Вул. Коновальця, 22 – будинок лікарні (колишній житловий) ID: 1395

Триповерховий житловий будинок звели архітектор Станіслав Ольшевський з дружиною Стефанією у 1925-1927 роках. Вже 1928 року його придбали лікарі, зокрема Іґнацій Шварц, які за проєктом Юзефа Авіна надбудували 4-ий поверх і адаптували будинок під гінекологічно-хірургічну клініку. Під назвою Санаторій "Віта" заклад відкрився у 1929 і працював принаймні до 1939. Сьогодні (2025) тут відділення 5 Комунальної міської лікарні.

Історія

Будинок початково зведений як триповерховий.

Близько 1925 року ділянку під цей будинок придбав львівський архітектор Станіслав Ольшевський (Stanisław Olszewski) з дружиною Стефанією. Ця парцеля (як і сусідня №20) була свого часу виділена від великої ділянки під конскрипційним 129 ¼, що сягала вулиці Садівницької (сучасна Антоновича). У другій половині ХІХ століття власниками цієї більшої ділянки були Марія і Міхал Екерти (Eckert).

Станіслав Ольшевський запроєктував триповерховий чиншовий будинок з метою продати його після завершення будівництва. У березні 1925 року його проєкт затвердили у магістраті (ДАЛО 2/1/3374:1). У листопаді 1925 року він отримав дозвіл провести в будинок каналізацію (ДАЛО 2/1/3374:7). Будівельні роботи завершили навесні 1927 року, в травні був наданий дозвіл на заселення будівлі (ДАЛО 2/1/3374:8). У серпні-вересні цього ж року Ольшевські збудували паркан, що зберігся до сьогодні (ДАЛО 2/1/3374:9).

Покупцями будинку в 1928 році стали лікарі Др. Леон Хотінер (Leon Chotiner) та Др. Іґнацій Шварц (Ignacy Schwarz), які запланували відкрити тут приватну клініку. Проєкт надбудови поверху та адаптації будинку замовили відомому львівському архітекторові Юзефу Авіну (Józef Awin). Авін перепланував будівлю щоб розмістити тут палати, операційну кімнату та інші необхідні приміщення, запланував влаштування центрального опалення та ліфта, згідно із зауваженнями будівельного департаменту магістрату додав вентиляційні та димові канали. Ззаду за будинком звели два невеликі господарські будинки. Після перебудови будинок майже не змінився у своєму стилі.

Реконструкція буда завершена у травні 1929 році, тоді власники подали запит на дозвіл експлуатувати будівлю, однак магістрат відтермінував дозвіл до серпня (ДАЛО 2/1/3374:22). Обчислення конструкцій балок виконав архітектор Адам Дранєвич (ДАЛО 2/1/3374:30), і будинок проінспектували майстри з коминярської фірми Зофії Бурґгардт (Zofia Burghardt), які ствердили, що центральне опалення, комини та канали є справними (ДАЛО 2/1/3374:31). Остаточно дозвіл використовувати приміщення був наданий у жовтні 1929 (ДАЛО 2/1/3374:33).

Урочисте відкриття закладу під назвою Санаторій "Віта" відбулося на початку серпня 1929 року. Як повідомляє газета, що санаторій мав ідеальне розташування "на одній з найкрасивіших і найспокійніших вулиць", а у відкритті взяли участь "найвидатніші представники медичного світу та численні запрошені гості та преса" (Chwila, 1929, Nr. 3726, s. 11).

Заклад був задуманий як приватний пологовий будинок. Породілям тут пропонували провести десять днів під наглядом лікарів маючи доступ до різноманітних спеціалістів. Побут тут був платним, однак засновники наголошували, що вартість послуг була порівняно низькою, спрямованою на клієнток середнього класу та інтелігенції. У газеті Chwila перераховані засновники санаторію: професор Гілярій Шрамм (Hilary Schramm); "світової слави" вчений і хірург Іґнацій Шварц; С. Альбін (S. Albin) який раніше очолював пологовий відділ санаторію Льова у Відні; а також Даніель Сасовер (Daniel Sassower), учень професора Шрамма та багатолітній працівник Загального шпиталю у Львові.

У 1931 році заклад отримав медійну увагу через смерть медсестри Лідії Кусьової у ванній кімнаті в цьому будинку, поліція розглядала версію про самогубство (ДАЛО 2/1/3374:36; Ilustrowany Express Wieczorny, 1931, Nr. 442, s. 3; Chwila, 1931, Nr. 4465, s. 4).  

У 1936 році на власників будинку поскаржився Філіп Ґанц (Filip Ganz), назвавшись багатолітнім власником сусіднього будинку №20. Він стверджував, що внаслідок перебудови №22 на санаторій, помешкання в його будинку на першому поверсі почали бути постійно задимленими у опалювальний період і через це усі орендарі виселялися. Він вимагав, щоб Др. Шварц та інші знайшли і виправили проблему. Джерело проблеми виявив архітектор Адам Дранєвич (AdamDraniewicz), архітектор, який займався реконструкційними роботами в №20 у 1933 році (ДАЛО 2/1/3372:74). За його словами, надбудова поверху сусіднього будинку спричинила гіршу тягу старих димових каналів. Однак у будівельному департаменті Ґанцові відповіли, що це його власна справа (ДАЛО 2/1/3374:40-44).

