Пл. Соборна, 3a – дзвіниця кол. костелу бернардинів ID: 179

Бернардинський костел у Львові став яскравим зразком пізньоренесансної архітектури, в якій відобразився дух та настрої епохи контрреформації. Храм будувався протягом 1600-1630 рр. архітекторами Б. Авелідесом, П. Римлянином, А. Прихильним, А. Бемером. Будівництво велося на місці більш ранньої дерев’яної споруди, датованої 1460 р. В першій половині XVIIІ ст. в костелі виконaнe барокове опорядження інтер’єру.

Будинок монастиря бернардинів (зараз – будинок Центрального державного історичного архіву у Львові). Будинок, датований бл. 1620 р., є складовою частиною архітектурного комплексу, до якого входить також костел бернардинів. Монастир прибудований до північної стіни костелу, а зі сходу оточений мурами з в’їзною вежею. В інтер’єрі збереглися портали XVII ст. і фрагмети розписів XVIII ст.

Барокову колону із фігурою святого встановили біля колишнього бернардинського монастиря у 1736 році за кошти воєводи Северина Міхала Жевуського. Фігура зникла з колони близько 1950 року, на її місці встановили вазу.

В'їзна ("Глинянська") брама і мури монастиря Бернардинів (зараз - приміщення інституту 'Укрзахідпроектреставрація'; Перша третина ХVII ст. - будівництво під наглядом інж. Фридерика Гетканта; 1618 - будівництво вежі; 1976-1977 - реставрація з реконструкцією, арх. Андрій Новаківський, Кость Присяжний). Фортифікаційна споруда періоду пізнього ренесансу - частина комплексу Бернардинського монастиря. Одна з яскравих домінант краєвиду давнього міста. З заходу, разом з монастирськими будівлями, мур утворює велике замкнене подвір'я у формі трикутника. У стіні і вежі зараз містяться приміщення інституту 'Укрзахідпроектреставрація'. У північно-східному куті - адміністрація історико-архітектурного заповідника.