Вул. Генерала Чупринки, 5 – офісний будинок (кол. вілла) ID: 473

Колишній індивідуальний житловий будинок  — вілла, споруджений у 1889 –1890 рр. за проектом архітектора Альфреда Каменобродзького. Вілла є компонентом комплексу індивідуальних будинків, частини комплексу району Кастелівки. Проектувалася як вільно розташований об’єкт, оточений садовою ділянкою. Пізній історизм  — поєднання форм неоренесансу з мотивами архітектури альпійського регіону. За документами, на період будівництва власником об’єкту був Ян Бромільський, з родиною якого пов’язано декілька інших будівельних проектів, що залишили помітний слід в архітектурі Львова кінця ХІХ — початку ХХ ст. За радянських часів у будинку розміщалися адміністративні установи, а після розпаду СРСР тут з’явилися офіси політичних партій. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

Історія

1889–1890 рр.: проект затверджено 8 вересня 1889 р. (ДАЛО 2/2/2521/9). 

1890 р.  — завершення будівництва. На бічному (західному) фасаді на причілку зберігся медальйон із датуванням будови. 

Пов’язані будівлі та простори

  • Вул. Кольберга, 4 – житловий будинок

    Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1889–1890 рр., співавторами проекту були архітектори Юліан Захаревич та Іван Левинський. Вілла є елементом комплексу, утвореного трьома оселями, до якого входять також буд. №№ 6 та 8 на вул. Кольберга. Три вілли мають смугу прифасадних квітників та спільний простір садових ділянок усередині кварталу. Будинок № 4 у плані є прямокутним, з виступами розкріповок по периметру і блоком вежі, накритої високим наметовим дахом. Стиль — неоромантичний напрямок архітектури пізнього історизму. Об’єкт перебудовувався в другій половині ХХ ст. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

    Детальніше
  • Вул. Кольберга, 6 – житловий будинок

    Індивідуальний житловий будинок  — вілла, споруджений у 1889–1890 рр., співавторами проекту були архітектори Юліан Захаревич та Іван Левинський. Корпус будівлі є центральною ланкою групи, до якого входять також буд. №№ 4 та 8 на вул. Кольберга. Три вілли мають смугу квітників, прокладену перед фасадами, і спільний простір садових ділянок усередині кварталу. Будинок  двоповерховий, прямокутний у плані. Його фасад із пристінком у центрі завершено трапецієподібним фронтоном. Стиль — неоромантичний напрямок архітектури пізнього історизму. У пізніші роки вілла була значно перебудована.

    Детальніше
  • Вул. Кольберга, 8 – житловий будинок

    Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у 1889–1890 рр.,  співавторами проекту були архітектори Юліан Захаревич та Іван Левинський. Г-подібна в плані будівля є наріжним компонентом комплексу, до якого входять також буд. №№ 4 та 6 на вул. Кольберга. Вілла має два поверхи з мансардою, асиметрично розташовані ризаліти та вежу, високий наметовий дах якої на сьогодні втрачено. Стиль — неоромантичний напрямок архітектури пізнього історизму. Об’єкт перебудовувався в другій половині ХХ ст. У пізніші роки  вілла була значно перебудована.

    Детальніше
  • Вул. Котляревського, 4 – житловий будинок
    Індивідуальний житловий будинок — вілла, споруджений у  1890–1891 рр. Проект розроблявся у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Будинок є частиною архітектурного ансамблю північно-східного кварталу Кастелівки, повністю забудованого віллами. Проектувався як вільно розташований об’єкт, оточений садом. Має симетричний план. Колись інтегральною частиною архітектури будинку був високий наметовий дах із різьбленими кронштейнами. У другій половині ХХ ст. віллу перебудували. На фасадах збереглися елементи автентичного керамічного декору. У пізніші роки вілла була значно перебудована.
    Детальніше
  • Вул. Нечуя-Левицького, 20 – житловий будинок

    Індивідуальний житловий будинок  — вілла,  споруджений у 1890–1891 рр. Проект розроблявся у співавторстві Юліаном Захаревичем та Іваном Левинським. Будівля є компонентом архітектурного ансамблю північно-східного кварталу Кастелівки, забудова якого повністю складалась з індивідуальних осель. Має прилеглу садову ділянку. Внутрішній план є симетричним, ядром його структури став центральний хол із виходом до лоджії. У ХХ ст. вілла уникла перебудов і збереглась краще від інших об’єктів Кастелівки. Зокрема, збережено конструкцію високого даху та автентичний декор (кераміка, різьблені деталі). 

