Вул. Дорошенка, 50 – житловий будинок ID: 2408
Житловий багатоквартирний будинок, збудований у 1882–1883 рр. архітектором і будівничим Альфредом Каменобродським. Будівля з симетричним фасадом, включена у лінію рядової забудови – типовий зразок архітектури львівського неоренесансу. П-подібний абрис плану є традиційним для кам’яниць, що складаються з фронтального основного блоку і пари офіцин по боках внутрішнього подвір’я. Пам’ятку характеризує виваженість архітектурних пропорцій та якісне виконання усіх деталей опорядження. Зараз використовується як житловий багатоквартирний дім, а 1-й поверх займають 2 кафе, копі-центр та інтернет-кафе.
Історія
У сер. ХІХ ст. територія, яку займає будинок №50 на вул. Дорошенка, була частиною більшої земельної ділянки, означеної на той час конскрипційним №101 2/4. З цієї розлогої парцелі упродовж 1880-х рр. формувався середній відрізок тракту суцільної забудови між вул. Сикстуською і Крашевського (суч. Дорошенка і Крушельницької – відповідно).
Відомо, що у 1869 р. власником "реальності" 101 2/4 був Кароль Арматис (Armatys), який брався тут за будівництво власного будинку (ДАЛО 2/1/3773:1). Ніяких слідів від дому Арматиса до нашого часу не збереглося. Близько 1880 р. парцеля №101 2/4 була вже власністю відомої шляхетської родини Кшечуновичів (Krzeczunowicz), тоді ж почався її поділ і подальший продаж під забудову.
Актом купівлі-продажу від 27 липня 1880 року, укладеним між Ізабелою з Суходольських Кшечунович (z Suchodolskich Krzeczunowiczowa) та Вацлавом Брейтером (Brejter), північний край згаданої парцелі перейшов у власність Брейтера. Від набутого ґрунту Брейтер відокремив його східну половину – прямокутну ділянку з новим конскрипційним №882 2/4 (ДАЛО 2/1/3773:7, 8). Саме тут побудовано кам’яницю №50 на вул. Сикстуській.
На замовлення Брейтера плани будинку розробив архітектор і будівничий Альфред Каменобродський (Kamienobrodzki). Цей проект затверджено резолюцією львівського магістрату від 8 березня 1882 року. Вже у період будівництва відбулася корекція меж парцелі, і відповідні поправки внесено в архітектурні плани. Поправлений проект, опрацьований Каменобродським, зберіг неоренесансний чільний фасад на 7 вікон і загальну П-подібну конфігурацію корпусу, але внутрішнє планування будівлі зазнало суттєвих змін. Комісія магістрату затвердила змінені плани і констатувала повне завершення будівельних робіт 25 липня 1883 року (ДАЛО 2/1/3773:5, 18, 19, 21, 23-26).
У кінці того ж 1883 р. добудували ліву офіцину (флігель), знову за проектом Альфреда Каменобродського (ДАЛО 2/1/3773:20).
Вірогідно, за недовгий час Вацлав Брейтер перепродав новозбудовану кам’яницю іншому власнику.
Зараз будинок використовується як житловий багатоквартирний дім. Його 1-й поверх займають 2 кафе, копі-центр та інтернет-кафе.Архітектура
Будинок займає ділянку прямокутної форми, включену в тракт суцільної забудови кварталу у периметрі вул. Дорошенка – Каменярів – Крушельницької – Словацького. Це – східна частина давньої парцелі з конскрипційним №101 2/4, смуга якої перетинає квартал упоперек. Західну її половину займає кам’яниця №13 на вул. Крушельницької. Два будинки споруджувалися майже одночасно, мають спільний простір внутрішнього подвір’я і межують торцями офіцин.
Кам’яниця на Дорошенка, 50 – триповерхова, має симетричний чільний фасад на 7 віконних осей, орієнтований по регуляційній лінії вулиці. Фасадна стіна фланкується виступами пристінків, її центр акцентовано балконом на 2-му поверсі та великим прямокутним прорізом в’їзної брами.
Фасад – рустований, з масивнішими блоками русту на 1-му поверсі; на верхніх поверхах компонуються смужки легшого рустування. Над кожним поверхом прокладено карнизи. Горішній карниз доповнено модульйонами, смугами дентикулів та овів (йонік). У композиційній структурі переважають горизонтальні членування. Вікна – у профільованих обрамуваннях. На 2-му поверсі віконні прорізи завершені трикутними, а на 3-му – лінійними сандриками.
Будинок має П-подібний абрис плану, традиційний для кам’яниць, що складаються з фронтального основного корпусу, доповненого крилами офіцин. Проїзд, влаштований у центрі корпусу, веде до внутрішнього подвір’я. В кінці проїзду, праворуч – вхід до просторої сходової клітки.
Фронтальний блок містить два ряди житлових приміщень, сполучених за принципом анфілади. З боку подвір’я бачимо тильний фасад без декору, охоплений балконними галереями. По краях офіцин розміщено допоміжні сходи.
У комплексі декоративного опорядження кам’яниці на увагу заслуговують ковані оздоби балкону на чільному фасаді (решітка огорожі та кронштейни) й автентичні дерев’яні ворота центральної брами; в інтер’єрі головної сходової клітки – спіральна конструкція дерев’яних сходів із кованим огородженням. Будинок є характерною пам’яткою львівської житлової архітектури доби неоренесансу.Люди
Альфред Каменобродський (Alfred Kamienobrodzki) –
архітектор-будівничий, на замовлення Вацлава Брейтера розробив проект кам’яниці
на Сикстуській, 50, а пізніше проект офіцини.
Вацлав Брейтер (Wacław
Brejter) – купив у 1880 р.
частину парцелі №101 2/4, відокремив від неї ділянку (конскр.№882 2/4), на якій
побудував кам’яницю.
Ізабела з Суходольських Кшечунович (Izabela z
Suchodolskich Krzeczunowiczowa) –
у 1880 р. продала північний край парцелі №101 2/4 Вацлаву Брейтеру.
Кароль Арматис (Karol Armatys)
– власник "реальності" №101 2/4 у 1869 р., будував на цій ділянці
свій будинок, який не зберігся.
Кшечуновичі
(Krzeczunowicz) – шляхетська родина, власники парцелі №101 2/4 у 1880 р.
