Омелян Лукич
Інтерв’ю проведене з жителем Підзамче і присвячене особливостям його побуту та обживання нових помешкань, а також специфіці роботи шофера у радянському Львові. Розповідаючи про свій вільний час, респондент вказує на кіноперегляди як доступну для багатьох львів’ян загалом, і для нього зокрема розвагу. Запис зроблено 5 липня 2012 року. Мову респондента у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.
Мову респондента у вибірковому транскрипті інтерв’ю відтворено без змін.
А шо вдома можна робити? Телевізор дивився… В кіно ходив, бо колись кіно було дешеве, правда? – А де, в який кінотеатр? – А я ходив в разні. В «Мир», в «Україну», знаєш, тут куда, де хороший. От. Я як жив на Чорновола, то там через дорогу кінотеатр, то я там постоянно ходив. Вечір, сорок копійок білет. Шо, не можна піти було? А я заробляв шофером по триста п’ятдесят-чотириста. То шо, я не міг за шо білет собі взяти?
Інтерв'юер – Наталія Отріщенко