Вул. Коновальця, 20 – будинок лікарні (колишній житловий) ID: 2699

Двоповерховий житловий будинок зведений 1895-1896 роках для Марії / Ядвіґи Екерт. У 1912-1913 році здійснена реконструкція з надбудовою третього поверху за проєктом бюра "Сосновський і Захарієвич" для нового власника Яна Рукерта. Сьогодні (2025) тут 5 комунальна міська лікарня. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Історія

З кінця XVIII століття тут існувала велика ділянка під конскрипційним номером 129 ¼, що сягала вулиці Садівницької (сучасна Антоновича), з боку якої стояв невеликий дерев'яний будинок. Власником цієї ділянки в середині ХІХ століття був Норберт Стайнік (Wegweiser 1856, Neu verbesserter Wegweiser 1863). Близько 1871 року новими власниками стали Марія і Міхал Екерти (Skorowidz, 1871).

Ім'ям Ядвіґа Екерт (JadwigaEckert) підписане звернення до львівського магістрату з травня 1895 року, коли вона замислила тут будівництво двоповерхового чиншового будинку (ДАЛО 2/1/3372: 1-3). Так підписане і креслення, де підпис автора не вдалося розчитати (ДАЛО 5), а також протокол від 1895 року про те, що власниця зобов'язується безкоштовно передати місту клаптик своєї ділянки на регуляцію новопрокладеної вулиці 29 Листопада, сучасної Коновальця (ДАЛО 2/1/3372: 4). У 1896 році про завершення будівництва власниця повідомила магістрат підписавшись Ядвіґою Терезою двох імен Екерт (ДАЛО 2/1/3372: 10). Згідно з оригінальним кресленням будинок мав 9 помешкань: одне трикімнатне і одне двокімнатне з кухнями, 5 однокімнатних з кухнями і дві "кавалерки". Таке розпланування характерне для передмість. Два туалети були влаштовані як "виходки" з доступом через дерев'яну галерею на другому поверсі. Будинку присвоїли новий конскрипційний номер 50 ¼ (ДАЛО 2/1/3372: 10-11).

Близько 1905 року будинок придбав ресторатор Роберт Томіцький (Robert Tomicki). У листопаді цього року він взявся за підключення будинку до міської каналізації, яку роком раніше проклали на вулиці. Проєкт виконав Міхал Макович (Michał Makowicz), майстер-муляр (ДАЛО 2/1/3372: 19, 23). 1907 року власник взявся збудувати стайню з фахверкової конструкції і завершив це будівництво у серпні 1908-го (ДАЛО 2/1/3372: 26-31). Ця невеличка одноповерхова будівля на двох коней стала прибудовою до бічної офіцини, її також запроєктував Макович.

1912 року будинок вже був власністю доктора Яна Рукера (Jan Rucker), аптекаря та засновника  відомої фабрики консервів, що розміщувалася на Знесінні під Львовом. На той час він мешкав на вулиці Длуґоша, 14 (сучасна Кирила і Мефодія) у винайнятій квартирі. Він замовив проєкт реконструкції будинку з надбудовою третього поверху в молодого львівського архітектора Леопольда Райса (Leopold Reiss) і подав його на затвердження у травні 1912 (ДАЛО 2/1/3372: 35). Креслення підписали сусіди: Еміль Бертеміліян Браєр (Emil Bertemiljan Brajer) та Марія Екерт двох імен Славінська (Marya Ekert dwóch imion Sławińska).

Реконструкція означала заміну старих дерев'яних забіжних сходів на нові кам'яні двомаршеві, влаштування туалетів та ванн всередині помешкань. Помешкання на першому і другому поверсі стали більшими, орієнтованими на більш заможних орендарів — тепер їх мало розміщуватися по два на поверсі, і поруч з кожною кухнею планувалася невелика кімната-"ніша" для служниці. На новозбудованому третьому поверсі розміщувалося одне семикімнатне помешкання, ймовірно для власників — попри те, що в ньому залишалося два входи (плюс сполучення з новими чорними сходами ззаду офіцини), тут лише одна кухня і ванна. (ДАЛО 2/1/3372: 40-42). Ці креслення міський Будівельний уряд не погодив покликаючись на "надто тонкі стіни", а Рукер апелював, що така товщина є поширеною практикою у Львові (ДАЛО 2/1/3372: 35-37). Ймовірно, до проєкту були внесені якісь зміни, адже Рукер отримав дозвіл на будівництво у липні 1912 року (ДАЛО 2/1/3372: 44), проте ці виправлені креслення не збереглися.