У 1937 році др. Шварц і др. Гілярович вирішили знести господарські будинки і прибудувати житлову офіцину ззаду будинку. Шварц постійно мешкав при санаторії з сім'єю, тож можливо, що ці приміщення планувалися для ще когось із працівників. Проєкт виконав архітектор Юзеф Торн, а будівля була запланована в яскраво модерністичному стилі (ДАЛО 2/1/3374:45-60). Справа викликала спротив власників сусідньої ділянки №24, зокрема Мавриція Ґернера (Maurycy Gerner), який стверджував, що нова офіцина перекриє сонячне світло, але зрештою і місто, і Воєводський уряд прийняли рішення, що прибудова виконана без порушень. Дозвіл на використання цієї офіцини власники отримали лише у травні 1939 року (ДАЛО 2/1/3374:68).

Після початку Другої світової війни приватний заклад націоналізували; в будинку розмістилася лікарня №4 (Список абонентів, 1940). Іґнація Шварца вислали вглиб СРСР, де він помер від плямистого тифу в 1943 році (Krętowski, 2018).

У 1942 році за окупації Львова Третім Райхом, будинок перетворили на інфекційну лікарню (Seuchenkrankenhaus), до неї приєднали сусідні будинки №№24 і 26.

Після Другої світової війни тут діяв Туберкульозний диспансер, а сьогодні тут 5 міська клінічна лікарня.

Архітектура

Будинок чотириповерховий у рядовій забудові вулиці. Збудований з 6-метровим відступом від хідника, як усі будинки в цій частині вулиці Коновальця. Мурований з цегли, з цегляними склепіннями на металевих балках у підвалі. Ймовірно (це не зазначено на кресленнях), міжповерхові перекриття залізобетонні. Ззовні отинькований.

Загалом своїм вирішенням нагадує житлові будинки, які споруджувалися у Львові у 1910-х роках напередодні Першої світової війни. Це стосується і планування, і стилістики. Наприклад, будинок ззовні подібний на інший твір Станіслава Ольшевського — кам'яниці на вулиці Конопницької, 8. У них спільна композиційна схема фасаду з двома еркерами, що сполучені відкритими коридорами. Однак в будинку на Коновальця є також ґанок на першому поверсі і колони, на які еркери спираються.

У плані будинок наближений до Т-подібної форми. В передній частині за задумом Ольшевського мали розміщуватися житлові кімнати, а у короткій центральні офіцині — службові приміщення. Кімнати були прохідними, як типово для довоєнного розпланування житлових будинків. На кожному поверсі мало розміщуватися по одній великій квартирі: п'ятикімнатна на першому поверсі і шестикімнатні на другому і третьому. Кожна мала ванну, два туалети (один службовий), кухню з окремим доступом через галерею, та кімнатку для служниці. В підвалі мали бути складські приміщення і пральня.

Згідно з проєктом реконструкції 1928-1929 років, будинок був перепланований. Зі сходової клітки зробили доступ до коридору шириною 1,9 м, в кінці якого розмістили електричний ліфт, а ванну кімнату перенесли у протилежний кінець коридору. У кімнатах з вікнами на вулицю обладнали палати. Поруч з входом — лікарська приймальня. В офіцині — ще дві палати, блок санвузлів. У підвалі розмістили кухонний блок, більшу пральню. На другому поверсі — 8 палат і кімната для немовлят. На третьому поверсі— 6 палат, кімната породіль, операційний блок. На третьому поверсі — 9 палат. На кожному поверсі також розміщувалися кімнати чергових лікарів.

Люди

Юзеф Авін (Józef Awin) — архітектор, автор надбудови четвертого поверху і адаптації житлового будинку на лікарню у 1928 році
С. Альбін (S. Albin)— один з лікарів санаторію "Віта"
Адам Дранєвич (Adam Draniewicz) — архітектор
Філіп Ґанц (Filip Ganz) — власник сусіднього будинку №20 у міжвоєнний період
Маврицій Ґернер (Maurycy Gerner) — співвласник сусіднього будинку №24
Леон Кноль (Leon Knoll) — адвокат Філіпа Ґанца
Лідія Кусьова (Lidja Kusjowa) — медсестра, яка померла в будинку внаслідок нещасного випадку чи самогубства у 1931 році
Станіслав Ольшевський (StanisławOlszewski) — архітектор, який збудував тут триповерховий чиншовий будинок на продаж у 1925-1927 роках. У час будівництва мешкав у Львові на вулиці Кадетській, 4 (сучасній Героїв Майдану).
Стефанія Ольшевська (Stefanja Olszewska) — дружина і співвласниця будинку у 1925-1928 роках
Даніель Сасовер (Daniel Sasower) — один з лікарів санаторію Vita
Юзеф Торн (Józef Thorn) — архітектор, автор проєкту модерністичної офіцини в 1937 році
Леон Хотінер (Leon Chotiner) — один з лікарів санаторію Vita
Іґнацій Шварц (Ignacy Schwarz, 1892 – 1943) — хірург, навчався у Віденському університеті (диплом 1919 року), співвласник Санаторію "Віта" і його головний лікар у 1929-1939 роках. Загинув 1943 року, вивезений "углиб СРСР".
Гілярій Шрамм (Hilary Schramm, 1857-1940) — лікар-хірург, науковець, професор Університету імені Яна Казимира, багатолітній працівник Загального міського шпиталю у Львові.

Джерела