Вул. Академіка Богомольця, 5 – житловий будинок ID: 55
Чотириповерховий житловий будинок у рядовій забудові вул. Богомольця – одна із шести кам'яниць, що оточують сквер у центрі вулиці. Споруджена у 1905–1906 рр. за проектом, розробленим у бюро Івана Левинського. Це чиншовий будинок у стилі сецесії, пам'ятка архітектури місцевого значення (ох.№М-5). Сьогодні виконує житлову функцію.
Історія
Ділянка, на якій стоїть цей будинок, виникла у 1904 р., коли було прокладено вул. Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вул. Панська, 5 або конскр.№508 4/4). У 1905 р. частину давньої ділянки №508 4/4 придбав арх. Іван Левинський, який був автором проекту прокладення вулиці, її парцеляції та планів на будівництво більшості розташованих тут кам'яниць (ДАЛО 2/1/125:11).
Спорудження будинку розпочалося у серпні 1905 р., а завершене у жовтні наступного року. Тоді ж був виданий дозвіл на заселення всіх його приміщень (ДАЛО 2/1/125:15). Майже одразу Іван Левинський продав завершену кам'яницю капітану Станіславу Бастґену (Bastgen) та його дружині Юзефі Ванді (Wanda) (ДАЛО 2/1/125:16).
Принаймні з 1928-го до 1939 р. будинок був у власності Бернарда Пордеса (Pordes) – інженера, службовця Крайового відділу, єврея за віросповіданням; та Владислава Маковича (Makowicz) (ДАЛО 2/1/125:24-34). Протягом цього часу кам'яницю кілька разів ремонтували, зокрема у 1929 р. відремонтовано дах і світловий ліхтар над сходовою кліткою, ринви та водостоки, аттик, електричні мережі та туалети, а в 1935 р. ґрунтовно відновлено фасади (ДАЛО 2/1/125: 33,22).
Згідно з рішенням №381 Львівського облвиконкому від 5 липня 1985 року, будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення у Львові (ох.№М-5). Сьогодні будинок виконує виключно житлову функцію.
Архітектура
Будинок розташований у рядовій забудові вул. Богомольця, своїм чільним фасадом виходить на сквер у центрі вулиці. Це колишня чиншова кам'яниця, характерна для перших років ХХ ст.: споруджена з використанням сучасних будівельних матеріалів та конструкцій, з підключенням до систем електрики, водопостачання та каналізації. Через невеликий розмір ділянки її площа максимально забудована, а на кожному поверсі розташовано лише по одній квартирі. Будинок вирізняється просторою шестикутною у плані сходовою кліткою, освітленою світловим ліхтарем. У декоративному вирішенні кам'яниці переважають мотиви сецесії, а також застосовані стилізовані елементи класичної архітектури.
Будинок чотириповерховий, з підвалами. Мурований з цегли, міжповерхові перекриття – на металевих балках двотаврового профілю. Дах – з дерев'яної, кроквяно-стійкової конструкції з бляшаною покрівлею. Фасади отиньковані, у декорі застосований кований метал, майолікова плитка, ліпнина.
Ділянка, на якій розташований будинок, порівняно вузька – 10,3 м, в довжину досягає близько 19 м у найдовшому місці. У плані кам'яниця має Т-подібну форму. З півдня її подвір'я сполучається з подвір'ям будинку №3, а з півночі повністю прилягає до будинку №7. Згідно оригінального проекту, на кожному поверсі було розміщено по одній п'ятикімнатній квартирі, з кухнею в офіцині (флігелі) та з санвузлами всередині помешкання. У підвалі були розташовані помешкання для сторожа, пральня, а також 5 пивниць (льохів).
Чільний фасад чотиривіконний з підкресленою центральною віссю симетрії. Симетрія порушена лише розміщенням вхідного порталу. Членування фасаду доволі класичне: нижчі 2 поверхи відділені міжповерховою тягою, фасад завершується ліпним антаблементом, стилізовані пілястри у рівні 3-4 поверхів "підтримують" аттик. Підкреслено сецесійний характер мають огорожі балконів, фриз між вікнами 3-го поверху та інші скульптурні вставки, а також дерев'яна віконна столярка (сьогодні переважно збережена) та металева дверна.
Очевидно, що будинок протягом століття зазнавав перепланувань. Крім цього, типово, були пофарбовані стіни і стелі на сходовій клітці, що приховує їхній первісний вистрій, замінені двері до квартир тощо. З іншого боку, збережені автентичні залізобетонні сходи з дерев'яним покриттям і стильовою металевою огорожею, підлога на 1-му поверсі встелена орнаментованою керамічною плиткою.Люди
Анджело
Бартонь (Angelo Bartoń) – директор Товариства взаємного кредиту (вул.
Театральна,1), член Ради королівського столичного міста Львова з 1905 р.
(фінансова секція) та член комісій, мешканець будинку у 1910 р.
Владислав Макович (Władysław Makowicz) – співвласник будинку у 1930-х рр.
З. Остроруґ (Z. Ostroróg) – власник бюро
перекладів, мешканець будинку у 1932 р.
Клеменс
Вайтц (Klemens Weitz) – доктор, кандидат в адвокати, журналіст, мешканець
будинку у 1910 р.
Л. Беркович
(L. Berkowicz) – лікар, мешканець будинку у 1932 р.
М. Г. Ляксер
(Lakser) – архітектор,
мешканець будинку у 1940 р.
М. Канарек
(M. Kanarek) – власник фабрики
млинарських машин, мешканець будинку у 1932 р.
Мар’ян Млодницький
(Marjan Młodnicki) – професор V гімназії на вул. Млинарській, мешканець
будинку у 1914 р.
Марія
Чернювна (Maria Czerniówna) – кравчиня, мешканка будинку у 1910–1913 рр.
Н. І. Губнор
(Hubnor) – мешканець
будинку у 1940 р.
Омелян Булка
(Omelan Bułka) – працівник суду, мешканець
будинку у 1913 р.
Роман Бастґен
(Roman Bastgen) – пенсіонер, мешканець
будинку у 1913 р.
Софія Валента
(Zofia Walenta) – кравчиня, мешканка будинку у 1910 р.
Станіслав Бастґен (Stanisław Bastgen) –
капітан, співвласник будинку.
Юзефа Ванда Бастґен (Józefa Wanda Bastgen) – співвласниця будинку.
Ян Пишковський (Jan Pyszkowski)
– доктор, професор гімназії, мешканець
будинку у 1910–1913 рр.
Інтерв'ю
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/126. Справа перейменована: ДАЛО 2/1/128. URL: https://e.archivelviv.gov.ua/file-viewer/226907#file-639307
- Informator lwowski, 1932.
- Ksiega adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1914).
- Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością: Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warsaw: Towarzystwo Opieki nad Zabytkami, Wydawnictwo Neriton, 2005), 258-261.
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
- Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lwow, 1920).
- Spis abonentow sieci telefonicznej..., 1937.
- Ігор Жук, "Львівська пам’ятка стилю модерн. Ансамбль вулиці Богомольця та його архітектор", Жовтень, 1983, №12, 83-85.