Вул. Коновальця, 26 – будинок лікарні (колишня вілла) ID: 1394

Двоповерхова вілла в стилі історизму була зведена у 1894-1895 роках за проєктом Яна Карасінського для Міколая Рибовського. Від 1905 року стала резиденцією професора Вільгельма Рольного і його родини. Була кілька разів розбудована; від 1942 року в ній міститься лікарня. Сьогодні тут 5 комунальна міська лікарня.

Історія

З кінця XVIII століття тут розміщувалася приблизно вчетверо більша ділянка під конскрипційним номером 128 ¼. Вона сягала сучасної вулиці Антоновича і з того боку стояв невеликий дерев'яний будинок, а решту займав сад. У 1871 році нею володіла Ельжбєта Віхе (Elżbieta Wiche).

Після 1892 року, коли по території садів був прокладений цей відрізок сучасної вулиці Коновальця, у 1894 році половину ділянки 128 ¼ придбав Міколай Рибовський (Mikołaj Rybowski), директор школи при залізниці (Lwowianin, 1894, Nr. 10, s. 103). Він був також громадським діячем, займався етнографією та видавав книги про народні пісні, легенди і повір'я.

На його замовлення у 1894 році будівничий Ян Карасінський (Jan Karasiński) розробив проєкт двоповерхової вілли (ДАЛО 2/1/3376:36). Це була досить невелика будівля з входом з тилу. На кожному поверсі містилося по три кімнати та кухні, комірки та сходи. На вулиці ще не була прокладена каналізація, тож туалети були зроблені у формі виходків — на другому поверсі для доступу до туалету була передбачена невелика галерея, був змурований клоачний колектор. Ззовні будинок симетричний, чотириосьовий, з тонким центральним ризалітом завершеним щипцем, з терасою на першому поверсі і балконом на другому. Фактично, це було помешкання для двох сімей — можливо, Рибовський збудував дім для себе з дружиною та сім'ї когось зі своїх дітей.

30 липня 1895 року завершений будинок оглянула комісія з магістрату, яка дозволила у нього заселятися (ДАЛО 2/1/3376:4). Був присвоєний новий конскрипційний номер 1294 ¼. У той час і до 1912 року будинок мав адресу вул. 29 Листопада, 12 (Коновальця) — на той час вулиця починалася щойно від теперішньої вулиці Київської.

У 1905 році Рибовський продав половину цієї ділянки — так утворилася нова ділянка, сучасна Коновальця, 24. Тут він збудував меншу віллу для себе і до неї переїхав. Натомість старішу більшу віллу продав родині Рольних. Др. Вільгельм Рольний (Wilhelm Rolny), правник, історик та бібліотекар, а також Генрика і Стефанія Рольні стали її новими власниками — кожен по третині. Можливо, Вільгельм Рольний з родиною продовжував тут мешкати до своєї смерті у 1941 році, хоча з радянською анексією 1939 року будинок мав бути націоналізований.

У 1906 році Рольні приєднали будинок до каналізаційної мережі міста, проєкт виконав архітектор Ян Шульц (Jan Schulz) (ДАЛО 2/1/3376: 9, 11, 37).

Вже у 1908 році Рольні розбудували віллу з тильного боку за проєктом також Яна Шульца. Вони знесли старі сходи і туалет, збудували нові тримаршеві сходи, додали просторий передпокій, кухню із коміркою та кімнатою служниці, а також два туалети і ванну кімнату. Таким чином вся старіша частина вілли стала суто житловою, з п'ятьма великими кімнатами на поверсі, а службові приміщення опинилися усі в новозбудованій тильній частині. Зміни не стосувалися зовнішнього стильового оформлення будинку (ДАЛО 2/1/3376: 16-25, 39-41).

У 1914 році Рольні вирішили додати гостьову кімнату у межах піддашшя над кухнею. Для доступу до неї мали приставити ґвинтові сходи з тилу будинку, до них провести невелику галерею. Будівельний уряд спершу відмовився затверджувати проєкт, який накреслив будівничий Чеслав Мюллер (Czesław Müller), покликаючись на затонкі стіни, на те, що горищне перекриття тут недостатнє для експлуатованого поверху, а також що ґвинтові сходи недопустимі з міркувань пожежної безпеки (ДАЛО 2/1/3376:26). Однак був розроблений додатковий проєкт, в якому зауваження були враховані, і його затвердили (ДАЛО 2/1/3376:28-30). Реконструкція була здійснена (ДАЛО 2/1/3376: 35).

Можливо якісь ремонтні роботи виконувалися у міжвоєнний період, однак про це не збереглося документації. Близько 1927-1935 років помешкання у віллі орендував Роман Кочарський, співвласник фірми деревного промислу Roman Koczarski i Ska, тут діяв її офіс. З 1935 року у газетах Львова можна знайти численні оголошення про здачу в оренду п'ятикімнатного помешкання посеред саду.

