Вул. Генерала Чупринки, 70 – церква св. Климента (кол. костел.Матері Божої Неустанної Помочі і св. Йосифа) ID: 1486
Колишній костел Матері Божої Неустанної Помочі та св. Йосифа – теперішня церква св. Климентія (1895). Архітектори: Франц Штатц, Тадеуш Мюнніх та ін. Належав жіночому ордену кармеліток босих. Храмова будівля – однонавна з трансептом і гранчатою апсидою, орієнтованою на північ. На південному фасаді компонується портал, стрілчасте вікно з масверком, в завершенні – трикутний причілок. По периметру фасадів, викладених червоною цеглою, приставлено контрфорси, дах – двосхилий. З західного боку прибудовано корпус монастиря, у куті між трансептом і стіною хору – вежу-дзвіницю. Стильова характеристика: неоготика. Зараз храм функціонує як парафіяльна церква УГКЦ.
Люди
Іван Левинський
– Один з найвідоміших архітекторів
Габсбурзького Львова, підприємець, один з найбільших
роботодавців свого часу у місті. Його фірма була причетна до незліченних будівництв
і реконструкцій по всьому Львову та краї. Викладач Вищої технічної школи,
активний громадський діяч пов'язаний із українським народовецьким рухом.
Фірма Левинського здійснювала будівництво об'єкта
Джерела
- Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ – ХХІ ст., ред. Юрій Бірюльов, (Львів: Центр Європи, 2008), с. 305-307.
-
Ігор Мельник, "Костел і монастир кармеліток босих", Галицька брама, 2008, № 3-4, с. 12-15.
- Michał Kowalczuk, "Rozwój terytoryalny miasta", Miasto Lwów w okresie samorządu 1870-1895, (Lwów, 1896), s. 344.
- Piotr Krasny, "Kościół p. w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy i Św. Józefa oraz klasztor SS. Karmelitanek Bosych", Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej, Red. J. K. Ostrowski. Część I. Kościoły i klasztory... Tom 12, (Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004), s. 135-152.
