Вул. Коновальця, 23 – житловий будинок ID: 2701

Чотириповерховий житловий будинок, зведений у 1906-1907 роках, був спершу триповерховим і сецесійним. Його запроєктував Юзеф Ліндер, а допоміг реалізувати Міхал Фехтер. У міжвоєнний період будинок придбав власник нафтових копалень Леопольд Діамандштайн; за проєктом Артура Шталя 1938 року надбудували 4-ий поверх, а фасад втратив сецесійні риси.

Історія

У 1906 році ділянку під будівництво придбали подружжя Юзефа та Лаури (Лоли) Ліндерів (Józef, Laura Linder). Вони на той час мешкали у Львові на вулиці Дзялинських, 11 (сучасна Алли Горської) у винайнятій квартирі на 3-му поверсі.

Ймовірно, Ліндер був недавнім випускником архітектури у Політехніці. Оскільки у 1908 році йому було 32, він народжений у 1875/1876 році. Юрій Бірюльов припускає, що він працював в архітектурному бюро Міхала Фехтера (Бірюльов, 2022, 550). У вересні 1906 року Ліндер подав проєкт будинку №23 на затвердження до магістрату Львова (ДАЛО 2/1/3375:1). На кресленнях він підписувався двічі — за власника і за проєктанта. Ще один підпис належить Міхалу Фехтеру (Michał Fechter), відомому львівському архітектору і будівничому. Розглянувши поданий проєкт, інженери будівельного уряду Станіслав Кшижановський (Stanisław Krzyżanowski) і Вінцентій Ґурецький (Wincenty Górecki) рекомендували магістрату цей проєкт затвердити (ДАЛО 2/1/3375:1). Дозвіл на будівництво був наданий за кілька тижнів (ДАЛО 2/1/3375:3).

Станом на серпень 1907 року будівництво було завершене, магістрат на підставі інспекції дозволив заселення будинку за винятком кімнати сторожа, яку визнали вологою — тому її дозволили заселяти з відтермінуванням на місяць (ДАЛО 2/1/3375:7).

У вересні 1907 року Ліндери звернулися до магістрату з тим, що бажають влаштувати житло в офіцині будинку №23, що містила стайню з возівнею. Креслення знову ж таки підписав Міхал Фехтер. Кшижановський відреагував негативно, вказуючи на недбалість виконання проєкту, відсутність частини необхідних документів та висунув вимоги щодо того, що необхідно виправити (ДАЛО 2/1/3375:9). Кореспонденція про це, а потім про стягнення з Ліндерів плати за підключення ще однієї каналізаційної труби, тривала місяцями. Поміж цим, будинку присвоїли новий конскрипційний номер 1746 ¼.

Список власників нерухомості за 1916 рік вказує власником цього будинку Польське товариство львівських вчителів (Skorowidz, 1916).

Невдовзі після закінчення Першої світової війни будинок придбали Леопольд та Зофія Діамандштайни (Leopold, Zofia Diamandstein). Першу згадку про них за цією адресою вдалося знайти за 1921 рік (Chwila, 1921, Nr. 725, s. 8). Діамандштайн був власником нафтовидобувних компаній. Однією з них була фірма "Емілія" з родовищами в Тустановичах і Бориславі, чий видобуток, згідно з публічними статистичними даними, був порівняно невеликим (Polski przemysl naftowy, 1927). У 1927 році разом з Людвіком Келером він заснував нову спілку "Ядвіґа" з адміністрацією в Дрогобичі та видобутком в Бориславі (Rocznik, 1936). Влітку 1938 року помер (Chwila, 1938, Nr. 6942, s. 2).

У 1930 році до міського уряду Львова надійшла скарга щодо важкої залізної брами цього будинку, якою гучно гупали при кожному відкриванні-закриванні. Діамандштайнів змушували здійснити ремонт дверей, однак вони ігнорували вимоги, на що вказують повторні звернення роком пізніше (ДАЛО 2/1/3375:16-18).

Після смерті Леопольда, Зофія Діамандштайн взялася за реконструкцію всього будинку восени 1938 року. Проєкт виконав архітектор Артур Шталь (ArturStahl). Згідно з ним, планувалася надбудова четвертого поверху, з фасаду мав зникнути практично весь декор, а стара офіцина в подвір'ї мала стати гаражем на шість авт — що натякає на те, що орендарями будинку передбачалися люди винятково заможні. 25 листопада цього року до будинку відрядили інспекцію, що складалася з начальника будівельного департаменту Маріана Гельм-Пірґо (Helm-Pirgo), інженера Фридецького (sic!) та референта-інженера Рюбенбауера (Ruebenbauer). Вони прийняли рішення дозволити реконструкцію, але наказали максимально зберегти сецесійний декор фасаду. Ідею влаштувати гараж вони відкинули покликаючись на занадто вузький проїзд (2,2 м). Схоже, що "інженером Фридецьким" була насправді Вікторія Канська-Фридецька, яка в 1930-х роках працювала в міському уряді, а не її чоловік Анджей, також архітектор (Майчик, 2024).

