Вул. Академіка Богомольця, 7 – житловий будинок ID: 46

Триповерховий житловий будинок, споруджений у 1906 р. за проектом арх. Івана Левинського для Генрика Ґоттліба Гашлякевича. Це чиншовий будинок у стилі орнаментальної сецесії з елементами неороманського та неоготичного стилю, пам'ятка архітектури (ох.№М-7). На поч. ХХ ст. у ньому мешкали, зокрема, Євген Олесницький – посол Галицького сейму до Австрійського парламенту, та Адам Креховецький – редактор газети "Gazeta Lwówska", а також мали свій офіс арх. Адам Опольський з Іґнатієм Кедзерським. Сьогодні використовується як житловий.

Історія

Ділянка, на якій стоїть цей будинок, виникла у 1904 р., коли було прокладено вул. Богомольця (тоді Адама Асника) та розпарцельовано під забудову територію давньої вілли та садів, які тут були розташовані (давня адреса вул. Панська, 5 або конскр.№508 4/4). Власницею останньої була Клементина з Бохданів Вітославська (z Bochdanów Witosławska).

Парцелю, на якій розмістився пізніше будинок №7, придбав підприємець Генрик Ґотліб Гашлякевич (Haszlakiewicz). Проект кам'яниці був розроблений у бюро Івана Левинського у 1905 р. (ДАЛО 2/1/127:53). Будівництво завершилося наступного року, в жовтні 1906 р. було надано дозвіл на заселення будинку. Зведення цієї кам'яниці стало причиною певного конфлікту: власники дотичних будинків на вул. Пекарській скаржилися, що через неї їхні помешкання втратили доступ до природного освітлення, а др. Ігнатій Лікендорф (Liсkendorf), власник будинку №4, заявив, що внаслідок цього будівництва на стіні його офіцини (флігеля) з'явилися тріщини. Однак скарги нічого не змінили, адже згідно діючих будівельних норм не було допущено порушень (ДАЛО 2/1/127: 54-55). У 1907 р., за проханням власниці Марії Погорецької з Креховецьких (z Krechowieckich), ділянка з будинком отримала новий конскр.№926 4/4.

У 1910-х рр. у цьому будинку мешкали: Євген Олесницький – посол Галицького сейму до Австрійського парламенту; Адам Креховецький (Krechowiecki), редактор газети "Gazeta Lwówska"; арх. Адам Опольський (Opolski), який разом з Іґнатієм Кендзерським (Kędzerski) мав тут також свій офіс. Певний час у будинку орендувала приміщення "фребльовська" школа для дівчат (від педагогічної системи Франца Фрьобля (Fröbel), директоркою якої була Амалія Д'Eндель (d'Endel). На поч. 1920-х рр. власником будинку був Якуб Позамент (Pozament), відомий львівський громадський діяч. Принаймні з 1924 р. до 1939 р. власниками будинку були Ушер і Дебора Кандлі (Kandel) (ДАЛО 2/1/127: 3, 10, 33). П'ятикімнатну квартиру на 3-му поверсі орендувала Генрика Гашлякевич. Протягом років остання здавала квартиру численним суборендарям, і, як наслідок, була поруйнована підлога в помешканні (що в т.ч. потребувало заміни кількох балок перекриття), несправні двері в інтер'єрі, а також двері з ґанку до чорнової сходової клітки, котрі не закривалися; в аварійному стані були галереї з боку подвір'я. Це стало причиною конфлікту між Кандлями і Гашлякевич, оскільки вони відмовлялися провадити ремонт власним коштом, що від них вимагав магістрат (ДАЛО 2/1/127: 16-18, 22-23).

У 1930-му та 1936-му були відремонтовані фасад і сходова клітка.

Згідно рішення №381 Львівського облвиконкому від 5 липня 1985 року, будинок є пам'яткою архітектури місцевого значення у м. Львові (ох.№7). Сьогодні будинок використовується суто як житловий.

Архітектура

Будинок розташований у куті скверу на вул. Богомольця. Це колишня чиншова кам'яниця, характерна для поч. ХХ ст. Споруджена з використанням сучасних матеріалів і конструкцій, одразу з під'єднанням до мереж водопостачання та каналізації, а також електрики. Будинок – незвичної форми в плані, що обумовлено складністю ділянки. Декоративне вирішення кам'яниці – в нетиповому для Львова стилі, що поєднує елементи орнаментальної сецесії, неороманського та неоготичного стилів.