11 січня 1913 затверджені додаткові креслення реконструкції, які виконали у бюро Сосновський і Захарієвич (Sosnowski i Zachariewicz). Загальна ідея реконструкції залишилася такою самою як в проєкті Леопольда Райса, однак Альфред Захарієвич значно ефективніше розпланував ті самі приміщення, вмістив ще кілька комірок тощо. Другий поверх був розібраний і збудований наново. На третьому поверсі кухню перемістили в дальній край офіцини в кінці коридору. Поруч з просторішою ванною розмістився гардероб. Вікна на крайніх осях фасаду з біфоріїв стали одинарними, але більшими за площею (ДАЛО 2/1/3372: 66-73).

Невідомо коли саме протягом 1920-х років Ян Рукер продав будинок, а сам почав жити в орендованих квартирах. Новий власник Філіп Ґанц фігурує в архівній справі будинку №20 з 1933 року; однак його підпис стоїть на проєкті сусіднього будинку №22 вже у 1925-му. Можливо, це пов'язано з фінансовими труднощами Рукера.

Філіп Ґанц (Filip Ganz) до Першої світової війни працював кельнером, а потім адміністратором ресторації, а потім і всього готелю "Імперіаль" на вулиці 3 Мая, 3 (сучасна вул. Січових стрільців). Протягом років він зібрав певні статки, зокрема у 1924 році був обраний суддею присяжним (Chwila, 1924, Nr. 2042, s. 4).

У 1933 році Ґанц замовив проєкт Адамові Дранєвичу (Adam Draniewicz), щоб переробити велику квартиру Яна Рукера на третьому поверсі назад на два помешкання. Креслення затвердили у липні (ДАЛО 2/1/3372: 63), а реалізували до початку вересня 1933 (ДАЛО 2/1/3372: 64). Тим часом власник переїхав з готелю, який адміністрував, і поселився у цьому будинку.

У жовтні 1933 Філіп Ґанц скаржився до львівського магістрату на розташовані поруч гаражі. Вони розташовувалися на ділянці за адресою вулиця На Байках, 31 (сучасна Київська, де сьогодні діє станція швидкої допомоги). Деякі з них прилягали безпосередньо до межі ділянки Ґанца, де ріс фруктовий сад (ДАЛО 2/1/3372: 62). За словами власника, в одному з гаражів була розміщена майстерня без комина, і з неї розходився дим, через що у його кам'яниці було неможливо відкривати вікна, а цвіт фруктових дерев навесні був весь знищеним. Після інспекції гаражів міська влада ствердила, що дійсно в одному з гаражів опалюють дровами, але власники мають на це повне право, тому скаргу визнали безпредметною.

Схоже, Філіп Ґанц залишався власником будинку до 1939 року, після чого його доля невідома. З приблизно 1939 року в будинку мешкав український композитор, диригент і керівник львівської опери Лев Туркевич — ймовірно, допоки не емігрував у 1944-му.

У 1942 році сусідній будинок №22 був перетворений в інфекційну лікарню. Довідник Львова з 1955 року вказує, що у цьому будинку розмістилася "платна курортна поліклініка". Сьогодні (2025) тут відділення 5 комунальної міської лікарні.

Архітектура

Двоповерховий будинок 1895-1912

Первісно будинок зведений як двоповерховий, в ньому розміщувалися квартири різної місткості, орієнтовані на різноманітних орендарів. У плані Г-подібний, з прямокутним переднім корпусом та однією бічною офіциною. Був змурований з цегли, ззовні отинькований. Мав дерев'яні перекриття, сходи та дахову конструкцію, цегляні склепіння на металевих балках у підвалах. Всього тут було 9 помешкань: одне трикімнатне і одне двокімнатне з кухнями, 5 однокімнатних з кухнями і дві "кавалерки". Два туалети були влаштовані як "виходки" з доступом через подвір'я на першому поверсі або через дерев'яну галерею на другому. В підвалах містилися пивниці, тобто складські приміщення.

Будинок симетричний з проїздом вглиб подвір'я по центру фасаду. Фасад, вирішений в стилі історизму (неоренесансу), мав два тонкі бічні ризаліти. Його композиція була традиційно тектонічна: потовщенням цоколя, рустування поверхні першого поверху, розділення поверхів за допомогою карнизу, завершення фасаду антаблементом з рядом горищних віконець у фризі. Вікна були прямокутними на ризалітах і півциркульними в центральній частині. На першому поверсі вікна доповнювалися декоративними п'єдесталами знизу і замковими каменями зверху. Вікна другого поверху мали профільовані обрамлення та лінійні сандрики.

Триповерховий будинок від 1912

Згідно з проєктом реконструкції, який для Яна Рукера спершу розробив Леопольд Райс, квартири в будинку стали значно більшими, орієнтованими на більш заможну публіку, ніж раніше та додавався поверх, на якому мала розміститися одна велика квартира.