Власниці дозволили зберегти старий дах кам'яниці. Архівна справа зберігає документ який свідчить, що архітектор Шталь звертався в цій справі до воєводства щоб уточнити, як йому слід запроєктувати реконструкцію. Це було пов'язано з недавнім приписом, який вимагав замінювати старі дерев'яні дахові конструкції на залізобетонні. З воєводства йому відповіли що у даному випадку він має повне право дах залишити, та покликалися на прецедент з реконструкцією шпиталю на вулиці Піярів (сучасній Юрія Руфа). Тоді начальник воєводства Вельчер звертався за роз'ясненнями до Міністерства публічних робіт у Варшаві (ДАЛО 2/1/3375:24).

Проєкт реконструкції був здійснений, що можна побачити наочно. Сецесійні елементи на фасаді кам'яниці практично не зберегли, за винятком масивної кованої залізної брами. В радянський час будинок був націоналізований та, імовірно, квартири були переділені / переплановані. Над четвертим поверхом з'явилася ще мансарда, напевно вже в період Незалежності. Офіцина залишилася житловою і своїм виглядом досі нагадує стайню.

Архітектура

За первинним проєктом, який розробляв Юзеф Ліндер та Міхал Фехтер, це був триповерховий, мурований з цегли будинок, з перекриттями з металевих балок і цегляних склепінь (т. зв. система Кляйна). Ця сама система використовувалася і для сходів.

У плануванні була застосована типова планувальна схема — аналогічна застосована, наприклад, в будинку за проєктом Авґуста Боґохвальського на сучасній вулиці Богуна, 3. Стрижнем є сходова клітка з сіньми, на кожному поверсі по обидва боки розташовано по квартирі. При тому, що одна з них передбачала ванну кімнату, туалети були заплановані обабіч сходової клітки, з доступом через кухню і зовнішню галерею. Така схема є логічною для тих часів, коли централізована каналізація ще у місті не існувала, однак для вулиці Коновальця у 1906-1907 роках виглядає вже застарілою.

Сецесійний фасад кам'яниці, який не збережений, можна побачити на кресленні 1906 року (ДАЛО 2/1/3375:33). Дуже подібно був вирішений будинок на Коновальця, 15 (з поправкою на те, що №23 має не шість, а вісім віконних осей). Так само, як №15, №23 мав рустовану поверхню до рівня приблизно ¾ висоти вікон першого поверху, що увінчувалася ліпним фризом. Вище фасад був гладким, почленованим лізенами, які в рівні вінцевого карнизу мали ліпні сецесійні вінки, стрічки, маскарони. Таким чином значна частина декору зосереджувалася зверху фасаду — така атектонічність є характерною рисою сецесії.

В ході реконструкції 1938 року будинок втратив сецесійний декор, хоча технічний департамент міського уряду наполягав на його збереженні. Був надбудований четвертий поверх, в який Артур Шталь помістив три двокімнатні квартири з кухнями, санвузлами, та нішами для служниць у кожній.

Люди

Маріан Гельм-Пірґо (Marian Helm-Pirgo, 1897–1995) — архітектор і начальник технічного відділу львівського міського уряду в 1932–1939 роках, під час Другої світової війни емігрував до Великої Британії
Вінцент Ґурецький (Wincenty Górecki) — інженер, працівник будівельного департаменту магістрату Львова до Першої світової війни
Зофія Діамандштайн (Zofia Diamandstein) — співвласниця будинку в міжвоєнний період
Леопольд Діамандштайн (Leopold Diamandstein, 1891/1892–1938) — власник нафтових копалень і співвласник будинку в міжвоєнний період
Станіслав Кшижановський (Stanisław Krzyżanowski) — інженер-архітектор, працівник міського Будівельного уряду до Першої світової війни
Лаура "Лола" Ліндер (Laura / Lola Linder) — співвласниця будинку з 1906 року
Юзеф Ліндер (Józef Linder) — архітектор, проєктант будинку, та його співвласник
Тадеуш Мосор (Tadeusz Mossor, 1898–1929) — військовий і спортсмен "Поґоні", мешканець будинку у 1920-х
Казімєж Рунґе (Kazimierz Runge) — урядник Крайового виділу та митець, який мешкав у будинку і помер у ньому в 1918 році
 (Альфред?) Рюбенбауер (Ruebenbauer) — референт-інженер в технічному департаменті міського уряду в 1930-х роках
Міхал Фехтер (Michał Fechter, 1843–1908) —архітектор і будівничий, підписав креслення будинку та ймовірно провадив будівництво у 1906-1907 роках.
Вікторія Канська-Фридецька (Wiktoria Kańska-Frydecka, 1901–1992) — архітекторка і працівниця технічного відділу міського уряду Львова у 1930-х роках
Артур Шталь (ArturStahl, 1895-1950) — архітектор, автор проєкту реконструкції будинку

Джерела