Вул. Кривоноса, 31 – житловий будинок ID: 2584
Триповерховий рядовий житловий будинок розташовується біля підніжжя Високого Замку. Споруджений у 1911–1913 рр. за проектом Станіслава Данковського з архітектурно-будівельного бюро Зиґмунта Федорського. Він є частиною комплексу чотирьох будинків (№31–37), у декорі яких переважають мотиви середньовічної архітектури.
Історія
Ділянка на місці цілого кварталу між сучасними вулицями Кривоноса, Княжою і Високий замок із приходом Австрійської влади та впровадженням конскрипційної нумерації позначалася №16 4/4. У 1777 р. тут розміщувався дерев'яний будинок. На картах середини ХІХ ст., зокрема на кадастрі 1849 р. та карті 1863 р., на цій ділянці позначено діючу каменярню. У перші роки ХХ ст. цю територію розпарцелювали для забудови чиншовими будинками, що збереглися до сьогодні. Конскрипційний №16 зберігся для будинку на вул. Кривоноса, 31.
У 1860–1870-х рр. власником ділянки (тоді №16 4/4 або вул. Театинська, 23) був Шимон Пшибильський (Szymon Przybylski). На кресленні 1864 р. позначені муровані будинки: житловий — близько центру ділянки та господарський — північніше, біля каменярні. Згідно з проектом 1864 р. їх мав сполучати видовжений коридор, а до господарської будівлі з пивницею і стайнею мали додати кухню із піччю, передпокій, майстерню і дерев'яну веранду (ДАЛО 2/1/5582:40). Подальші креслення свідчать, що цей проект не реалізували. У 1866 р. будівничий Йозеф Мюель (Jos. Mühel) виконав на замовлення власника проект "реставрації господарської будівлі". Згідно з цими кресленнями підвищували стіни споруди, мав бути зроблений новий односхилий дах. Усередині було два приміщення — кімната для інструментів та кімната для сторожа (ДАЛО 2/1/5582:41).
У 1868 р. Йозеф Мюель запроектував шинок, що мав розміститися при дорозі у нижньому куті ділянки. Це мурована одноповерхова будівля з великою залою, кухнею, приміщенням зі сходами та дерев'яною терасою із західного боку. Її розміри без тераси становили 14,22 м на 8,87 м (ДАЛО 2/1/5582:42). Документів, що підтверджують реалізацію цього проекту, не виявлено, проте, починаючи із 1887 р., карти фіксують появу будинку саме у цьому місці. Ймовірно, це шинок або, можливо, чиншовий будинок, що фігурує і на пізніших кресленнях. Згідно із скоровідзами й адресними книгами принаймні у 1889–1897 рр. власником ділянки був Фелікс Левандовський (Feliks Lewandowski), ад'юнкт міської табулі.
У 1902 р. архітектор Ян Шульц виконав проект спорудження туалету на ділянці й підключення його до вуличного колектора. Креслення фіксують чиншовий будинок на куті ділянки (до якого мали прибудувати туалет) і вже розібраний житловий будинок у центрі ділянки (ДАЛО 2/1/5582:36-37).
У 1907 р. власниками ділянки були підприємці Якуб Зільберштейн (Jakób Silberstein) i Шимон Фрей (Szymon Frey). У той час велика територія вже була розділена на окремі невеликі ділянки, на частині з них постали житлові будинки: сьогодні це вул. Кривоноса, 25, 27, 29, та вул. Княжа, 2, 4. На замовлення власників проект будинку на місці сучасного №31 (на ґрунтовій ділянці тоді №5547/4) виконав львівський архітектор Генрик Сальвер (Henryk Salver). Це мала бути триповерхова рядова кам'яниця у сецесійному стилі, Г-подібна у плані (ДАЛО 2/1/5582:39). Через значний перепад висот на ділянці окремо затвердили проект підпірної стіни. Однак всі ці задуми так і не було реалізовано.
До 1911 р. власники викупили ще три ділянки (тепер №№33, 35, 37) і новий проект — на чотири будинки — замовили архітектурно-будівельному бюро Зиґмунта Федорського. Згідно з проектом мали постати два менші будинки (Г-подібні у плані) і два більші (П-подібні у плані). Планувалося розмістити більші у центрі (№33 і №35), а менші — по боках (№31 і №37), що й було затверджено на первісному проекті у червні 1911 р. (ДАЛО 2/1/5582:51). №31 мав мати офіцину з лівого (південного) боку. Згодом у додатковому проекті будинок віддзеркалено і офіцина розмістилася з правого (північного) боку (ДАЛО 2/1/5583:20). Ще пізніше, у серпні 1912 р., затверджено остаточний варіант: два менші будинки, №31 і №33, розміщено поруч — так, щоб разом вони утворювали більше внутрішнє подвір'я, у такий спосіб покращилося б освітлення тильних і офіцинових приміщень.
Будівництво завершили у вересні 1912 р., і власники вже тоді просили дозвіл на заселення будинку (ДАЛО 2/1/5582:28). Однак ще деякий час цокольні приміщення були вологими, і магістрат вимагав виконання робіт з їхнього осушення. Частковий дозвіл на заселення приміщень власники отримали у березні 1913 р.(ДАЛО 2/1/5582:30), а на частину приміщень цоколя — у червні 1913 р. (ДАЛО 2/1/5582:35).
