Вул. Коновальця, 19 – житловий будинок ID: 2697

Триповерховий будинок в стилі історизму (необароко) був зведений у 1899-1901 роках, його спроєктував Іґнацій Віняж на замовлення Гелени Рисяк. Сьогодні (2025) будинок повністю житловий.

Історія

Гелена Рисяк (Helena Rysiak) була дружиною Якуба Рисяка (нар. 1856), концесіонованого майстра-муляра, який запроєктував і збудував у Львові чимало житлових будинків наприкінці ХІХ і початку ХХ століття. Більшість будинків, що їх Рисяк зводив, Гелена адмініструвала, займалася купівлею ділянок і продажем завершених кам'яниць. Завдяки їхній діяльності, зокрема, з'явилися квартирні будинки на сучасних вулицях Котляревського, 26-26a та Нечуя-Левицького, 17-19.

У даному випадку на вулиці 29 Листопада (сучасній Коновальця), Гелена придбала частину розпарцельованої ділянки під конскрипційним 86 ¼. Проєкт кам'яниці розробив не її чоловік Якуб, а архітектор Іґнацій Віняж (Ignacy Winiarz). Креслення затвердили у вересні 1899 року (ДАЛО 2/1/3371:3), а будівництво було завершене у січні 1901-го (ДАЛО 2/1/3371:1). Як свідчить креслення, перед початком будівництва здійснювалися роботи з розрівнювання ландшафту ділянки (ДАЛО 2/1/3371:40). Влітку 1900 року Якуб Рисяк накреслив проєкт мурованого паркану з залізними штахетами, який був реалізований (ДАЛО 2/1/3371:42). Проєкти погоджували сусіди Йоанна Лоренц (Joanna Lorenz), власниця сусіднього будинку №21, та Пьотр Міскоф (Piotr Miskoff), власник нерухомості з боку сучасної вулиці Єфремова. Новій нерухомості був наданий новий конскрипційний номер 1525 ¼.

На кожному поверсі розташовувалося по дві квартири, які власниця здавала в найм, тим часом як сама мешкала на вулиці Ленартовича, 12 (сучасна Нечуя-Левицького). Очевидно, що перші орендарі повинні були поселитися тут вже навесні 1901 року, однак їхні імена у адресних книгах Львова за 1901 та 1902 роки не зафіксовані.

Будинок початково не був підключений до міської каналізації, оскільки на той час її ще не проклали на вулиці. Таким чином, туалети були виконані у формі виходків, звідки нечистоти зливалися до мурованого збірника на території подвір'я. Влітку 1902 року, "після численних скарг сусідів", дільничний комісаріат звернувся до магістрату Львова з проханням вимагати від Гелени Рисяк переробити стічні канави на її ділянці. Згідно з цими скаргами, власниця ночами випускала туалетні нечистоти на поверхню двох вулиць, 29 Листопада і Мурарської, що "отруювало всю околицю". Інженери з будівельного департаменту магістрату, які прибули на інспекцію, побачили, що канави з'єднані з дощовими ринвами, а не з клоачним збірником, і зробили висновок, що сусідські скарги не відображали дійсності (ДАЛО 2/1/3371:4-5).

Новим власником будинку в 1904 році став службовець податкової адміністрації Станіслав Бенешек (Stanisław Beneschek). Наприкінці року він підключив будинок до недавно прокладеної централізованої каналізації. Проєкт виконав Артур Шлеєн (Artur Schleyen), архітектор і будівничий, член Міської ради Львова (ДАЛО 2/1/3371:43).

Близько 1912 року будинок був виставлений на продаж і його придбали Казімєж і Анна Свєжавські (Swieżawski), та Зиґмунт та Ідалія Домбровські (Dąbrowski), кожен з яких став власником ¼ нерухомості.  Вони запланували реконструкцію кам'яниці. Більшість документів про це в архівній справі складав і підписував Свєжавський, повітовий суддя та іпотечний референт у Галицькій ощадній касі. Він незвично детально описував, які саме роботи вони планували: провести електричні кабелі та газові труби, встановити електричне і газове устаткування, влаштувати ванні кімнати всередині квартир з газовими котлами і додати відповідні водопровідні й каналізаційні треби. Також вони зносили частину офіцини, що містила стайню, натомість будували триповерхову житлову офіцину на її місці — що додало б три квартири. Крім цього мали з'явитися нові чорнові сходи, кімнати для слуг, комірки і туалети. Також мали усунути старі "ґанки" — йдеться про галереї на тильному фасаді — та замінити дерев'яні конструкції на металеві і бетон, однак від галерей в процесі реконструкції відмовилися (ДАЛО 2/1/3371:18, 22). Дозвіл на проведення цих робіт власники отримали в березні 1912 (ДАЛО 2/1/3371:25), а протягом літа реконструкція була реалізована (ДАЛО 2/1/3371:34). Окремо затверджувався проєкт реконструкції каналізації. Проєкти розробляв Марцін Стробель (Marcin Strobel) і виконував концесіонований майстер-муляр Владислав Бурдонь (Władysław Burdoń).

В архівній справі не збереглося документів про проведення будь-яких ремонтних робіт у міжвоєнний період, однак найімовірніше, вони відбувалися. Адресна книга 1935 року власником будинку зазначає Романа Лодзинського (Roman Łodziński). До сьогодні (2025) будинок ззовні змінився мало за винятком металопластикової столярки вікон. Необарокові аттики, які не фігурують на первинних кресленнях, значно понищені внаслідок атмосферних чинників і відсутності ремонтів. Всередині будинок, очевидно, мав бути не раз перепланований, зокрема після націоналізації після 1939 року та приватизації у 1990-х.

