Вул. Академіка Богомольця, 5 – житловий будинок ID: 55

Чотириповерховий житловий будинок у рядовій забудові вулиці Богомольця – одна із шести кам'яниць, що оточують сквер у центрі вулиці. Споруджена у 1905–1906 роках за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Це чиншовий будинок у стилі сецесії, пам'ятка архітектури місцевого значення (ох.№М-5). Сьогодні виконує житлову функцію.

Історія

Ділянка, на якій стоїть цей будинок, виникла у 1904 році, коли було прокладено вул. Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вулиця Панська, 5 або конскрипційний №508 4/4). У 1905 році частину давньої ділянки №508 4/4 придбав архітектор Іван Левинський, який був автором проекту прокладення вулиці, її парцеляції та планів на будівництво більшості розташованих тут кам'яниць (ДАЛО 2/1/125:11).

Спорудження будинку розпочалося у серпні 1905 року, а завершене у жовтні наступного року. Тоді ж був виданий дозвіл на заселення всіх його приміщень (ДАЛО 2/1/125:15). Майже одразу Іван Левинський продав завершену кам'яницю капітану Станіславу Бастґену (Bastgen) та його дружині Юзефі Ванді (Wanda) (ДАЛО 2/1/125:16).

Принаймні з 1928-го до 1939 року будинок був у власності Бернарда Пордеса (Pordes) – інженера, службовця Крайового відділу, єврея за віросповіданням; та Владислава Маковича (Makowicz) (ДАЛО 2/1/125:24-34). Протягом цього часу кам'яницю кілька разів ремонтували, зокрема у 1929 році відремонтовано дах і світловий ліхтар над сходовою кліткою, ринви та водостоки, аттик, електричні мережі та туалети, а в 1935 році ґрунтовно відновлено фасади (ДАЛО 2/1/125: 33,22).

Згідно з рішенням №381 Львівського облвиконкому від 5 липня 1985 року, будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення у Львові (ох.№М-5). Сьогодні (2014) будинок виконує виключно житлову функцію.

Архітектура

Будинок розташований у рядовій забудові вул. Богомольця, своїм чільним фасадом виходить на сквер у центрі вулиці. Це колишня чиншова кам'яниця, характерна для перших років ХХ століття: споруджена з використанням сучасних будівельних матеріалів та конструкцій, з підключенням до систем електрики, водопостачання та каналізації. Через невеликий розмір ділянки її площа максимально забудована, а на кожному поверсі розташовано лише по одній квартирі. Будинок вирізняється просторою шестикутною у плані сходовою кліткою, освітленою світловим ліхтарем. У декоративному вирішенні кам'яниці переважають мотиви сецесії, а також застосовані стилізовані елементи класичної архітектури.

Будинок чотириповерховий, з підвалами. Мурований з цегли, міжповерхові перекриття – на металевих балках двотаврового профілю. Дах – з дерев'яної, кроквяно-стійкової конструкції з бляшаною покрівлею. Фасади отиньковані, у декорі застосований кований метал, майолікова плитка, ліпнина.

Ділянка, на якій розташований будинок, порівняно вузька – 10,3 м, в довжину досягає близько 19 м у найдовшому місці. У плані кам'яниця має Т-подібну форму. З півдня її подвір'я сполучається з подвір'ям будинку №3, а з півночі повністю прилягає до будинку №7. Згідно оригінального проекту, на кожному поверсі було розміщено по одній п'ятикімнатній квартирі, з кухнею в офіцині (флігелі) та з санвузлами всередині помешкання. У підвалі були розташовані помешкання для сторожа, пральня, а також 5 пивниць (льохів).

Чільний фасад чотиривіконний з підкресленою центральною віссю симетрії. Симетрія порушена лише розміщенням вхідного порталу. Членування фасаду доволі класичне: нижчі 2 поверхи відділені міжповерховою тягою, фасад завершується ліпним антаблементом, стилізовані пілястри у рівні 3-4 поверхів "підтримують" аттик. Підкреслено сецесійний характер мають огорожі балконів, фриз між вікнами 3-го поверху та інші скульптурні вставки, а також дерев'яна віконна столярка (сьогодні переважно збережена) та металева дверна.

Очевидно, що будинок протягом століття зазнавав перепланувань. Крім цього, типово, були пофарбовані стіни і стелі на сходовій клітці, що приховує їхній первісний вистрій, замінені двері до квартир тощо. З іншого боку, збережені автентичні залізобетонні сходи з дерев'яним покриттям і стильовою металевою огорожею, підлога на 1-му поверсі встелена орнаментованою керамічною плиткою.

Люди

Анджело Бартонь (Angelo Bartoń) – директор Товариства взаємного кредиту (вул. Театральна,1), член Ради королівського столичного міста Львова з 1905 р. (фінансова секція) та член комісій, мешканець будинку у 1910 р.
Владислав Макович (Władysław Makowicz) – співвласник будинку у 1930-х рр.
З. Остроруґ (Z. Ostroróg) – власник бюро перекладів, мешканець будинку у 1932 р.
Клеменс Вайтц (Klemens Weitz) – доктор, кандидат в адвокати, журналіст, мешканець будинку у 1910 р.
Л. Беркович (L. Berkowicz) – лікар, мешканець будинку у 1932 р.
М. Г. Ляксер (Lakser) – архітектор, мешканець будинку у 1940 р.
М. Канарек (M. Kanarek) – власник фабрики млинарських машин, мешканець будинку у 1932 р.
Мар’ян Млодницький (Marjan Młodnicki) – професор V гімназії на вул. Млинарській, мешканець будинку у 1914 р.
Марія Чернювна (Maria Czerniówna) – кравчиня, мешканка будинку у 1910–1913 рр.
Н. І. Губнор (Hubnor) – мешканець будинку у 1940 р.
Омелян Булка (Omelan Bułka) – працівник суду, мешканець будинку у 1913 р.
Роман Бастґен (Roman Bastgen) – пенсіонер, мешканець будинку у 1913 р.
Софія Валента (Zofia Walenta) – кравчиня, мешканка будинку у 1910 р.
Станіслав Бастґен (Stanisław Bastgen) – капітан, співвласник будинку.
Юзефа Ванда Бастґен (Józefa Wanda Bastgen) – співвласниця будинку.
Ян Пишковський (Jan Pyszkowski) – доктор, професор гімназії, мешканець будинку у 1910–1913 рр.

Інтерв'ю

Джерела