Вул. Академіка Богомольця, 9 – адміністративний будинок (кол. житловий) ID: 47
Триповерховий житловий будинок був споруджений у 1905 р. за проектом, виконаним у бюро Івана Левинського для фірми "Ельстер і Топф", власниками якої були Ізраель та Саломон Ельстери, а також Леон Топф. Це чиншовий будинок у стилі орнаментальної сецесії, пам'ятка архітектури місцевого значення (ох.№9). Сьогодні в будинку розміщена Прокуратура м. Львова та Львівський державний інститут проектування комунального будівництва "Львівпромкомунбуд".
Історія
Ділянка цього будинку виникла у 1904 р., коли було прокладено вул. Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вул. Панська, 5 або конскр.№508 4/4). Власницею останньої була Клементина з Бохданів Вітославська (z Bochdanów Witosławska).
Ділянку, де розмістився пізніше будинок №9, викупила фірма "Ельстер і Топф" (разом із ділянками будинків №№ 4, 8, 11). Згодом вони звели тут 2 рядові кам'яниці (№9 і №11) з прибудованою з тилу спорудою паперової фабрики. Проект був розроблений в архітектурному бюро Івана Левинського та погоджений львівським магістратом у листопаді 1904 р. Будівництво було завершене наприкінці наступного року.
Згідно рішення №381 від 5 липня 1985 року, будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення у м. Львові (ох.№9). Сьогодні в будинку розміщена Прокуратура м. Львова і Львівський державний інститут проектування комунального будівництва "Львівпромкомунбуд".Архітектура
На північно-східному куті скверу на вул. Богомольця розташовані будинки №№ 9, 11 – колишні чиншові кам'яниці, споруджені в комплексі з будівлею фабрики, що належали фірмі "Ельстер і Топф". Завдяки своєму вирішенню дві кам'яниці виглядають як одне ціле.
Загалом будинки є характерними зразками чиншових кам'яниць I десятиліття ХХ ст., зведеними з використанням сучасних матеріалів та конструкцій із підключенням до інженерних мереж. У декоративному вирішенні будинків поєднуються стилізовані елементи історизму (необароко, неокласицизму) та сецесії.
Будинок триповерховий, мурований з цегли та отинькований. Підвали перекриті склепіннями системи Кляйна, міжповерхові перекриття – на металевих двотаврових балках. Горищне перекриття – дерев'яне. Дерев'яна кроквяно-стійкова конструкція даху покрита бляхою, пофарбованою у темно-червоний колір. У декорі фасадів застосовані ковані металеві елементи (для огорожі балконів) та ліпнина.
Будинок №9 має подібне розташування, як і №7, і подібну складну конфігурацію плану, спричинену складністю ділянки, межуванням будинку з шістьма іншими та потребою організації природного освітлення усім житловим приміщенням. Будинок утворює 3 внутрішні подвір'я, об'єднані з подвір'ями сусідніх будинків. Вхід здійснюється через портал, що веде до проїзду і подвір'я. Згідно оригінального проекту, через коридор ліворуч можна потрапити до: а) однокімнатного помешкання сторожа з невеличким передпокоєм та туалетом; б) чотирикімнатної квартири з кухнею та санвузлами всередині; в) подвір'я, спільного для Богомольця, 9 і Пекарської, 10; г) фабричної канцелярії, з якої є перехід до самої споруди фабрики (на вищих поверхах над нею були розміщені приміщення житлових квартир). Також 2 кімнати розташовані праворуч від проїзду.
Фасад почленований у манері, характерній для історизму: рустований французьким рустом партер відділений міжповерховою тягою, на вищих поверхах фасади почленовані лізенами. Вікна прикрашають стилізовані сецесійні обрамлення та сандрики, над широким вінцевим карнизом – стилізований необароковий аттик. Окремі деталі яскраво сецесійного характеру: ліпні квіти в обрамленнях вікон, у фризі під вінцевим карнизом та на аттику, а також фактурні площини з тиньку на аттиках. Столярка брами – неокласицистичного характеру.
В інтер’єрі збереглися 2 вітражі 1904 р. з травленим рисунком (у світлику дверей між холом і коридором).
Сьогодні будинок перепланований і пристосований під офіси Прокуратури та проектного інституту. Використовується реконструйоване піддашшя, замінено дах, у ньому влаштовані мансардні вікна. Фасади відреставровані й перебувають у доброму стані.Люди
Артур Ейбеншютц (Artur Eibenschütz) – банківський службовець, мешканець будинку у 1910 р.
Броніслав Бауер (Bronisław Bauer) – архітектор, автор проекту
надбудови 3-го поверху над фабрикою.
Давид Ельстер (Elster) – службовець віденського
зв'язкового банку, мешканець будинку у 1910 р.
Зиґмунт Шпербер (Zygmunt Sperber) – інженер, автор проекту
нового даху.
Ізраель Ельстер (Izrael Elster) – співвласник фірми
"Ельстер і Топф", співвласник будинку.
Кароль Ельстер (Karol Elster) – службовець
акційного нафтового товариства, мешканець будинку у 1910 р.
Клементина з Бохданів Вітославська (Klementyna z Bochdanów Witosławska) – власниця ділянки.
Людвік Мазуркевич (Ludwik Mazurkewicz) – доктор, адвокатський кандидат, мешканець будинку у
1913 р.
Марцелій Шапіра (Marceli Szapira) – доктор, адвокат,
мешканець будинку у 1910 р.
Саломон Ельстер (Sаlomon Elster) – співвласник фірми
"Ельстер і Топф", співвласник будинку.
Тадеуш
Гьофлінґер (Tadeusz Höflinger) – власник будинку у 1930-х рр., підприємець, радник Торгово-промислової
палати.
Ян Гьофлінґер (Jan Höflinger) – співвласник фабрики шоколаду.
Ян Непомук Каан (Jan
Nepomucen Kaan) – директор акційного
нафтового товариства "Монтан", мешканець будинку у 1910 р.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/129. Справа перейменована: ДАЛО 2/1/132. URL: https://e.archivelviv.gov.ua/file-viewer/226911#file-638425
- ДАЛО 2/1/131. Справа перейменована: ДАЛО 2/1/134. URL: https://e.archivelviv.gov.ua/file-viewer/226913#file-639080
- Almanach Zydowski Hermana Stachla (Lwow, 1937).
- Iryna Kotlobulatowa, Lwow na dawnej pocztowce (Krakow, 2002).
- Ksiega adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa, 1914.
- Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warsaw: Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Wydawnictwo Neriton, 2005).
- Lwów. Ilustrowany przewodnik (Lwów: Centrum Europy; Wrocław: Via Nowa, 2001), 223.
- S. Rossowski, Lwow podczas inwazyi, (Lwow, 1915).
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lwow, 1920).
- Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa, Księga adresowa Małopołski (Lwów, Stanisławów, Tarnopól, Rocznik 1935/1936), 2.