Вул. Коновальця, 10 – житловий будинок ID: 1382

Житловий будинок — чотириповерховий з п'ятиповерховою частиною — зведений у 1936-1937 роках за проєктом Саломона Кайля для купця Лазаря Каліша. Яскравий приклад архітектури модернізму. Сьогодні на першому поверсі діють кав'ярні.

Історія

Територія між сучасними вулицями Коновальця, Київською і Бандери у ХІХ столітті належала до ділянки під конскрипційним № 83 ¼. Ймовірно, новопрокладену частину вулиці Коновальця розпарцелювали ще до Першої світової війни, однак парцеля, на якій потім постане модерністичний будинок, довго стояла незабудованою.

У 1935 році власником незабудованої ділянки був Йоахим Тіш (Joachim Tisch) — ймовірно йдеться про Юзефа Йоахима Тіша, архітектора і будівельного підприємця. У червні цього року до нього звернулися з Міського уряду з вимогою відремонтувати старий прогнилий і спорохнявілий паркан — як такий, що загрожує безпеці перехожих і псує естетичний вигляд вулиці (ДАЛО 2/1/3361:37). Тоді Тіш відповів, що ця ділянка не є його власністю, оскільки він продав її Лазарю Калішу (Lazar Kalisch), мешканцю вулиці Казимира Великого, 12 (сучасна вулиця Городоцька) (ДАЛО 2/1/3361:39).

Лазар Каліш займався торгівлею риби, морепродуктів і консерв. Разом з братом Озіяшем вони як мінімум від 1925 року тримали крамницю BraciaKalisch спершу на вулиці Святої Анни, 7 (тепер Леонтовича), а потім — на вулиці Шпитальній, 2. На деяких рекламних оголошеннях вони вказували, що бізнес заснований то у 1893, то у 1870 році. Підтвердити ці дати не вдалося. Однак збереглися дані про внесення до торговельних реєстрів іншого цілком аналогічного бізнесу з 1903 року. Це здійснила Сара Перла Шапіра у заміжжі Каліш-Шлюмер, а Мойсеєві Давидові Калішеві-Шлюмеру було надане право представництва цієї фірми (Przegląd prawa i administracji, 1903, 107). Можливо, вони всі були однією родиною. Торгували гуртом і вроздріб рибою — їхні оголошення згадують віленську фірму "Bałtyk" і "Nordia Have", що спершу діяла у Силезькому воєводстві, а потім переїхала до Ґдині.

Каліш придбав ділянку від Тіша за 17000 злотих. Процес залагодив магістр права Юзеф Павлович (Józef  Pawłowicz), працівник нотаріальної контори Зеновія Копистянського (Zenobiusz Kopystiański), що розміщувалася у Львові на вулиці Баторія, 9 (тепер Князя Романа). Архівна справа про будинок зберігає повний текст контракту, укладеного 6 червня 1935 року — але в його підписі вказана пізніша дата, 18 травня 1936 року (ДАЛО 2/1/3361:23-24).

Лазар Каліш початково планував звести чотириповерховий будинок. У травні 1936 року він звернувся до міського уряду з проханням дозволити прокласти каналізацію для чотириповерхового будинку (ДАЛО2/1/3361: 40). Дозвіл йому надали у серпні того року (ДАЛО 2/1/3361:42).

У червні 1936 року Каліш вже подав креслення будинку, який мав складатися з чотири- і п'ятиповерхової частини. Будинку №8 на той час ще не існувало; але був зведений сусідній будинок за сучасною адресою Русових, 4. Останній був п'ятиповерховим — тож не виключено, що ідея п'ятиповерхової частини була ідеєю Саломона Кайля (SalomonKeil), архітектора, якого найняв Каліш. У липні 1936 року проєкт затвердили (ДАЛО2/1/3361: 5-6). В архівній справі збереглися розрахунки конструкцій будинку, які виконав Кайль (ДАЛО 2/1/3361:13-22).

Розпочавши будівництво, власник з архітектором уточнювали, чи можуть вони звузити проєктований брандмауер внаслідок того, що почалося будівництво сусіднього будинку №8. Замість товщини 41 см вони запропонували, що обоє з сусідів збудують по 27,5 см — їм це дозволили (ДАЛО 2/1/3361:11).

