Вул. Коновальця, 24 – будинок лікарні (колишня вілла) ID: 2700

Одноповерхова вілла з мансардою була зведена за проєктом Міхала Фехтера у 1905-1906 роках для директора школи Міколая Рибовського. У 1927-1929 роках відбулася її реконструкція за проєктом Якуба Зільбера з надбудовою поверху. Тут мешкав службовець і підприємець Давид Фоґель. З 1942 року будинок є частиною лікарні. Сьогодні тут 5 комунальна міська лікарня.

Історія

Цей відрізок вулиці 29 Листопада (сучасної Коновальця) між сучасними вулицями Мельника і Київською був прокладений у 1892 році.

Проте ще з кінця XVIII століття тут була вчетверо більша ділянка, що на початку 1800-х отримала конскрипційний номер 128 ¼. Вона простягалася від сучасної вулиці Антоновича до теперішньої Коновальця. У 1871 році вона мала адресу вулиця Садівницька, 7 (сучасна Антоновича; номер пізніше змістився). Тоді нею володіла Ельжбета Віхе (Elżbieta Wiche).

Половину цієї ділянки придбав Міколай Рибовський (Mikołaj Rybowski, 1839-1914). Він очолював народну школу при Державних залізницях та був громадським діячем. Він входив до Народознавчого товариства (Towarzystwo ludoznawcze); Товариства охорони тварин (Ochrony zwierząt); Польського педагогічного товариства та інших. Збирав фольклор і видав кілька книг про народні пісні, звичаї та повір'я; у 1910 році вийшов на пенсію (Kurjer Lwowski, 1910, Nr. 109, s. 6).

У 1894-1895 роках Рибовський звів віллу на цій ділянці за сучасною адресою Коновальця, 26,в якій поселився з дружиною Розалією. У 1905 році він розділив цю ділянку на ще дві вузькі половини. Віллу він продав сім'ї Рольних, натомість замовив проєкт нової меншої вілли для себе будівничому Міхалові Фехтеру (Michał Fechter). Це була одноповерхова будівля на п'ять кімнат з невеликою мансардою. У серпні 1905 року проєкт погодили у магістраті (ДАЛО 2/1/3376:1). Інженер і службовець Будівельного уряду Станіслав Кшижановський (Stanisław Krzyżanowski) зауважив, що будівля не відповідала припису Будівельного статуту Львова від 1885 року. Йшлося про те, що вілла займала всю ширину вузької ділянки і що в ній не було передбачено проїзду вглиб. Кшижановський висловив експертну думку, що проєкт можна погодити зважаючи на те, що ділянка розташована у "передмісті, де постає багато садів", і що у сусідніх будинків брам також немає — однак лише за умови, що будь-яке майбутнє будівництво в глибині ділянки стане неможливим (ДАЛО 2/1/3376:2). Проєкт підписали сусіди Др. Вільгельм Рольний (Wilhelm Rolny) та Марія Екерт (Marya Eckert).

Отримавши дозвіл у серпні 1905 року, Рибовський завершив будівництво наступного літа. Окремо погодив проєкт проведення каналізації, який виконав майстер-муляр Міхал Кустановський (ДАЛО 2/1/3376:5, 52). У серпні 1906 року отримав для ділянки новий конскрипційний 1700 ¼ (ДАЛО 2/1/3376:10). Дозвіл на заселення будинку отримав з відтермінуванням до жовтня 1906 року на підставі того, що "стіни ще не зовсім сухі".  

Міколай Рибовський мешкав у віллі з дружиною Розалією. У 1927 році від спадкоємців покійного Міколая віллу придбали Маврицій (Maurycy) і Адольф Ґернери (Adolf Gerner), а також Давид Фоґель (Dawid Vogel).

Вони працювали у приватних фірмах та були, зокрема, співвласниками кінотеатру Atlantic (Monitor polski, 1934), у 1924 році співзаснували фірму Poltyp, що займалася продажем швейних і друкарських машин чехословацького виробу (Polski przemysł, 1930). Вони замовили проєкт реконструкції вілли з надбудовою другого поверху архітекторові Якубу Зільберу (Jakób Silber). На початку 1928 року вони отримали дозвіл на будівництво (ДАЛО 2/1/3376:15-17).

В процесі будівництва влітку 1928 року співвласники вирішили перетворити одне з приміщень підвалу на гараж, відповідно зробити заїзд з вулиці, і змурувати паркан. Однак питання затягнулося на два роки. Співвласники здійснили ці роботи без дозволу, поки папери (за пізнішим поясненням Мавриція Ґернера) "загубилися" в магістраті (ДАЛО 2/1/3376:49). Справа дійшла до Воєводського уряду, на співласників і архітектора складалися протоколи про порушення, але зрештою у січні 1930 року гараж таки затвердили (ДАЛО 2/1/3376:46).