Щодо фасаду, то Райс пропонував зберегти існуючу композиційну схему. Стримані форми модернізованого бароко (колосальні пілястри, хвилясті аттики, овальні форми) мали поєднуватися з сецесійними вкрапленнями (квіткові вставки та панелі з фактурним тиньком).

Однак реконструкція велась за проєктом Альфреда Захарієвича. Він вдосконалив спосіб перепланування квартир, запропонував розібрати та перебудувати другий поверх заново, а також запропонував інший фасад.

Згідно з кресленням, фасад залишався строго симетричним. Посередині розміщувався тривіконний ризаліт завершений високим аттиком. Вікна на крайніх осях збільшили замінивши перемички. На поверхні першого поверху додали фактурний тиньк з підкресленими вертикальними лініями. Вікна другого і третього поверху мали композиційно об'єднатися спільним обрамленням з геометричним орнаментом. Між вікнами мали з'явитися скульптурні вставки. Також додавалися балкони на масивних консолях і з металевими огорожами. Фасад був реалізований відповідно до цього проєкту.

Загалом такий стиль у Львові був характерним зокрема для Юзефа Авіна, який належав до єврейської громади міста і часто проєктував кам'яниці для заможних львів'ян-євреїв (яким був в тому числі замовник цього будинку Ян Рукер). Майже аналогічно вирішений фасад кам'яниці Арона і Германа Нахтів на вулиці Конопницької, 2-4 — авторства Юзефа Авіна — спроєктований раніше, ніж реконструкція будинку Рукера. Юрій Бірюльов, покликаючись на статтю Юзефа Авіна від 1909, стверджує що йшлося про появу "нового єврейського стилю" в архітектурі (Бірюльов, 2005, 42), тоді як Якуб Левицький називає таке твердження необґрунтованим (Lewicki, 2009, 306).

Сьогодні (2025) в будинку розміщена лікарня, вірогідно він був неодноразово перепланованим протягом другої половини ХХ століття.

Люди

Філіп Ґанц (Filip Ganz)— спершу кельнер, керівник ресторану, потім адміністратор готелю " Імперіаль" на вулиці 3 Мая, 3 (сучасна Січових стрільців), власник будинку у 1930-х роках
Адам Дранєвич (Adam Draniewicz) — архітектор, здійснював дрібні реконструкційні роботи у 1933 році
Марія Екерт (Marya Eckert) — власниця великої ділянки 129 ¼, з якої була виділена менша ділянка будинку на Коновальця, 20. В кінці ХІХ століття ця ділянка мала адресу вул. Садівницька, 5 (сучасна Антоновича). На початку ХХ століття — Садівницька, 17.
Ядвіґа Тереза двох імен Екерт (Jadwiga Tereza dwóch imion Eckert)— замовниця будівництва двоповерхового будинку під оренду тут у 1895 році. Як і Марія Екерт, мешкала на вулиці Садівницькій, 5.
Марія Екерт Славінська (Marya Ekert Sławińska) — акушерка, власниця будинку на вул. Садівницькій, 17 (сучасна Антоновича) на початку ХХ століття
Альфред Захарієвич (Alfred Zachariewicz) — архітектор, співвласник бюро Sosnowski i Zachariewicz, доопрацював проєкт реконструкції будинку з надбудовою третього поверху у 1913 році
Міхал Макович (також Михайло Макович, Michał Makowicz) — майстер-муляр, автор проєкту підключення будинку до каналізації та побудови стайні
Леопольд Райс (Leopold Reiss) — архітектор, розробляв проєкт реконструкції будинку з надбудовою третього поверху у 1912 році
Ян Єжи Рукер (Jan Jerzy Rucker, 1867-1945) — аптекар, засновник фабрики консервів у Львові, член Міської ради та багатьох товариств, власник будинку з 1912 року до приблизно кінця 1920-х. Після цього мешкав у Львові на вул. Академічній, 5; Крашевського, 5 (Крушельницької) та Зиблікєвича, 27 (Франка, 55). Надбудував над будинком третій поверх.
Стефанія з Маркгаймів Рукер (Stefania z Markheimów Ruckerowa, 1860-1945) — дружина Яна Рукера, співвласниця і мешканка будинку
Юзеф Сосновський (Józef Sosnowski)— інженер, співвласник бюро Sosnowski i Zachariewicz, яке здійснювало реконструкцію будинку в 1913 році
Роберт Томіцький (Robert Tomicki, бл. 1859 – ?) — львівський ресторатор, який народився в Сяноку. Мав літній ресторан на Личаківській, на площі Ринок, 27 (в кінці ХІХ – поч. ХХ століття), на вулиці Галицькій, 10 (1912) та ін. Власник будинку на Коновальця, 22 близько 1905-1912 років, коли той ще був двоповерховим.

Джерела