Інтерактивний Львів
Укр
  • Головна
  • Про платформу
  • Способи перегляду
  • Історії
  • Будівлі та простори
  • Люди
  • Організації
  • Цифрова робітня
  • Контакти
    • Інтерактивний Львів
    • Головна
    • Історії
    • https://lia4.lvivcenter.org/uk/events/vladyslav-kozak-funeral/Похорон Владислава Козака, вбитого поліцією під час робітничої демонстрації у квітні 1936 року
    Похорон Владислава Козака, вбитого поліцією під час робітничої демонстрації у квітні 1936 року

    Похорон Владислава Козака, вбитого поліцією під час робітничої демонстрації у квітні 1936 року ID: 28

    Для 1930-х років однією з головних проблем Львова було безробіття. Промисловість була малорозвиненою, а закінчення Великої депресії — тривалим. Не рідкістю були робітничі маніфестації, хоча їх часто трактували як антидержавні акції інспіровані радянськими спецслужбами. Одним з найтрагічніших випадків стало вбивство поліцією безробітного Владислава Козака, похорон якого перетворився на масові протести та заворушення. 

    Історія

    У вівторок після Великодня, 14 квітня 1936 року, біля будинку Фонду праці на вулиці Свєнтокшиській (Святохрестній, сучасна Бортнянського) відбувалася демонстрація з вимогами "хліба і праці". Після короткого мітингу група, що налічувала біля 250 безробітних, вирушила на площу Ринок, де їх розігнала поліція. Після цього окремі групи демонстрантів зібралися на площі Маріацькій (тепер Міцкевича) і вирушили на вулицю Академічну (проспект Шевченка). Тут відбулася друга сутичка з поліцією, а оскільки поряд проводилися ремонтні роботи міської каналізації, безробітні спробували прорвати кордон поліції за допомогою каміння та інших підручних матеріалів. Поліція відкрила вогонь, поранивши трьох демонстрантів, один з яких, 23-річний Владислав Козак, помер на місці. Інший, М. Середа, помер через 3 дні.

    На похорон Владислава Козака у четвер 16 квітня о 15:00 зібралося близько 8 тис. осіб. З вулиці Пекарської процесія мала піти на Личаківський цвинтар, але вирушила через все місто на Янівський. Вздовж усього шляху відбувалися сутички з поліцією, яка намагалася не допустити переростання похорону у демонстрацію, зокрема на вулицях Жулінського (сучасна Філатова), Академічній (проспект Шевченка), площі Галицькій, вулиці Казимирівській (тепер верхня частина Городоцької). Лише о 19:00 похід дістався цвинтаря, і домовину поховали.

    Повертаючись із цвинтаря, мітингувальники побили поліцейського, розбили шиби і вітрини, вуличні ліхтарі, підпалили склад будівельного дерева і магазин взуття, пограбували бровар на вулиці Клепарівській, перевернули 5 трамваїв, кілька машин та возів. Загалом під час заворушень і сутичок із поліцією, за найскромнішими підрахунками, загинуло 8 осіб, близько 60 було поранено (2 з них згодом померли). Цього ж дня було заарештовано біля 200 осіб, наступного — понад 600. Вбитих було поховано наступного дня о 4 годині ранку, щоб уникнути повторення заворушень. У понеділок 20 квітня профспілки Львова оголосили загальний страйк.

    Ліві видання розцінювали перебіг подій як переслідування з боку влади, лояльна до уряду преса вважала заворушення інспірованими зовнішніми ворогами Польської держави. У післявоєнний період радянська пропаганда використала історію Владислава Козака як приклад боротьби пролетаріату з польською буржуазною владою.

    Пов'язані історії

    Пов'язані будівлі та простори

    • Вул. Шевченка – Янівський цвинтар
      Янівський цвинтар заснований у 1883 р., розташований при вул. Т. Шевченка. Сьогодні його площа становить близько 38 га, на його 68 полях поховано понад 200 тис. осіб. Тут розміщені численні гробівці, що мають високу мистецьку вартість, а також цивільні та військові поховання з Першої і Другої світових воєн, зокрема стрільців УГА, польських військових, гітлерівців, жертв Янівського концтабору 1941–1943 рр. У 1962 р. до цвинтаря приєднано територію розташованого поруч єврейського цвинтаря, заснованого ще у 1855 р. З 1980-х рр. Янівський цвинтар закритий для поховань через брак вільного місця.
      Детальніше
    • Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар

      Личаківський цвинтар розташований при вул. І. Мечнікова, його територія займає Личаківське плато і прилеглі до нього околиці. Сьогодні це – найдавніший збережений цвинтар Львова, який був офіційно відкритий у 1786 р. Це один із найвідоміших європейських некрополів, який містить велику кількість мистецьких пам'яток, визнаний пам’яткою історії, археології та мистецтва національного значення. Тут розміщені могили багатьох видатних осіб, військові поховання часів Першої та Другої світових воєн тощо.

      Детальніше
    • Просп. Шевченка
      Просп. Шевченка розташований у центрі міста між площею Міцкевича та вулицею Саксаганського. В XV ст. тут проходила вулиця Грабарська. На початку ХІХ Грабарська вулиця стала називатись вулицею Святого Яна, тому що поблизу нинішнього пам'ятника Михайлові Грушевському через ріку перекинули місток із фігурою святого Яна Непомука. Від 1871 до 1955 року проспект називався вулицею Академічною – на честь академії-університету та академіків-студентів. З 1955 - просп. Шевченка. 

      Детальніше

    • Вул. Шевченка – Янівський цвинтар

      Вул. Шевченка – Янівський цвинтар

    • Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар

      Вул. Мечнікова – Личаківський цвинтар

    • Просп. Шевченка

      Просп. Шевченка

    Джерела

    1. "Krwawa demonstracja bezrobotnych", Gazeta Lwowska, 1936, №87, s. 2
    2. "Dochodzenia w sprawie awantur ulicznych we Lwowie", Gazeta Lwowska, 1936, №88, s. 2
    3. "Tragiczne zajścia we Lwowie. Zabici i ranni", Gazeta Lwowska, 1936, №89, s. 1-2
    4. Wiek Nowy, 1936, №10461,
    5. "Tragiczne zajścia we Lwowie...", Wiek Nowy, 1936, №10463.
    6. Громадський Голос, 1936, №15.
    7. "Кріваві демонстрації безробітних у Львові", Діло, 1936, №82, с. 2
    8. "Кроваві демонстрації у Львові", Діло, 1936, №83, с. 5
    9. "Кріваві демонстрації у Львові. Що діялось у четвер?", "Вулиця при голосі", Діло, 1936, №84, с. 1-2, 5
    10. Уляна Єдлінська, Ярослав Ісаєвич (ред.) та ін., Історія Львова в документах і матеріалах: збірник документів і матеріалів, (Київ: Наукова думка, 1986), 418
    11. Ярослав Ісаєвич, Микола Литвин, Феодосій Стеблій (ред.), Історія Львова, т. 2, (Львів: "Інститут українознавства ім. І. П. Крип'якевича НАНУ" – "Центр Європи", 2007), 559 
    12. Борис Мельник, Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ–ХХ століття (Львів: Світ, 2001), 128.

    Автор(ка): Назар Кісь

    Літературний(а) редактор(ка): Юлія Павлишин