Після реконструкції в будинку мешкав Давид Фоґель разом з сім'єю. У 1932 році, поки він був за кордоном, будинок пограбували. За словами журналіста газети Chwila, крадіжку здійснили "в справді чиказький спосіб", приспали служницю, спустошили сейф, винесли ювелірні прикраси, акції, готівку, картину Кауфмана "Єврей у талесі", а також дорогий алкоголь (Chwila, 1932, Nr. 4680, s. 4).

Після початку Другої світової війни Давид Фоґель залишався у Львові — його прізвище фігурує за цією адресою в радянському телефонному довіднику з 1940 року. Його подальша доля невідома. На початку 1942 року цей будинок разом з №26 приєднали до лікарні, що містилася в будинку №22. Зокрема, за проєктом дипломованого інженера Б. Сілки (B. Silka) тут провели центральне опалення (ДАЛО 2/1/3376:61). Після Другої світової війни тут діяв Туберкульозний диспансер (Справочник, 1949), а потім Пульмонологічне відділення.

Після 2020 року двері колишнього гаража замурували, з'їзд засипали, а браму замінили на огорожу.

Архітектура

У 1906-1927 роках це була одноповерхова вілла з невеликою мансардою. На першому поверсі містилося чотири житлові кімнати, кухня, окремі ванна та туалет, а також комірка. По центру, з терасою, розміщувався салон. До кухні був передбачений окремий вхід з тильного фасаду.Через двомаршеві сходи можна було піднятися на мансарду, де містилася одна житлова кімната з балконом і туалет. У підвальному поверсі одне приміщення передбачалося на пральню, поруч з якою також був службовий туалет.

Будівля була цегляна, з підвалами перекритими цегляними склепіннями, а інші перекриття, сходи, дахові конструкції були дерев'яними.

Головний фасад за композицією наближений до симетричного. Посередині розміщувався тонкий ризаліт з терасою на першому поверсі і балконом на мансарді. Згідно з проєктом Міхала Фехтера, мав бути декорованим у сецесійному стилі: з ліпними квітами над вікнами і дверима, двома вінками. Вікна не мали профільованих обрамлень, лише тонкі фаски. Тераса мала муровану огорожу з ліпним рослинним орнаментом, а балкон передбачався з ажурними металевими кронтштейнами і огородженням. Над балконними дверима мала міститися ніша, можливо для статуї Діви Марії.

Реконструкція за проєктом Якуба Зільбера в кінці 1920-х передбачала надбудову поверху. Так будинок став двоповерховим з мансардою. Композиція першого поверху залишилася незмінною, тоді як вікна другого поверху відрізняються. Замість сецесійної стилістики, фасад став стриманішим, арт-дековим. Ризаліт прикрасили канельованими неокласичними пілястрами, а аттик отримав східчасту форму. Як і раніше, на ризаліті залишилися тераса і балкон, додався другий балкон на мансарді. Планувальна структура будинку загалом залишилася такою самою. На новому піддашші крім однієї кімнати додалася ще одна кухня. За кількістю приміщень будинок став достатнім для двох, а не одної сім'ї.

Сьогодні будинок, ймовірно, значно перепланований для потреб лікарні.

Люди

Еуґенія Вайсберг (Eugenja Weissberg) — стоматологиня, мешканка будинку у 1933 і 1940 роках
Адольф Ґернер (Adolf Gerner) — службовець, підприємець, співвласник будинку у 1927-1939 роках
Маврицій Ґернер (Maurycy Gerner, 1884–?) — службовець, підприємець, співвласник будинку у 1927-1939 роках
Якуб Зільбер (Jakób Silber, 1889–?)— львівський архітектор, у 1930 році мешкав на вулиці Сикстуській, 40 (сучасна Дорошенка), автор проєкту реконструкції вілли
Міхал Кустанович (Michał Kustanowicz) — майстер-муляр, автор проєкту на підключення вілли до каналізації у 1906 році
Станіслав Кшижановський (Stanisław Krzyżanowski) — архітектор, службовець Будівельного уряду Львова на початку ХХ ст.
Юзеф Ляндесберґ (Józef Landesberg) — адвокат Ґернерів і Фоґеля, загинув у Голокості у Львові
Міколай Рибовський (Mikołaj Rybowski, 1839–1914) — співвласник і мешканець вілли, директор школи, етнограф, громадський діяч
Розалія Рибовська (Rozalia Rybowska) — співвласниця і мешканка вілли у 1905–1927 (?) роках
Ян Рибовський (Jan Rybowski) — власник вілли у 1920-х роках
Міхал Фехтер (Michał Fechter, 1843–1908) — львівський будівничий, автор проєкту вілли у 1905 році
Давид Фоґель (Dawid Vogel, 1887–після 1940) — народився у Делятині, у 1927 мешкав на вулиці Голомба, 10 (сучасна Верхратського). Близько 1930 поселився у цьому будинку на другому поверсі.

Джерела