До грудня 1936 року будинок вимурували до 3 поверху і зробили зимову перерву на 2 місяці (ДАЛО 2/1/3361:12). До проєкту внесли деякі зміни, Каліш подав оновлені креслення 9 лютого, однак їх повернули незатвердженими. Виправлені креслення погодили в міському уряді 11 березня (ДАЛО 2/1/3361:26-27). 17 червня 1937 року відбулися комісійні оглядини готового будинку, на підставі яких був виданий дозвіл на його заселення (ДАЛО 2/1/3361:34-36).

У липні 1937 року в газетах з'явилися оголошення про оренду квартир. "У новій кам'яниці до винайму від 1 серпня такі помешкання: 4-кімнатні з елегантним комфортом на 2 поверсі, 2-кімнатні з вигодами, а також крамниця з вітриною, що надається на різні функції". На першому поверсі пізніше розмістилася Централь ґум "Неля" Самуеля Пінелеса.

Після початку Другої світової війни будинок був націоналізований, доля його власників та архітекторів невідома. Сьогодні (2025) будинок залишається житловим, на першому поверсі розташовані кав'ярня і ресторан.

Архітектура

Будинок різноповерховий, складається з п'яти- і чотириповерхової частин, розміщений у рядовій забудові вулиці. Фундаменти і стіни зведені з цегли. Усі перекриття, подушки фундаментів та сходи виконані з залізобетону (згідно з кресленнями Саломона Кайля 1936 року). З дерева виконані горищне перекриття та дахова кроквяно-стійкова конструкція. Покрівля бляшана.

У плані будинок наближений до прямокутника. По центру фасаду влаштований головний вхід, що провадить до сіней з кількома сходинками. Звідти є доступ до двох квартир. Головні сходи типової двомаршевої форми. За первинним проєктом 1936 року на 2-3 поверхах розташовано по три двокімнатні квартири; на четвертому — одна чотирикімнатна і друга трикімнатна; на першому поверсі квартири двокімнатні, оскільки два приміщення передбачені для крамниць. На п'ятому поверсі — одна двокімната квартира і одна "ґарсоньєрка", що складається з однієї кімнати, санвузла і малого передпокою. Всі з них мають туалети та окремі ванни, кухні з комірками, більшість з яких — з нішами для служниць. Первинне планування було мінімально змінене у ході будівництва на початку 1937 року: квартира на п'ятому поверсі виконана без ніші для служниці, але з коміркою; на інших поверхах скоригований розмір туалетів. У підвалах передбачалося помешкання сторожа, пральня, складські приміщення.

Фасад запроєктований симетричним, але від симетрії відступає п'ятиповерхова частина будинку на два вікна. Головний вхід розташований по центру, по боках були одразу запроєктовані вітрини на всю висоту приміщень. Три отвори об'єдані спільним карнизом зверху.

На 2-му – 4-му поверхах три центральні вікна композиційно об'єднані спільним карнизом знизу. По крайніх осях розташовані лоджії з мурованими огорожами і металевими поручнями.

Люди

Саломон Кайль (Salomon Keil, 1884–?) — архітектор, проєктант будинку
Лазар Каліш (Lazar Kalisch) — купець, який займався торгівлею рибою і консервами, власник будинку і ділянки у 1935-1939 роках
Сара Перла Шапіра Каліш-Шлюмер (Sara Perla Schapira zamężna Kalisch recte Schlumer) — засновниця крамниці рибних консерв
Мойжеш Давид Каліш-Шлюмер (Mojżesz Dawid Kalisch recte Schlumer) — представник крамниці рибних консерв
Зеновій Копистянський (Zenobiusz Kopystiański, 1871–1957) — нотаріус у Львові
Юзеф Павлович (Józef Pawłowicz) — магістр права та працівник нотаріальної контори
Йоахим Тіш (Joachim Tisch), ймовірно Йозеф Йоахим Тіш (1883–?) — архітектор і будівничий, власник незабудованої ділянки у міжвоєнний час до 1935 року

Джерела