Архітектура

Будинок триповерховий, П-подібний у плані, мурований з цегли, ззовні отинькований. Згідно з кресленнями 1899 року, він має сегментні цегляні склепіння над підвалами, міжповерхові та горищне перекриття — дерев'яні. Початково мав дерев'яні галереї на металевих кронштейнах. Накритий двосхилим бляшаним дахом з двома вікнами-люнетами в межах аттиків.

Виконаний у стилі історизму (необароко). Фасад симетричний, п'ятиосьовий. Посередині розміщений проїзд до подвір'я. Симетрія підкреслена балконами над брамою, а також двома тонкими бічними ризалітами, що завершені аттиками. Має традиційну тектонічну композицію: перший поверх рустований і відділений міжповерховим карнизом. Фасад вище гладкий, з тонко рустованими лізенами на ризалітах. Всі прорізи мають прямокутну форму. Вікна — з профільованими обрамленнями, доповнені ліпними орнаментами. Вікна другого поверху мають також криволінійні сандрики, третього поверху — лінійні. Фасад завершений антаблементом. Аттики були криволінійними, з овальними вікнами по центру, фланкованими кам'яними вазами. Аттики не передбачалися проєктом 1899 року, а були додані в ході будівництва, що тривало до січня 1901 року.

Будинок споруджений з відступом від червоної лінії вулиці на 6 метрів, як і всі сусідні будинки на вулиці, що було вимогою міської влади. Відповідно, перед ним розміщені палісадники, відгороджені від вулиці високим залізним парканом на підмурівку. Згідно з кресленням 1900 року, тут планувалася також орнаментована кована залізна брама, якої, швидше за все, не реалізували.

За початковим проєктом, будинок містив шість квартир, по дві на поверсі. На першому поверсі вони були трикімнатними, з кухнями та туалетами-виходками в офіцинах. На другому поверсі одна з квартир збільшувалася до п'ятикімнатної. На першому поверсі також містилося помешкання сторожа, возівня і стайня. За проєктом реконструкції з 1912 року, стайня була знесена, на її місці зведена житлова офіцина, на кожному з трьох поверхів якої додалося по трикімнатній квартирі з кухнями і санвузлами.

Люди

Станіслав Бенешек (Stanisław Beneschek) — власник будинку між 1904-1912 роками, мешканець будинку
Владислав Бродацький (Władysław Brodacki) — службовець Крайового виділу, мешканець будинку у 1904 році
Владислав Бурдонь (Władysław Burdoń) — концесіонований майстер-муляр, який здійснював реконструкцію будинку в 1912 році
Станіслав Вишинський (Stanisław Wyszyński)— інженер, мешканець будинку у 1914 році
Іґнацій Віняж (Ignacy Winiarz, 1850-1914) — архітектор, автор проєкту будинку
Орест Гладкий (Orest Hladkyj) — дипломований інженер-архітектор, мешканець будинку в 1942 році
Казімєж Ґубринович (Kazimierz Gubrynowicz) — книгар, мешканець будинку у 1904 році
Зиґмунт Домбровський (Zygmunt Dąbrowski)— співвласник будинку і його мешканець у 1912-? роках
Ідалія Домбровська (Idalia Dąbrowska) — співвласниця будинку і його мешканка у 1912-? роках
Владислав Кренцель (Władysław Krenzel) — залізничний службовець, мешканець будинку у 1904 році
Роман Лодзинський (Roman Łodziński) — власник будинку у 1935 році
Едвард Мошинський (Edward Moszyński) — директор міської геодезичної служби , мешканець будинку у 1904 році
Юзеф Мунк (Józef Munk) — старший податковий урядовець на пенсії, мешканець будинку у 1914 році
Юзеф Немет (Józef Nemeth)— машиніст / Александер Неметц телеграфіст зал, мешканець будинку у 1904 році
Антоній Пендюк (Antoni Pendiuk)— судовий аускультант, мешканець будинку у 1914 році
Зиґмунт і Юзеф Рейманський (Zygmunt, Józef Rejmański) — капіталіст + секретар судового трибуналу, мешканець будинку у 1914 році
Антоній Речух (Antoni Reczuch) — возний, мешканець будинку у 1914 році
Гелена Рисяк (Helena Rysiak) — перша власниця будинку до 1904 року
Якуб Рисяк (Jakób Rysiak)— проєктант паркану, ймовірно, співвласник будинку до 1904 року
Станіслав Савіцький (Stanisław Sawicki) — поштовий службовець, мешканець будинку у 1914 році
Анна Свєжавська (Anna Swieżawska) — cпіввласниця і мешканка будинку у 1912-? роках
Казімєж Свєжавський (Kazimierz Swieżawski) — співвласник будинку і його мешканець у 1912-? роках, референт Галицької ощадної каси
Ян Свірський (Jan Swirski) — комісар лісової інспекції, мешканець будинку у 1914 році
Станіслав Сокальський (Stanisław Sokalski) — концепіст намісництва, мешканець будинку у 1914 році
Марцін Стробель (Marcin Strobel) — автор проєкту реконструкції 1912 року
Вінцент Толочко (Wincenty Tołłoczko) — керівник копальні, мешканець будинку у 1914 році
Станіслав Тросколанський (Stanisław Troskolański) — магістр фармації, мешканець будинку у 1904 році
Кароль Цисаж (Karol Cysarz) — ад'юнкт, мешканець будинку у 1904 році
Артур Шлеєн (Artur Schleyen) — архітектор і будівничий, автор проєкту підключення будинку до міської каналізації
Ян Чучман (Jan Czuczman) — професор гімназії, мешканець будинку у 1914 році
Людвіка Шудурська (Ludwika Szudurska) — вдова, мешканка будинку у 1914 році

Джерела