У період від 1939 р. і до сьогодні будинок зазнав перепланувань, однак ззовні змінився незначною мірою. Він продовжує бути винятково житловим багатоквартирним будинком.
Архітектура
Будинок розміщений у рядовій забудові вулиці, є частиною комплексу чотирьох будинків №№31–37, споруджених за комплексно розробленим проектом. Він триповерховий, а решта будинків комплексу – чотириповерхові. Разом із №33 має майже однаковий дизайн, декоративні елементи на фасаді, хоча й відрізняється поверховістю, а також елементами дизайну інтер'єру.
Будинок має три наземні поверхи й підвал. Стіни цегляні; міжповерхові перекриття, сходи, балкони — залізобетонні. Перекриття над нежитловими приміщеннями у підвалі — цегляні склепіння "кляйна", горищні — на дерев'яних балках. Фасади отиньковані, з ліпним декором; дах — двосхилий, із дерев'яними кроквами та покритий листами пофарбованої бляхи.
У плані будинок Г-подібної форми, з однією бічною офіциною. Ширина фасаду згідно з авторськими кресленнями — 15 м, висота поверхів (від рівня підлоги до рівня підлоги наступного поверху) — 3,85 м. Відповідно до авторського проекту на кожному поверсі розміщувалося по дві квартири. На першому поверсі — двокімнатна з передпокоєм, кухнею з коміркою, роздільними туалетом та ванною і доступом до чорнових сходів, а також трикімнатна. На решті поверхів — по дві трикімнатні квартири.
Дизайн фасаду стриманий, у ньому застосовано мотиви середньовічної архітектури. Ледь помітна розрізка швів імітує мурування різновеликим тесаним каменем, а масивні литі декоративні кронштейни балконів нагадують елементи оборонної архітектури. Форма вікон (аркові, лучкові), їхніх обрамлень (втоплені у площину фасаду), слізників є запозиченням з неоготики, неороманського стилю. Вікна на двох центральних осях — біфорії. Портал простий, дверний проріз без обрамлень. Металеві двері виконані у неокласицистичній стилістиці, конструкція — характерна для початку ХХ ст. Над дверима — світлик у формі плечоподібної арки з лучковим завершенням, з автентичним заскленням вузькими скельцями, вставленими у металеві рамки. Частина вікон досі зберігає автентичну столярку, зокрема ширші лучкові вікна є тридільними, з характерним для сецесії декором із невеликими різьбленими вінками зі стрічками. Фасад завершений неордерним карнизом.
Люди
Олександр Бариляк (Aleksander Baryliak) — мешканець будинку, в 1916 р. — начальник ліквідаційного чеського банку, присяжний судовий перекладач чеської мови, у 1935 р. — директор українського кооперативу "Народна торговля".Володимир Бачинський (Włodzimierz Baczyński) — службовець, мешканець будинку (1935 р.).
Ян Бжура (Jan Bżura)— асистент намісництва, мешканець будинку (1916 р.).
Зиґмунт Бляуштайн (Zygmunt Blaustein)— інженер магістрату, мешканець будинку (1913 р.).
Іґнацій Вайсс (Ignacy Weiss) — асистент іпотечного банку, мешканець будинку (1913 р.).
Евеліна Віттлін (Ewelina Wittlin) — співвласниця будинку у 1935 р.
Йосиф Гайдукевич (Josyf Hajdukiewicz) — інспектор-ветеринар, мешканець будинку (1916 р.).
Ґжеґож Ґорачак (Grzegorz Goraczak) — муляр, мешканець будинку (1935 р.).
Стефан Ґорачак (Stefan Goraczak) — токар, мешканець будинку (1935 р.).
Гелена Димчишин (Helena Dymczyszyn) — вчителька, мешканка будинку (1935 р.).
Станіслав Краус (Stanisław Krauss) — аудитор міської каси, мешканець будинку (1916–1935).
Фелікс Левандовський (Feliks Lewandowski) — ад'юнкт крайової табулі, власник попередньої ділянки №16 4/4 (вул. Театинська, 23) з каменярнею, займала цілий сучасний квартал між вулицями Кривоноса, Княжою і Високий замок — у 1880–1890-х рр.
Роман Палюх (Roman Paluch) — інтроліґатор, мешканець будинку (1935 р.).
Шимон Пшибильський (Szymon Przybylski) — власник попередньої ділянки №16 4/4 (вул. Театинська, 23) з каменярнею, займала цілий сучасний квартал між вулицями Кривоноса, Княжою і Високий замок —у 1860–1870-х роках.
Гелена Рідмюллер (Helena Riedmuller) — вдова лікаря, мешканка будинку (1913, 1916 рр.).
Міхал Слівінський (Michał Śliwiński) — кравець, мешканець будинку (1913 р.).
Антоній Теодорович (Antoni Teodorowicz) — службовець Земського кредитного товариства, мешканець будинку (1935 р.).
Марія Теодорович (Maria Teodorowicz) — магістр фармації(?), мешканка будинку (1935 р.).
Арнольд Фрей (Arnold Frey) — воєводський службовець, мешканець будинку (1935 р.).
Владислав Яніковський (Władysław Janikowski) — службовець, пенсіонер, мешканець будинку (1935 р.).
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/5682
- ДАЛО 2/1/5683
- Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
- Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
- Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
- Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
- Wielka księga adresowa Stoł. król. miasta Krakowa, Stoł. król. miasta Lwowa, Stoł. woln. Miasta Podgórza (Kraków, 1909)