Вул. Марка Черемшини, 17 – спортивний комплекс ID: 1955

Найбільший стадіон Львова кінця ХІХ ст. був побудований для польського спортивного товариства “Сокіл” у 1898 р. Біля стадіону стояв критий дерев’яний манеж для кінного спорту, споруджений за проектом архітектора-будівничого Івана Левинського у закопанському стилі. Пізніше, у міжвоєнний період, його перебудували на мурований цегляний будинок для спортивних вправ. Комплекс включає стадіон, палац спорту, майданчики для ігрових видів спорту і сектор для метань. Споруджений у 1950–80-х рр. на місці давнього фільварку Цетнерівка. Межує з рекреаційною зоною парку Погулянка, територією студентських гуртожитків, Пагорбом Слави та Личаківським цвинтарем. Сьогодні це один із корпусів Львівського університету фізичної культури. Стадіон отримав нове ім’я – “Скіф”.

Історія

Наприкінці ХІХ ст. для польського товариства “Сокіл” було споруджено стадіон, який на той час був найбільшим у Львові (Medyński, 1937, 238). Стадіон був розташований біля підніжжя пагорба Личаківського парку, сидіння його трибун врізалися амфітеатрально у схили Личаківського пагорба. Він був призначений для фізичних вправ і спортивних товариських зустрічей. Біля стадіону при тодішній вул. Цетнерівка (тепер вул. М. Черемшини) стояв критий дерев’яний манеж для коней, побудований у 1898 р. за проектом архітектора Івана Левинського у закопанському стилі (Orłowicz, 1925, 191; Jaworski, 100). Пізніше, у міжвоєнний період, дерев’яний манеж перебудований на мурований цегляний будинок для спортивних занять.

Закладення сучасного комплексу започаткували студенти університету у 1957–59 рр., коли розчистили частину давнього фільварку “Цетнерівка” від сміття, яке сюди зсипали під час будівництва меморіалу “Пагорб Слави” (Трегубова, Мих, 243-244; Вуйцик, Липка, 154). Спочатку облаштували футбольне поле, після цього легкоатлетичні доріжки і сектори, згодом – майданчики для спортивних ігор. Будівельні роботи продовжили у 1976 р. Тоді за проектом архітектора Б. Кузнєцова розпочали спорудження навчально-спортивного комплексу – Палацу спорту. 1980 р. його віддали до вжитку. Невдовзі у ньому почала проводити тренування і матчі Національного чемпіонату з міні-футболу команда “Україна” (під орудою викладача університету Романа Мелеха). У її складі вирізнявся Роман Ковальчик, якого залучили до лав збірної України, де він виборов бронзові відзнаки Чемпіонату Європи. Пізніше, на початку 2000-х рр. на паркеті палацової зали проводила поєдинки національної першості України з гандболу жіноча команда “Галичанка”. Певний час головним полем університетського стадіону послуговувався реґбійний клуб “Сокіл” (кін. 1990-х – поч. 2000-х рр.).

Архітектура

Комплекс формують стадіон, сектор і майданчики для ігрових видів спорту та Палац спорту. Стадіон має трав’яну футбольну площу, замкнену легкоатлетичними доріжками та секторами, забезпечений трибунами та службовими приміщеннями. Перед ним, з боку Ботанічного саду, влаштовані ґрунтові майданчики для гри у гандбол, баскетбол, волейбол. Палацу зведений у стилістиці архітектури модернізму. Палац має дві ігрові зали, басейн, менші зали для занять боксом, боротьбою, важкою атлетикою, спортивними танцями, лікувальною фізкультурою, легкою атлетикою, а також допоміжні приміщення: комп’ютерну наукову лабораторію, кабінет лікарського контролю, радіовузол, кінозал, методичний кабінет. Загальна площа приміщень становить 7571 кв. м, з них 3920 кв. м займають приміщення для спортивних вправ. Перед палацом розташований сектор для метань легкоатлетичних приладів: молота, кулі, диску і списа. Сектор на сьогодні перебуває в занедбаному стані.

Люди

Роман Мелех – засновник і тренер міні-футбольної команди “Україна”.
Роман Ковальчик – гравець міні-футбольної команди “Україна”. Медаліст Чемпіонату Європи.
Реґіна Шимкуте – гандболістка команди “Галичанка”, гравець збірної України.
Олена Тимошенкова – воротар команди “Галичанка”, учасник Олімпійських ігор у Пекіні (2008).

Джерела