Вул. Херсонська, 11 – житловий будинок ID: 2487

Однородинний двоповерховий особняк із підвалом, був споруджений у 1933–1934 рр.  за проектом, який розробив інженер-архітектор Тадеуш Врубель для Євгенія Божемського. Це зразок доступного однородинного житла в оточенні саду. Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення. Йому присвоєно охоронний номер № 67 рішенням Львівського облвиконкому № 280 від 21.05.1991 р.

Історія

На початку 1930-х рр. територія околиць маєтку Красучин біля парку "Залізна Вода" привернула увагу уряду Львова завдяки мальовничому розташуванню, здоровому клімату та відповідним гігієнічним вимогам. Ініціатором забудови цієї дільниці був видатний інженер-архітектор Тадеуш Врубель (Tadeusz Wróbel), який розробив шість типових проектів для поселення "Новий Львів", будівництво якого він обстоював. У 1933 р. магістрат виділив територію площею близько 8 гектарів розбивши її на 115 ділянок для фінансово доступної приватної забудови. Ця територія розташована в межах сучасних вулиць: Мишуги (в польський період — вул. Поморська), Панаса Мирного (вул. Козельницька, пізніше — вул. Власна Стріха), Литовської, Запорізької (вул. Мазовецька), Кибальчича (вул. Шльонська), Тернопільської (складалася з двох вулиць — Цешинської і Торунської) та Тиверської (вул. Кашубська). 

Вул. Кибальчича отримала сучасну назву у 1992 р.  на честь українського революціонера-народника  Миколи Кибальчича (1853–1881). З 1946 р. вулиця носила ім’я французького письменника-антифашиста Анрі Барбюса (1873–1935).

20 жовтня 1933 р. Комітет розбудови міста Львова затвердив 6 типових проектів будинків авторства Тадеуша Врубеля, якими мала забудовуватися житлова колонія "На Залізній Воді". Кожен із будинків, запроектованих на 3–5 кімнат, це зразок доступного однородинного житла в оточенні саду, що споруджувалося на засадах модерністичних пошуків, що активно провадилися у всій Європі та світі з початку 1920-х рр.

Із кожним власником ділянки укладалася угода про те, що найпізнішою датою початку будівництва має бути 1 вересня 1934 р., і не пізніше 1 вересня 1936 р. ці будинки повинні бути здані в експлуатацію.

Станом на 1934 р. було збудовано 31 будинок, завдяки державній програмі кредитування з терміном виплати до 10 років. 

18 вересня 1933 р. до магістрату звернувся Євген Божемський із проханням про дозвіл на будівництво  одноповерхового будинку (ДАЛО 2/2/257:1) 24 вересня 1933 р. було отримано дозвіл, але вже на будівництво двоповерхового будинку (ДАЛО 2/2/257:3).

Сьогодні цей будинок досить добре зберіг свій первісний вигляд, єдиною відмінністю є добудова на північно-східному фасаді, що з’явилася внаслідок розширення площі кімнат.

Архітектура

Двоповерховий особняк із підвалом, збудований у 1933–1934 рр. за проектом архітектора Тадеуша Врубеля. Об’ємно-просторове вирішення цегляного, тинькованого будинку являє собою цільний об’єм, накритий чотирискатним дахом із мінімальним кутом ухилу, що створювало ілюзію застосування плоскої покрівлі.

У будинку розташовано:

—   на рівні підвалу: дві комори та сходова клітка;

—   на рівні першого поверху: кімната, передпокій, кухня з приміщенням для служниці, туалет, комора, сходова клітка і тераса;

—   на рівні другого поверху: три кімнати, ванна, передпокій та сходова клітка.

Головний вхід до будинку підкреслений заглибленням у площині фасаду, що утворює ґанок, орієнтований на північний-захід, і розташований зі сторони вул. Кибальчича. До нього ведуть кутові сходи. Ліворуч від вхідних дверей розташоване маленьке квадратне вікно, що служить для освітлення туалетної кімнати. Над ним, у рівні другого поверху, розташоване трохи більше за розміром вікно, що освітлює ванну кімнату. Ліворуч від головного входу в рівні першого поверху розташована кухня з коморою та приміщенням для служниці, невеличкі вікна яких виходять на головний фасад. У рівні другого поверху над ними розташована кімната, вікна якої, як і кухонне, виходять на південний захід. За кухнею в рівні першого поверху розташована велика кімната, яка має вихід на терасу, що веде у сад. Приміщення освітлюється двома великими вікнами, орієнтованими на південний схід. У рівні другого поверху над нею розташовані дві менші за розміром кімнати, освітлені на зразок першого поверху та із застосуванням додаткового вікна. Північно-східний фасад будинку має одне спарене та два одинарних квадратних віконця, що освітлюють сходову клітку.

В оздобленні будинку, а саме у пілястрах, що підтримують дашок над головним входом, в оздоблені спарених та кутових вікон, колонах, що підтримують дашок над терасою та димарях, застосована нетинькована облицювальна цегла вишневого кольору. Справжньою окрасою головного фасаду будівлі стало панно, виконане у техніці "сграфіто", на якому зображено молоду дівчину з сарною й чаплею та геометризований фриз, що завершується вазоном. Застосування такого унікального декоративного прийому є поодиноким явищем у цій колоні функціоналістичних будинків та  засвідчує мистецьку приналежність його власника.

Люди

Тадеуш Врубель (Tadeusz Wróbel) — інженер-архітектор, автор проекту, видатний урбаніст, один із найславетніших львівських архітекторів, що пропагував та розвивав ідеї авангардизму в архітектурі. Був ініціатором забудови дільниці "Новий Львів" у 1930-х рр. компактними та комфортними особняками в оточенні саду. Був провідником передових архітектурно-урбаністичних ідей "Werkbund" на теренах Львова. Розробив шість типових проектів для поселення "Новий Львів", будівництво якого він обстоював. У рамках реалізації цього проекту міська влада виділила вісім гектарів (сто п'ятнадцять ділянок) в існуючій житловій колонії "Залізна Вода".
Євген Божемський (Eugeniusz Borzemski) — львівський художник,власник будинку.

Джерела