Пл. Ринок, 39 – колишня кам'яниця Толочківська ID: 2025
Будинок №39 стоїть на вузькій парцелі львівського Ринку, абрис якої визначився у ХІV–ХV ст. Проте будівля, яку ми бачимо сьогодні на місці давньої “Толочківської кам’яниці”, є пам’яткою архітектури модерної доби: вона датується (повністю, включно з фундаментами) 1895–1896 рр. Ця нова триповерхова кам’яниця будувалася за проектом арх.-буд. Вінцента Кузнєвича. Є пам’яткою архітектури, ох.№326/36.
Історія
Традиційна назва, під якою будинок найчастіше згадується у документах XVII–XVIII ст. – “Толочківська кам’яниця” (очевидно, вона походить від прізвища колишнього власника) (ЦДІАУЛ 52/2/812:30, 813:24; див. також: Charewiczowa, 1935, 40; Мельник, Шестакова, 2008, 154; Могитич, 2009, 28; Капраль, 2003, карта 1). З історичних джерел відомі пізніші власники та орендарі: Габермани, Мосціцькі, Буасерони, Стефановичі та ін. (Charewiczowa, 1935, 40). За дослідженнями Бориса Мельника, у 1656–1657 рр. та 1660–1663 рр. у цій кам’яниці знаходився королівський монетний двір.
З опису 1712 р. відомо, що будинок був триповерховим, з мурованим флігелем, прибудованим із тильного боку. У 1776 р. будівничий Якуб Пйотровський (Piotrowski) провів тут першу значну реконструкцію. Під кін. ХІХ ст. старий будинок перебував у вкрай занедбаному, аварійному стані, що 1892 р. спонукало міську експертну комісію гостро поставити питання про проведення термінової реставрації (ДАЛО 2/2/3684:30). Внаслідок повної перебудови, здійсненої у 1895–1896 рр. за проектом архітектора-будівничого Вінцента Кузнєвича (Kuźniewicz) на замовлення тодішнього власника кам’яниці, Нафталі Френкля (Fränkl), будинок набув того вигляду, в якому дійшов до нашого часу (ДАЛО 2/2/3684:72-73). Фактично, це цілком нова будівля, яка у документах архіву згадується як “нововибудована” (ДАЛО 2/2/3684:30, 38).
Відомо, що у 1783–1802 рр. у Толочківській кам’яниці мешкав художник-монументаліст Станіслав Строїнський (Stroiński) (Мельник, 2001, 83; Вуйцик, 1991, 34).
Протягом ХІХ – І третини ХХ ст. згадуються різні заклади та організації, які винаймали тут приміщення, зокрема: український жіночий промисловий кооператив “Труд”, ресторан Кернера, магазини “Центросоюзу” з продовольчими та колоніальними товарами. Будинок був позначений конскр.№158, середмістя.
1993 р. було проведено інженерно-конструкторське та хіміко-технологічне обстеження споруди, розроблена програма реставрації (Ін-т “Укрзахідпроектреставрація”).
Зараз кам’яницю включено до реєстру пам’яток архітектури і містобудування національного значення під ох.№326/36 (Постанова №970 Ради Міністрів Української ССР від 24 серпня 1963 року).Архітектура
Будинок займає видовжену в плані ділянку, збережену з часів середньовіччя, у межах суцільної забудови кварталу між вул. Краківською, Вірменською та Друкарською. Чільним чотиривіконним фасадом виходить на північний бік площі Ринок. Будівля цегляна, триповерхова, з видовженим внутрішнім подвір’ям у центрі корпусу, прилеглим до межового муру (Памятники градостроительства, 1985, 59).
Дводольна планувальна схема, адаптована до формату вузької парцелі, зовні відображена опорядженням фасаду – пристінком із парними вікнами, яким виділено праву частину фасадної стіни. На пристінку компонується широкий арковий вхід до комерційних приміщень у партері, верхні яруси оздоблені французьким рустуванням. Вікна мають збагачені ліпним декором профільовані обрамування. Фасад завершений антаблементом із карнизом на модильйонах та гірляндами між віконцями горища у фризі.
Тильний фасад має на кожному поверсі вузьке вікно сходової клітки і двері до балконних галерей, прокладених по периметру офіцини (флігеля). У під’їзді та на сходовій клітці збереглися плафони з орнаментальними розписами.
До під’їзду з вузьким вестибюлем ведуть автентичні двері, датовані ХІХ ст., в арковому прорізі. Підлога вхідних сіней викладена керамічною плиткою. У під’їзді та на сходовій клітці збереглися плафони з орнаментальними розписами кін. ХІХ ст. Сходи дерев’яні, з ажурною металевою огорожею. У підвалах збережені цегляні бочкові склепіння первісної кам’яниці з білокам’яним порталом.
У своїй основі будинок на пл. Ринок, 39 є пам’яткою архітектури доби історизму, за стилем орієнтованою на форми необароко.Люди
Вінцент Кузнєвич
(Wincenty Kuźniewicz) – архітектор.
Станіслав Строїнський (Stanisław
Stroiński) –
художник-монументаліст.
Якуб Пйотровський
(Jakób Piotrowski) – будівничий.
Організації
-
Жіноча кооператива "Труд"
Жіноча промислова спілка під назвою "Труд" була заснована у Львові на початку 1901 року. Проіснувала до 1939 року. Організація діяла на засадах кооперації та мала на меті поєднати працю й навчання.
Детальніше
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/3684.
- Науково-технічний архів Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, №Л-288-1: Пам'ятка архітектури XVIII ст. Житловий будинок №39 на пл. Ринок у Львові. Попередні роботи.
- Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 52/2/812.
- ЦДІАЛ 52/2/813.
- Lucja Charewiczowa, Czarna kamienica a jej mieszkancy (Lwow, 1935, reprint 1990).
- Борис Мельник, Вулицями старовинного Львова (Львів: Світ, 2001).
- Борис Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей, 2008, Вип. XII, 133-158.
- Володимир Вуйцик, Державний історико-архітектурний заповідник у Львові (Львів: Каменяр, 1991).
- М. Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (соціально-правові взаємини) (Львів: Піраміда, 2003).
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: 3 том. Львовская область… (Київ: Будівельник, 1985).
- Р. Могитич, “Ліктьовий” податок 1767 року у Львові: Ідентифікація забудови за сучасними адресами, Вісник Ін-ту “Укрзахідпроектреставрація”, 2009, ч. 19, 22-34.