Вул. Академіка Богомольця, 4 – житловий будинок ID: 9

Триповерховий рядовий будинок споруджений у 1905–1906 роках за проектом, виконаним у бюро архітектора Івана Левинського для фірми "Ельстер і Топф". Колишня чиншова кам'яниця є частиною сецесійного ансамблю житлових будинків, що оточують озеленений сквер у центрі вулиці. Пам'ятка архітектури місцевого значення (ох.№М-4). Сьогодні використовується як житловий.

Історія

Ділянка цього будинку виникла у 1904 році, коли було прокладено вулицю Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вулиця Панська, 5 або конскрипційний №508 4/4). Власницею ділянки була Клементина з Бохданів Вітославська (z Bochdanów Witosławska).

Ділянку будинку №4, а разом з нею №№ 8, 9, 11, викупила фірма "Ельстер і Топф". Згодом їй присвоєно новий конскрипційний № 921 4/4. Проект чиншової кам'яниці був розроблений у бюро Івана Левинського у 1905 році (ДАЛО 2/1/124:3). У 1906 році затверджені зміни до проекту: додано 4-й поверх над тильною офіциною (флігелем) для приміщень фотоательє. Будівництво завершене у жовтні, тоді ж надано дозвіл на заселення (ДАЛО 2/1/124:11-).

У 1906–1914 роках в офіцині будинку було розташоване фотоательє "Геліос" ("Helios"), власницею якого була спочатку Ірена Мєчковська (Mieczkowska), пізніше – Макс Апісдорф (Apisdorf). У 1906–1908 роках філія ательє була розміщена в будинку на вулиці Сикстуській, 33 (сучасній Дорошенка), а в 1908–1914 роках – у будинку на вулиці Коперника, 28. У 1906 році мешканець будинку, фотограф Оскар Вільчер (Wilczer), просить дозволу магістрату на побудову вітрини біля брами будинку за проектом архітектора Артура Шлеєна (Schleyen). Дозвіл був наданий тільки після повторного звернення до магістрату Іреною Мєчковською (ДАЛО 2/1/121: 146, 163).

Сьогодні (2014) будинок є повністю житловим.

Архітектура

Будинок розташований посеред рядової забудови вулиці Богомольця. Це колишня чиншова кам'яниця, споруджена в I десятилітті ХХ ст. з використанням сучасних на той час будівельних матеріалів та конструкцій, з підключенням до електрики, мереж водопостачання та каналізації. Загалом будинок, попри свою сучасність, вирішений дещо більш традиційно, ніж більшість в ансамблі вул. Богомольця, що проявилося і в плануванні, і на фасадах. У ньому присутні гірше освітлені житлові кімнати, орієнтовані на подвір'я, а композиція чільного фасаду характерна для історизму: чітка симетрія, бічні пристінки із аттиками; тектонічність, підкреслена за допомогою рустування; застосування стилізованих елементів неоренесансу (обрамлення вікон, сандрики, кронштейни балконів, антаблемент тощо). При цьому в декорі фасадів застосовані також яскраво сецесійні деталі: майолікові панно, маскарони тощо.

Будинок триповерховий, з підвалами та мансардою. Мурований з цегли, отинькований, зі склепіннями системи Кляйна у підвалах, залізобетонними міжповерховими перекриттями і балконами. У вирішенні фасадів застосовані ковані металеві елементи та майолікова плитка. Дах – з дерев'яної кроквяно-стійкової конструкції, сьогодні покритий гофрованим металом. Оригінальна покрівля була, ймовірно, з дахівки.

У плані будинок П-подібний: з чотирикутною фронтовою частиною та Г-подібною офіциною. За оригінальним проектом, у першій частині на кожному поверсі були розміщені по 2 квартири: одна дво-, інша трикімнатна з кухнями та санвузлами всередині. Чорнова сходова клітка провадила до ще одного, дешевшого двокімнатного помешкання в офіцині.

Чільний фасад симетричний – симетрія підкреслена двома бічними пристінками (розкріповками), розташуванням балконів та порталу. Для нього характерні певна тектонічність композиції, виражена рустуванням партеру, більшою масивністю балконів на 2-му, ніж на 3-му поверсі, тридільність фасаду з відділенням за допомогою карнизу рівня 1-го поверху, стилізація віконних обрамлень, сандриків, дзеркал – що зближає вирішення з архітектурою історизму. Але сам характер деталей яскраво сецесійний: майоліка, стилізовані рослинні орнаменти, маскарони, вінки, ковані кронштейни та огорожі балконів.

З часу побудови кам'яниця дещо змінилася: перебудовано піддашшя з боку подвір'я з влаштуванням там житлових приміщень; переплановані квартири; замінено покрівлю. Декоративні елементи переважно збереглися (опорядження чільного фасаду та вхідних сіней), як і дверна та частково віконна столярка. Збережені автентичні сходи з кованим огородженням, орнаментована підлогова плитка в сецесійному стилі.

Люди

Анеля Раціборська (Aniela Raciborska) – власниця реальності, мешканка будинку у 1910 р.
Артур Шлеєн (Artur Schleyen) – архітектор, автор проекту вітрини фотоательє.
Вацлав Барабаш (Wacław Barabasz) – купець, мешканець будинку у 1913 р.
Віктор Саміш (Wiktor Samisch) – купець, мешканець будинку у 1913 р.
Едуард Геллер (Eduard Heller) – надпоручик, мешканець будинку (1910 р.).
Ізраель Ельстер (Izrael Elster) – співвласник будинку.
Ірена Мєчковська (Irena Mieczkowska) – власниця фотоательє в будинку.
Казимир Закшевський (Kazimierz Zakrzewski) – доктор, доцент Університету Яна Казимира у Львові, співвласник будинку.
Кароль Печенік (Karol Pieczenik) – капітан, мешканець будинку у 1937 р.
Клементина з Бохданів Вітославська (Klementyna z Bochdanów Witosławska) – власниця давньої ділянки.
Леон Топф (Leon Topf) – співвласник будинку.
Леопольд Фростіґ (Leopold Frostig) – доктор, адвокат, мешканець будинку у 1937 р.
Маврицій Фішер (Maurycy Fischer) – аптекар, мешканець будинку у 1913 р.
Олександр Антоній Вольський (Aleksander Antoni Wolski) – літератор, співпрацівник редакції "Щоденника Польського" та "Скоровідза адресового", мешканець будинку (1910 р.).
Оскар Вільчер (Oskar Wilczer) – фотограф, мешканець будинку та працівник розташованого у будинку фотоательє (1906 р.).
Рудольф Коженьовський (Rudolf Korzeniowski) – представник кахельного підприємства, мешканець будинку у 1937 р.
Саломон Ельстер (Salomon Elster) – співвласник будинку.
Софія Орест (Zofia Orestowa) – співвласниця будинку.
Ю. Коженьовський (J. Korzeniowski) – займався кахельними печами, мешканець будинку у 1932 р.
Юліан Кваснєвський (Julian Kwaśniewski) – вимірювальний інженер, мешканець будинку у 1932 р.
Ядвіґа Закшевська (Jadwiga Zakrzewska) – співвласниця будинку.

Інтерв'ю

Джерела