Будинок триповерховий, з підвалами. Мурований з цегли, отинькований. Імовірно, як і інші будинки на вул. Богомольця, перекритий склепіннями системи Кляйна у підвалах; міжповерхові перекриття має із металевих двотаврових балок та дерев'яне горищне. Дахова конструкція дерев'яна, кроквяно-стійкова із бляшаною покрівлею (оригінальна була з дахівки).

Нерегулярна форма ділянки, а також сусідство аж із шістьма іншими кам'яницями і потреба природного освітлення усіх житлових приміщень, обумовили складну конфігурацію плану будинку. Згідно оригінального проекту, на партері були розташовані по 2 квартири: одна три-, інша чотирикімнатна. Поряд із чорновими сходами в офіцині була розміщена також кімната для сторожа. На 2-му–3-му поверхах більша квартира – шестикімнатна (з приміщеннями над вхідними сіньми та над кімнатою сторожа). У кожній квартирі всередині була кухня, санвузли, а також просторий салон (вітальня), яка у більшій квартирі має вихід на трикутну лоджію – нетипове рішення львівської кам'яниці поч. ХХ ст. У підвалі були розташовані пральня та пивниці (льохи).

Будинок цілком асиметричний. На сквер виходять 2 фасади, між ними – трикутні лоджії на всіх поверхах. З боків обох фасадів – тонкі пристінки з біфоріями. На первісному проекті фасад був вирішений у неоготичних формах: прямокутні вікна з обрамленнями з фасками; прямокутні біфорії з заглибленими тимпанами, зверху заповненими масверками; пристінки, завершені трикутними причілками з пінаклями на кутах. Але врешті реалізовано інший задум, де стилістика змінена на неороманську: біфорії складаються з півциркульних вікон, жодних масверків, а замість причілків – лучкової форми аттики з півциркульними віконцями (стилізацією романських аркатур). При цьому стилістика орнаментальної сецесії простежується у металевих дверях головного порталу, капітелях колонок біфоріїв з квітами, замковому камені-маскароні у формі жіночої голови над лоджією, а також кованих огорожах балконів. Незвичне вирішення має світлик, який складається із трьох вузьких трифоліїв.

Сьогодні будинок, крім деяких перепланувань і заміни покрівлі, ззовні зберігся у досить незміненому вигляді. Замінена покрівля, вистрій в інтер'єрі сходової клітки. На фасаді кілька вікон та лоджія мають сучасні металеві ґрати, дещо не в стилі будинку.

Люди

Адольф, Герман, Джеймс, Леон, Мойсей Блемери – купці, мешканці будинку у 1935 р.
Амалія Д'Ендель (Amalia D'Endel) – директорка "фребльовської" школидля дівчат(прим.: від педагогічної системи Фрьобля (Fröbel)), у цьому будинку винаймала приміщення для школи (1913).
Генрик Ґотліб Гашлякевич (Henryk Gottlib Haszlakiewicz) – власник будинку.
Генрика Гашлякевич (Haszlakiewicz) – мешканка будинку в міжвоєнний період.
Дебора Кандель (Debora Kandel) – співвласниця будинку.
Здзіслава Студницька (Zdzisława Studnicka) – мешканка будинку у 1913 р.
Ігнатій Кендзерський (Ignacy Kędzierski) – інженер-архітектор, мешканець будинку у 1910 р.
Кароль Мюллер (Karol Müller) – підполковник, мешканець будинку у 1937 р.
Клементина з Бохданів Вітославська (Klementyna z Bochdanów Witosławska) – власниця ділянки.
Марія з Креховецьких Поґорецька (Maria z Krechowieckich Pogorecka) – власниця будинку у 1907 р.
Марія Завадовська (Marya Zawadowska) – вдова судового ад’юнкта, мешканка будинку у 1913 р.
Ушер Кандель (Uszer Kandel) – співвласник будинку.
Юзеф Яжиміньський (Józef Jarzymiński) – мешканець будинку у 1914 р.
Ядвіґа Домбровська (Jadwiga Dąbrowska) – канцелярська помічниця, мешканка будинку у 1913 р.
Якуб Франзос (Jakób Franzos) – мешканець будинку у 1913 р.
Ян Косс (Jan Koss) – адвокат, член Адвокатської палати, мешканець будинку у 1910р.

Інтерв'ю

Джерела