Перша радянська телефонна книга Львова з 1940 року не має жодних згадок про цю адресу чи про професора Рольного (Список абонентів, 1940).

У 1942 році за окупації міста Третім Райхом, після смерті Вільгельма Рольного, будинок використали для розширення інфекційної лікарні, яку розмістили в колишньому гінекологічному санаторії в будинку №22. Віллу перепланували так, щоб умістити в ній побільше палат та провели центральне опалення — котельня розмістилася в підвальному приміщенні. Службові приміщення для кухні, лазні, прання одягу й білизни розмістили також у підвалі. Ззаду ділянки запроєктували гараж (ДАЛО 2/1/3376: 44).

Сьогодні (2025) будинок продовжує бути лікарнею. Його головний фасад зберігає впізнавану форму і стилістику з 1890-х. Однак чимало автентичних елементів втрачені: віконна та дверна столярка, декоративна дерев'яна різьба під дахом втрачені, а також автентичні сітки мурованого паркану. З трьох боків будівлі приставлені прибудови. Очікувано, автентичних інтер'єрів не збереглося.

Архітектура

Початково вілла була вирішена у стилі історизму з елементами необароко, а також дерев'яною різьбою у дусі швейцарської дерев'яної архітектури, що мала велику популярність у середині і другій половині ХІХ століття — допоки її не витіснила архітектура взорована на закоп'янські чи гуцульські мотиви.

Вілла, споруджена у 1894-1895 роках, є однією з перших на цьому відрізку вулиці Коновальця. Більшість сучасної забудови з'явилася тут десятиліттям пізніше. Вілла стоїть значно віддалена від червоної лінії забудови, що у ті часи дозволялося лише для "передміських" дільниць міста, але заборонялося для "центральних".

Згідно з первинним плануванням вілли, зафіксованим на проєкті 1894 року, можна припускати, що будинок був розрахований на дві сім'ї. Обидва поверхи мають ідентичне планування: три кімнати й кухня, комірка і виходок. Головний фасад симетричний, посередині розташована більша кімната, ймовірно салон, що виступає на фасаді ризалітом. На другому поверсі з цієї більшої кімнати є вихід на балкон. Ризаліт оформлений тонким рустом, завершений причілком. Поверхи розділені карнизами; вікна мають профільовані обрамлення з декоративними замковими каменями.

Внаслідок реконструкції 1908 року, будинок розбудований з тилу, з того боку розмістилися службові приміщення і нова сходова клітка. Спереду будинок візуально не змінився, натомість бічні і тильний фасади не були декоровані. Згідно з проєктом реконструкції 1942 року, будинок перепланований і переобладнаний всередині, а ззовні мали додати новий вхідний ґанок і і сходи на другий поверх.

Сьогодні (2025) будинок має декілька прибудов з боків і з тилу.

Люди

Ян Карасінський (Jan Karasiński, 1838 – 1916) будівничий, автор проєкту вілли у 1894 році
Роман Кочарський (Roman Koczarski) — співвласник фірми дерев'яних виробів, орендував приміщення у віллі для помешкання і офісу
Влодзімєж Кшечунович (Włodzimierz Krzeczunowicz) — згідно з адресною книгою Львова 1914 року, мешканець будинку
Чеслав Мюллер (Czesław Müller, 1885 – ?) будівничий, автор проєкту гостьової кімнати на піддашші в 1914 році
Александр Пашковський (Aleksander Paszkowski) — майор, згідно з адресною книгою Львова 1914 року, мешканець будинку
Міколай Рибовський (Mikołaj Rybowski, 1839 – 1914) — перший власник і замовник вілли
Розалія Рибовська (Rozalia Rybowska) — дружина першого власника і замовника вілли
Вільгельм Рольний (Wilhelm Rolny, 1872 – 1941) — правник, історик та бібліотекар, професор Університету у Львові, співвласник і мешканець будинку з 1905 до 1939, а можливо й до 1941
Стефанія Рольна (Stefania Rolna) — співвласниця і мешканка будинку
Генрика Рольна (Henryka Rolna) — співвласниця і мешканка будинку. Адресна книга 1914 року підписує її вдовою службовця митниці.
Едвард Седлячек (Edward Sedlaczek) — згідно з адресною книгою Львова 1914 року, мешканець будинку
Ян Шульц (Jan Schulz) — архітектор і будівничий, автор проєкту приєднання вілли до каналізації (1906) та її розбудови (1908).
Лібер Юденберґ (Lieber Judenberg) — виробник набілу, орендар помешкання у 1939 році.

Джерела