).

    Детальніше
  • Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

    Вул. Бандери, 12 – Національний університет "Львівська політехніка"

Архітектура

Будівля розташована на верхній терасі Стрийського парку, відразу за його вхідною брамою, ліворуч від головної алеї. Архітектор Людвік Рамулт спроектував її як триповерхову цегляну ротонду з масивним тинькованим порталом з напівкруглим завершенням, накриту куполом. Над входом був викарбуваний напис “Raclawice”. Позаду будівлі закінчувалась залізнична колія, яка пролягала від станції Персенківка вулицею Козельницькою і обслуговувала павільйони Східних торгів (розібрана в 1960- их роках, її збережений фрагмент став частиною сучасної Дитячої вузькоколійної залізниці) (Лемко, 2009, 294 – 295, 500; Котлобулатова, 2006, 117).

Сучасна будівля в загальних рисах нагадує вигляд своєї попередниці. Вона гранчаста в плані – всього 16 граней, накрита куполом зі щоглою, зберігає первісну висоту, хоча тепер нараховує чотири поверхи. Всі грані виконані зі скла, внаслідок чого приміщення добре освітлене. Вхід у корпус – через одноповерхову, прямокутну в плані прибудову, яка слугує вестибюлем.

Спортсмени займаються у п’ятьох залах. Ігровий зал, влаштований на четвертому поверсі, – найбільший. Він має паркетну підлогу, невеликі трибуни, призначений для занять баскетболом, волейболом і міні-футболом. Окрім залів, споруда має ще службові приміщення, призначені для потреб кафедри. У вестибюлі розгорнуто експозицію здобутих студентами нагород.

Для занять спортом призначені і відкриті асфальтовані ігрові майданчики, розташовані поруч. 

Люди

Ґеорґ Брандес – Візит данського літератора до Львова у 1898 році

Бурий Володимир – санкар, учасник Перших юнацьких зимових Олімпійських ігор 2012 р. в Інсбруці, студент “Львівської політехніки”.
Дем’янюк Олексій – легкоатлет, учасник ХХІІ Олімпійських ігор 1980 р. у Москві, вихованець “Львівської політехніки”.
Дем’янюк Дмитро – легкоатлет, учасник ХХІХ Олімпійських ігор 2008 р. у Пекіні, вихованець “Львівської політехніки”.
Дідух Олександр – тенісист, учасник ХХХ Олімпійських ігор 2012 р. в Лондоні, вихованець “Львівської політехніки”.
Дмитрієв Юрій – велосипедист, учасник ХІХ Олімпійських ігор 1968 р. у Мехіко, вихованець “Львівської політехніки” .
Коссак Войцех (Kossak Wojciech) – художник, автор баталістичного полотна “Битва під Рацлавицями”.
Рамулт Людвик (Ramult Ludwik) – архітектор , автор проекту будівлі Рацлавицької панорами у 1893 р.
Стика Ян (Styka Jan) – художник, ініціатор спорудження Рацлавицької панорами у 1893–1894 рр., автор баталістичного полотна “Битва під Рацлавицями”.

Джерела

  1. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАУ) 75/1/1/1–5.
  2. Кордіяк Юліан, Чемпіони живуть у Львові: Нариси, статті (Львів: Каменяр, 1980),176.
  3. Котлобулатова Ірина,Львів на фотографії 1806–2006 (Львів: Центр Європи, 2006), 117.
  4. Лемко Ілько, Михалик Володимир, Бегляров Георгій, 1243 вулиці Львова (Львів: Апріорі, 2009), 574.
  5. Мельник Ігор, Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини (Львів: Центр Європи, 2008), 384.
  6. Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Путівник, (Львів: Перемишль, 2003), 451.
  7. Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europe; Wroclaw: ViaNova, 2001), 320.