    Детальніше
  • Вул. Кольберга, 4 – житловий будинок

    Вул. Кольберга, 4 – житловий будинок
  • Вул. Кольберга, 6 – житловий будинок

    Вул. Кольберга, 6 – житловий будинок
  • Вул. Кольберга, 8 – житловий будинок

    Вул. Кольберга, 8 – житловий будинок
  • Вул. Котляревського, 4 – житловий будинок

    Вул. Котляревського, 4 – житловий будинок
  • Вул. Нечуя-Левицького, 20 – житловий будинок

    Вул. Нечуя-Левицького, 20 – житловий будинок

Архітектура

Функціональний тип: індивідуальний житловий будинок, вілла. Об’єкт перебудовувався. За радянських часів у ньому розміщалися адміністративні установи.

Планування, просторова композиція

Вілла розміщена на кутовій ділянці, що займала південно-західну частину кварталу між вулицями Кшижовою, Марії Магдалини, Набєляка та Ленартовича (теперішні вулиці Генерала Чупринки, Кольберга, Котляревського та Нечуя-Левицького). Вона є частиною ансамблю індивідуальних будинків, який включає також вілли на вулицях Кольберга, №№ 4, 6, 8,  Котляревського, 4 та Нечуя-Левицького, 20.

Вілла планувалася як вільно розташований об’єкт, оточений садом. Будинок — двоповерховий,  на високому цоколі. Основу його корпусу формує видовжений блок, вісь якого орієнтована паралельно вул. Нечуя-Левицького.

Чотири фасади будинку є різними за композицією. Торцевий північний фасад, що виходить на вул. Генерала Чупринки, оформлено ризалітом із двома вікнами на рівні поверху та високим причілком. З лівого боку в заглибленні розміщено вхідний портал, накритий дашком, до якого з вул. Генерала Чупринки ведуть сходи. Протилежний фасад — південний, повернутий у бік саду — теж має причілок і виступ ризаліту, прилеглий до правого краю. Видовжений західний фасад, паралельний вул. Нечуя-Левицького, доповнено вужчим ризалітом, зміщеним до правого краю, з причілком у завершенні. Зліва на першому поверсі прилаштовано терасу, що піднесена на цоколі й огороджена балюстрадою. На бічному східному фасаді права частина стіни виділена розкріповкою та ще одним причілком. Асиметрично розташовані виступи ризалітів визначають динамічну форму плану, конфігурація якого наближена до неправильного хреста.

По горизонталі  фасади розчленовані смугами карнизів, прокладеними по периметру над цокольним ярусом та між першим і другим поверхами. Площина фасадної стіни на рівні першого поверху оформлена рустом. Вікна  прямокутної форми. На причілках компонуються прорізи горищних віконець. Загальний силует будівлі набуває мальовничого характеру завдяки високому двосхилому даху.

У проекті реалізовано концепцію вільного внутрішнього планування. До північно-східного кута вілли прилягає простора сходова клітка, квадратна в плані. Пізніші перебудови призвели до ґрунтовних змін у характері інтер’єрів. Впродовж повоєнних десятиліть вілла не використовувалась як об’єкт житлової архітектури. Її приміщення займали адміністративні установи, а після розпаду СРСР тут з’явилися офіси політичних партій.

Стильовий характер та декор

Проект вілли відображає вплив неоромантичної течії в архітектурі пізнього історизму. Фасади мають профілювання, типове для неоренесансу. Конструкції ж даху вказують на нове джерело форм, що стають об’єктами інтерпретації — народне будівництво альпійсько-карпатського регіону.

В оздобленні вілли застосовані елементи пластичного декору (карнизи з консольками над вікнами другого поверху, профільовані обрамування вікон). Неабияку увагу привертає набір різьблених дерев’яних оздоб (у конструкціях кронштейнів, якими доповнено причілки;  різьблені завершення крокв, що виступають по периметру даху). Усередині будинку збереглися дерев’яні конструкції сходів .

Люди

Ян Бромільський (Jan Bromilski) — замовник проекту та перший власник будинку

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/2521.
  2. Архітектура Львова: Час і стилі ХІІІ–ХХІ ст., за ред. Ю. Бірюльова (Львів: Центр Європи, 2008), 356.


Автор(ка): Ігор Жук